«Yuna чи х*юна?» – розбираємося в питанні

У заголовок цього тексту винесено цитату одного з найталановитіших хіп-хоп артистів сьогодення, якого, разом з тим, важко уявити серед номінантів премії.

Ось вже три роки я хочу написати критичну статтю про “Юну” – але щоразу на фінальній стадії відмовляюся від задуму. Може, чекав, поки Паліндром напише пісню для заголовку?

Результати останньої премії Yuna, що відбулася вчора, викликають в мене суперечливі почуття, тому нижче пишу як про позитивні, так і про негативні враження. 



Yuna (позитивні емоції від премії; їх менше)

По-перше, Yuna – одна з найгучніших музичних премій України, і нещодавно там з’явились номінації, пов’язані з хіп-хопом. Можливо, це вносить свій вклад в популяризацію жанру – слухачі мають нагоду зрозуміти, що реп тепер слухати не страшно.

По-друге, це перша премія, де зі сцени пролунало ім’я Nashiem Worryk. Так-так. Коли Псючий Син забирав статуетку за «Гори», він подякував трьом людям – своєму менеджеру, собі та саме Воріку. Досить забавно, коли зі сцени головної естрадної премії звучить ім’я людини, яка всім своїм існуванням виступає проти цієї естради. 

По-третє, хочу привітати alyona alyona з перемогою в номінації «Найкраща виконавиця». Вперше в історії премії головною артисткою стає виконавиця саме з хіп-хопу. 



Х*юна (негативні емоції від премії; так, їх більше)

“Юну” критикують щороку – і не складно зрозуміти, чому. В артистів та журналістів не палало б, якби ця премія не формувала сприйняття широкого кола слухачів про сучасну українську музику. Якісна альтернативна сцена бореться за те, щоб її помітили. В українських умовах ця боротьба ще складніша – великих каналів для того, щоб достукатися до глядачів, в нас поки не існує. 

Щороку незалежні музичні ЗМІ оруть зі списку номінантів та переможців «Юни», але організатори не звертають увагу на критику, керуючись приказкою про собаку та караван. Та Yuna – це не караван, якщо висловлюватися «пустельною» термінологією, це, скоріше, міраж. 

Маска робить людину сміливішою? Реакція Krechet на премію.



Потенційні слухачі нових та СВІЖИХ українських артистів мають почути про них саме за допомогою таких премій. Український слухач в масі своїй досі не користується спотіфаєм чи іншими стримінгами, а якщо й оформив на них підписку, то, скоріш за все, не має змоги закопуватися в плейлисти у пошуках нових цікавих імен. Про премію ж «Yuna» розказують з усіх утюгів – чому не дати можливість новим музикантам (які дійсно круті і яких багато) заявити про себе? Але це все лірика – до подібних премій завжди виникають питання. В мене немає амбіцій розказувати організаторам що їм робити, а ось питання є. Основних три.

Найкращий естрадний хіт – Олег Кензов «По кайфу»….

В інтерв’ю Артистів, що беруть участь у премії, в словах організаторів та промо-статтях часто можна побачити/почути словосполучення про талановитих артистів, «глибоку національну пісенну культуру», українську співочість, і.т.д.  

Культура-співочість-талант-Олег Кензов-«По кайфу», це норм? 

Я радий за Олега – він пробився і тепер може заробляти своєю музикою гроші, чого не міг робити в часи 17-го регіону та Принципової Зміни – його минулих проектів, які, на мою особисту думку, робили щось цінніше, ніж музло для кальянних. Але це справи особисто Олега – мені просто не хочеться на питання: «Яка у вас найпопулярніша естрадна пісня» відповідати: «Ось вона».

Найкращий електронний хіт – TVORCHI  «Bonfire»…

Серйозно? Електронна сцена – це сьогоднішня гордість країни. Наших артистів поважають у всьому світі і, в більшості випадків, вони на це заслуговують. Але TVORCHI? Чому, наприклад, не не Koloah чи Cape Cod? Їх навіть не було серед номінантів (зате були Kadnay та Ivan NAVI)?

При всій повазі, ці артисти доволі далекі від справжньої електронної сцени – одне діло ходити на ефірі «плюсів», інше – їхати з виступом до Berghain.



Номінанти на кращий хіп-хоп хіт:

alyona alyona & KALUSH «Гори», Alina Pash «Bosorkanya», Бумбокс та Крихітка «Ангела», MamaRika «MAVKA», ТНМК «Історія України за 5 хвилин».

До перших двох позицій питань в мене немає. Альона та Аліна пробилися до шоу-бізнесової повістки, що однозначно плюс, адже музика в них якісна і набагато гірше було б, лишися вони в андеграунді. 

Тепер по іншим. Трек «Ангела» – це хіп-хоп, тому що там є речитатив? MamaRika  сама вважає себе хіп-хоп артисткою? В неї хтось питав? ТНМК… Про них нещодавно писав, але висувати на кращу хіп-хоп пісню країни трек, який виключає всі реп-патерни (написаний за державної підтримки, доволі крінжовий, від репу лише форма, прикривається позитивними намірами, але дає привід дітям думати, що історія країни за 5 хвилин – це ок).

Де хіп-хоп артисти? Нові та свіжі? Якщо хтось з організаторів премії прочитає цю статтю – перед тим, як посміятися з неї, чекніть плейлист, там вони є . 

Так, результат премії (за регламентом) залежить від вибору «незалежних музичних експертів», яким попередньо надсилають лонглісти з номінантами. Тобто винні, наче не організатори, але ні – це ж вони цих експертів обирають. Раніше, наприклад, анкета премії може прийти як в нашу редакцію, так і на пошту умовного Юрія Горбунова. Питання: як Юрій Горбунов може визначати кращий хіп-хоп хіт? В чому його «експертність»? Сьогоднішній експертний склад теж премії викликає багато питань (з ним можна ознайомитись на сайті конкурсу – тоді входить, наприклад, Фагот, гурт якого теж номінується).

Премія – це завжди суб’єктивна історія, але, здається, організатори Yuna зовсім не прислухаються до критики і продовжують формувати смак українського слухача. Формувати в щось незрозуміле. Розбиратися та критикувати — справа невдячна. Краще ще раз послухаю трек Паліндрома, який навряд чи колись стане номінантом цієї премії.