«Я не бачу серед фрешменів особистостей, думка яких мені важлива» – велике інтерв’ю з AveKucher

Хоч за останні два роки в українській треп сцені з’явилось купа нових імен, цей жанр поки не став найпопулярнішою музикою молоді, а прослуховування на стримінгах бажають кращого.

Творчість AveKucher і його дебютник «Трепанація» позитивно вирізняється з поміж інших представників нової треп-хвилі. У великому інтерв’ю нашому порталу артист розповів про організацію першого сольника, як покинув роботу і навчання, щоб робити треп, вибір між ЕНКО та BlackBeats, переоцінених реперів, стосунки з Gunna Chorna та підхід до створення музики і свого образу артиста навколо неї.

— Вітаю із першим сольником. Як він пройшов?

Я вважаю його успішним, згідно тих масштабів, яким відповідала моя популярність в межах українського репу. Починаючи від промо, якості контенту, афіш та спешл-гестів, закінчуючи організацією величезного стенду з дуже великим вибором мерчухи – стікери, футболки, сережки, буси, наклейки, афіші, худі. Був доволі фестивальний такий формат мерчу і, можливо, я загнув планку в плані очікувань скільки прийде народу.

Прийшло приблизно 150 людей. Я очікував більш аншлаговий результат, але це суто моя неправильна оцінка ситуації і вибору клубу. Тобто я вибрав клуб на 400 людей і OTOY водночас зі своїми стрімами, феймовістю зібрав 500 людей. Я задав трохи зависоку планку для себе, але я вважаю його успішним. 

Плюс це задало планку організації сольника для інших пацанів. Я показав хлопцям, що це ой як не легко. Звісно я міг значно простіше зробити, але я собі сказав, що наступний буде тоді, коли буде вистачати мого обличчя на афіші, дата, локація, час, тиждень два і солдаут. Це був дуже цікавий досвід.

— Ти сам організовував концерт?

Так. В нас є організація ВВВУЛИК, вони займалися виключно якимись операційними питаннями, але всі промо я організував сам.

— З якими складнощами в організації ти зіштовхнувся?

Напевно найважчим була організація мерча і пошук якісних матеріалів для футболок, для інших одиниць мерчендайзингу. Воно все так на тоненького вирішилось, в останні дні поприходили футболки. Це було для мене найважче. І шоу-програма, придумати як людям показати, що цей сольник і мій виступ відрізняється від звичайного виступу AveKucher. Було відео перед моїм виходом 15-хвилинне розмовне, були надувні матраци і кульки, які кидалися в народ зі сцени, була якась гумористична програма. Я три рази перевдягався в різні образи і все це треба було прописати, щоб люди розуміли, що сольник це значно більше аніж виступ.

— Це правда що ти взяв кредит, щоб покрити витрати на організацію концерту?

Так, глобально я не вийшов в плюс, з квитків мені вдалося покрити більшість витрат, покрити локацію. Я брав кредит 15 тисяч, і він в мене досі є. Першочергова ідея була зробити сольнік з якимось підтекстом: «Давайте допоможемо закрити кредит АвеКучеру». Якось грати на тому, що я український репер, беру кредит, щоб вам влаштувати свято, до цього кредиту були ще кредити. Ми з командою вирішили не спекулювати на цьому, зараз є куди людям витрачати кошти і хай краще це не буде основним мотивом, у воєнний стан це так собі виглядає збирати на кредит якомусь реперку.

— Дай кілька основних порад артистам, які теж планують самостійно організувати концерти. 

Чітко визначити скільки ти зможеш привезти без романтизації, типу: «Та приведемо, не бійся, назбираємо, розклеїмо афіші по Контрактовій, по всім гуртожитках, університетських пабліках розішлемо, наженем молодь» – нє, треба добре проаналізувати скільки ти збирав на звичайних концертах, скільки максимум можеш привезти і відштовхуватись від песимістичного варіанту, аніж від оптимістичного.

Друга порада – інтерактив, шукати чим зацікавити людей, яку родзинку дати, щоб у людини, яка знає один трек найхітовіший, не було питань потрібно йти заради одного треку чи ні. 

Третє – помилка, яку я допустив. Коли вийшов на сцену я побачив не 400 людей, а 150 і почав одразу себе заганяти і аналізувати, що я зробив не так, чому прийшло стільки людей, а не стільки і через це я трохи затиснутий був і не виклався на 100%. Ті люди, які прийшли це твої найвідданіші фанати, їм не важливо що не прийшло 400 людей, їм важливо подивитись на тебе, навіть якби прийшла одна людина.

— Поговоримо про те, що було з тобою до AveKucher. Як ти почав займатися музикою?

В моєму житті завжди був присутній хіп-хоп в різних його проявах, як стихія, як лайфстайл. Я з міста Бердичева, всім про це кажу і прославляю його. Я займався танцями, хіп-хопом, бітбоксом, постійно на задніх партах щось нафрістайлював ротом, збивав вчителів цим. В моєму житті завжди був присутній ритм і грув, тому я відчував що хіп-хоп проявиться в моєму житті, але свідомо я до питання, щоб бути репером-музикантом не завжди підходив, це сталося спонтанно. 

Я звільнився з роботи, на якій працював три роки, в університетські часи.

— Ким ти працював?

Я працював маркетологом в партнерському маркетингу, щось типу арбітраж. Я був сапортом, різні очолював позиції. В якийсь момент зрозумів що нє, типу офіс це круто, дякую за досвід, але я зможу сюди повернутись в інший момент, а поки я молодий і маю свіжі ідею, хочу щось спробувати. Тому з відкладених грошей на роботі я купив студію, це 2020-2021 рік.

Прикольно згадувати з чого ти починав і з досвідом розуміти, що ти на правильному шляху. Коли я свої перші треки на rap.ua закидував, тебе ігнорували, ти не розумів що ти не так робиш, і зараз в мене беруть інтерв’ю. АвеКучер до АвеКучера не сумнівався вже тоді, що в нього братимуть інтерв’ю.

— Ти казав що навчався в Могилянці.

Так, я з Києво-Могилянської академії. Навчався спочатку на фінансиста, потім на маркетолога. В мене бакалаврат маркетингу і зараз я в академвідпустці на магістратурі. Можливо повернусь до навчання, можливо ні.

— Реперам потрібна освіта?

Я думаю безумовно. Навчанню АвеКучер також завдячує, не було б у мене вищої освіти – не було б АвеКучера. Не було в Могилянки –  я б не зустрівся із Zelinsky, IHRYK та PASKUDNUK і ми б не створили ВВВУЛИК.

— Ти організовуєш вечірки ВВВУЛИК. Навіщо ти це робиш?

ВВВУЛИК був створений у 21-му році, я PASKUDNYK і наш друг Лувр позвільнялися з робіт. Ми з хлопцями взяли мікрофони і поїхали за 40 кілометрів від Києва на дачу. Там облаштували собі треп-хаус і місяць кожного ранку прокидались о 9 на тімбілдінг, прописували що зробити і який трек записати. Тоді постало питання, як ми назвемо організацію, позаду нашої альтанки стояла величезна пасіка, і ми вирішили назвати ВВВУЛИК. 

Основна мета – знайомство української молоді з україномовним репом і артистами, вартими уваги за нашою суб’єктивною думкою. Ми провели здається 15 івентів, після повномасштабного вони всі були або повністю або частково благодійними. Для нас ВВВУЛИК – це щось сакральне. Я можу з впевненістю сказати, що на Вуликах по відгуках артистів найкращі лайви і аудиторія. 

Плюс одним з мерчу в нас є мед в банках, продаємо на кожному івенті хліб, масло, мед. В нас була дівчина, яка починала з нами ВВВУЛИК, в неї була своя пасіка у діда, і ми в банках його продавали. Це наша фішка з першого івенту. Ці бутіки такі смачні, коли ти умовно на попусках ідеш з лайву репера і береш цей бутік, він так тане в роті, це прекрасно.

Нічого особистого, але умовно ДВІР для мене є більш не те що б топорним, а більш зрозумілим. Хіп-хопчик, щоб прокачатись. ВВВУЛИК це щось неоднозначне. Я виступав на ДВОРІ і це честь для мене, я респектую старій школі. Ми є тими, хто на перетині цих поколінь, і респектуємо Довгому Псу, PVNCH, Твій Бог Сьогодні П’яний та іншим. Ми плануємо робити колаборацію з ДВОРОМ і кликати представників олд-скулу.

— Ти відчуваєш, що робиш вклад в культуру?

Я нещодавно зловив себе не думці, проаналізував кар’єру, і безумовно, без якогось нарцисизму, не здивувався би, якби у 2030 році в енциклопедії становлення українського репу писали про AveKucher, Паскудника, ВВВУЛИК і наших хлопців. Ми ростемо, розвиваємо культуру і цей вклад від нас безумовно присутній.

— В інстаграмі є відос де alyonaalyona і SKOFKA у 2021-му слухають твій трек, а в описі ти говориш, що бачився з Калушем на конференції. Чим ти займався на цих конференціях?

Це був 21 рік, в мене було пару треків, це була ЕНКО конференція. Там був Калуш, alyonaalyona, я з ними побачився, сфоткався. Я завжди відчував впевненість, що роблю прикольний саунд і через це я не був нав’язливим у класичному форматі, типу: «Будь ласка, зацініть мою демку, це витвір мистецтва». Я просто закинув трек на пошту ЕНКО і побачив, що вони зробили на мене реакцію.

— Схоже що тоді ти хотів попрацювати із представниками енко. Як тобі музика, яку виробляє лейбл і його артисти зараз? 

Що ж, давайте поговоримо про це. Коли я був юнішим, я був максималістичним, в мені була бунтраскість, типу чому SKOFKA пише такі прості треки і Калуш своєю тараторкою, яка не змінюється з першого по останній трек і неможливо розібрати і пів слова. Основний мотив цієї ображеності був через те, що вони зі своїми можливостями знайомити аудиторію з новими гідними представники українського репу не користувались цим. В них був чіткий план, працювати, випускати треки, косити капусту і все. Можливо це контролилось менеджерами, але зараз від alyona alyona та інших представників вже краще відчувається включеність в молодих артистів. До alyona alyona не було ніколи питань, мені подобається її шлях, як і SKOFKA і Калуш. Ображатись, що ти не на їх місці – це просто заздрощі. Іде реакція від цих мастадонтів, SKOFKA записав відповідь на всі діси йому якимось треком, я не слухав його вибачте. Те що в нас з’являються біфи, які набирають більші масштаби, ніж андеграунд-двіжуха, яка нікому не цікава – це супер. 

Я дуже люблю зараз спостерігати за біфами. Я в захваті від біфу ТУЧІ і Гоні. Воно сприяє рухові. Раніше я був пасивно-агресивніше налаштований на ЕНКО, а зараз я на них підписаний по дистрибуції, фул-менеджмент мені не цікавий. Я занадто ревний до своєї лірики і творчості, аби давати свій матеріал під фул-менеджмент. Якщо я захочу в якийсь момент задісити Калуш і ЕНКО, я б хотів мати змогу це зробити без впливу на це третіх сторін.

Я не обирав ЕНКО, як основний шлях становлення артистом і досягнення успіху, просто це зручніший варіант дистрибуції, ніж BlackBeats. До BlackBeats якраз в мене є така не то що відраза, я з ними попрацював, випустив альбом, в мене там друг випускається – нестор, вони його просувають добре, а на мене, як артиста, вони клали, як і кладуть на більшість людей, які в них на дистрибуції. Менеджери дуже пасивно працюють, можуть відповідати по півтора дня, якісь дивні незістиковки в статистиці стримінгу, немає бажання просувати не менш перспективних артистів, які не є під фул-менеджментом. Це мене відштовхує. А в ЕНКО в мене чотири менеджери, повний доступ до інформації як себе просувати, є грошові винагороди від них, є варіанти просування за допомогою їх таргетингових систем. В них це значно якісніше прокачано і суто з комфорту свого я перейшов зараз на ЕНКО від BlackBeats.


— Якщо абстрагуватися від робочих стосунків з лейблом ЕНКО, ти б радше записав діс на когось чи хотів би зробити з кимось колабу?

Поспівпрацювати, безумовно. Я сказав, що оця максималістська принциповість, типу: «Я нізащо, та Калуш, та Скофка, та альонаальона, ви шо». Якщо я зараз запишу фіт з Позітівом, якого я не те шо дісю-біфлю, а зачепився за тему «Як це хохол шарить за реп».

— Це мерч же твій?

Так, Позітів восени на шоу сказав: «Укрреп існує? Я не знав про це», я зачепився. Якби ми з Позітівом зустрілися і потиснули б руки, це був би такий піар-хід хороший для мене. Хтось скаже, що ти даєш задню, безхребетність твоя тут грає, але я вважаю досвідом вміння приймати рішення на свою користь і на користь того, щоб тобі було за що їсти. Якщо я до 30 років буду дісити і біфити все, що рухається, я продовжу доїдати бутерброди з маслом і медом з ВВВУЛИКІВ.

В мене до речі Позітів купив мерч, я виставляв у сторі.

— Я думав це прикол і фотошоп.

Ні, він вже оплатив. Я вже вважаю цей проєкт успішним, бо цей мерч зіграв так, як мав зіграти. Мені написав антагоніст, якого я зобразив на худі, а він каже: «Чувак, давай я куплю».

— Ти сам торкнувся цієї теми. Що скажеш про біф між ТУЧЕЮ і Гонею? Бачив, що в сторіз ти схарактеризував її «бидло, але просто на стороні справедливості». Чому ти так вважаєш?

Невміння спілкуватися з манерами, з мінімальною повагою до людини, з якою ти ведеш дискусію. «Емоціо» в неї переважає над «раціо», вона мені просто неприємна, вона не та людина, з якою я хотів би йти. Вона занадто нав’язує свою думку, вона для мене дійсно є популістом. Я коли розбирав тему «Бути ґеєм це не ґенґста» з Зелінським і Тучею, вона максимально дивилась крізь пальці і висмоктувала з них те, що потрібно почути її аудиторії. Я викладав сторіс і вона в телеграм це запостила, типу: «Хто це такий?». 

Чому я назвав її «бидлом на стороні справедливості»? Бо по факту вона доносить правильні речі, але робить це, на мою думку, занадто самовпевнено. Вона не здатна прийняти думку іншої людини. Плюс останній її трек з кліпом «ДекаДанс» – це алегорія всієї ТУЧІ, те, як вона для мене виглядає насправді. Вона подає цей трек, як щось, що має звучати звідусіль, те що люди мають зацінити за чисту монету, але навіть музичним критиком не потрібно бути, щоб бачити в цьому не те що б несмак, це негідно уваги, якої ти подаєш.

— Як тобі стан справ на треп сцені зараз? 

Починають відсіюватись фрешменчики, які залетіли в гру півроку-рік тому, і залишаються артисти. Тобто люди, які не просто: «Та трепчик не важко писати, на біт заскочив, обкладинку зробив, дистриб’ютор, в тік-тоці пару відосиків заллю, маю розфорситить» – це весь треп на сьогодні в більшості. Ми просто не живемо в Америці, де ти можеш бути прикольним треп-музикантом, тебе знайде хтось на SoundCloud і ти вистрілиш, як більшість фрешменів в штатах. В нас інакший підхід і треп сцена відсіює людей, які грають в треперів. 

В більшості цим людям не вистачає розуміння хто такий артист в Україні, що це не тільки записувати себе в ефелці і подавати, це типу: «Рєбята, зацініть оце». Це дуже багато різних аспектів, промо, подача себе. Основна фішка, що в більшості треперів немає хіп-хопу, в них він не тече в крові. В них тече уявлення про те, що таке треп, вони росли на своїй музиці і уявленнях про неї.

Насправді справи в українського трепу покращуються через те, що за останній рік планка якості як-не-як виросла, і це найголовніше. Clonnex приніс звук сучасний американського трепу, інші хлопці своїм шляхом розвиваються і вносять вклад у культуру. 

У сучасних фрешменах я не бачу особистостей, думка яких мені важлива. Вони для мене не є інфлюенсерами в якихось аспектах життя. Їхні думки не мають такої сильної ваги, яка є в умовного Паліндрома, в того самого Гоні, PVNCH, в того самого Клоннекса, хоча в нього аудиторія 12-16 років, але його думка щось важить. Той же Ярема G Grizzie, ми з хлопцями маємо уявлення, що варто доносити аудиторії. 

— Є відчуття, що більшість представників нової треп хвилі роблять нецікаву кальку, яку швидко забувають? На кшталт паразитування на популярному рейдж саунді.

Окей, хлопці, український слухач, молодь, дивіться. Зрозумійте наскільки вам потрібно зробити не те що краще, а не менш цікаво, ніж американський артист, який цей звук створив, щоб людина, яка умовно не слухає російський реп, не дай Боже, почала слухати вас і зацінила у вашому творінні щось цікаве, а не кальку. Пацани цим питанням не задаються і роблять це ліниво, без толкового підходу. Є одиниці, про яких можна сказати, що в них цікавий саунд, але більшість це для мене витрата часу. 

Я не міг би сказати, що я себе прираховую до певного звуку, я досі не можу сформувати, на який звук мені залітати, це інтуїтивно відбувається. Який біт стрільне в голову, такий я сьогодні запишу. Досвід показує, що потрібно набивати руку, більше писати. Коли ти зможеш вже трошки краще бачити, що треба написати, ти зрозумієш як і на рейдж-саунді американському зробити так, щоб люди схвальну міміку робили.

— Прослуховування трепу українською бажають кращого, що з цим робити? Чому досі слухають треп російською?

Лежить на поверхні те, що треп російською вже сформований і продюсування їхніх композицій, бітів, вокалу на кілька голів вище, ніж той нью-вейв треп, який в нас є. Тобто якість.

Друге – коли людина слухає український треп, їй незвично чути українську мову. В мене самого була проблема в 19 році, що я слухав український треп і мені незвично чути це на бітах. Це не проблема артиста, який записав це українською, це проблема етапу входження в україномовний контент, вухам треба звикати до україномовної музики. 

Справи пішли непогано після повномасштабного, особисто я помітив що влітку сформувалась якась умовна сцена українського трепу. У нас умовно 15 мастодонтів укртрепу, які це все підіймали, ВВВУЛИК, DoorDom Party, львівські, франківські, київські тіпи, в нас у всіх органічно збільшилась кількість прослуховувань на кілька тисяч в кожного. Тоді це спрацювали, ми почали пропагувати, типу: «Ти слухаєш русянве, ти лох» і тому подібне. Зараз це спало, і всі зайнялися собою. Ті хто хотів перейти на український треп – вони це зробили, а як зробити, щоб в Дніпрі, Харкові, Одесі, Києві, навіть на Західній Україні люди перестали, коли в них підходять брати інтерв’ю: «Чи слухаєте ви російське» так просто відповідали – «Так, слухаю російське». Я не уявляю, що треба зробити. Сподіваюсь наше покоління зможе зрозуміти і вилізти з відповідями з цієї ями. Саме тому я прийняв рішення вилазити з андеграунду, бо якщо писати чистий треп без каплі стильної попсовості, як в того ж Drake, Future, DJ Khaled… Я прийняв рішення починати етап своєї творчості, щоб це качало і мою маму, і твого брата, і меншу сестру.

— Треп – це музика молоді. Ти відчуваєш причетність до дорослішання певної частки покоління?

Я згадав факт, який мене привів до думки того, що я впливаю на культуру українського трепу. Це те, що я, як артист і ім’я AveKucher, почав з’являтися в треках інших молодих артистів, фрешменів, старших тіпів. Якісь панчі, рими, і в їх треках представляюсь, як людина, яка на них вплинула і щось значить. Якщо мені респектують і мешні і старші, то це можна вважати показником.

Я не знаю, що я маю сказати, щоб моя аудиторія подорослішала разом зі мною, але впевнений, що є люди, які починали слухати мене і дорослішають разом зі мною. Я значно більше думаю про те, що я хочу сказати в треках і що хочу донести. В останньому треці «Forbes» я сказав те, що хотів і зміг це донести своїм шляхом і флоу. Я хочу, щоб люди чули і розуміли мене без тексту на Genius, в мене є такі проєкти, де не треба думати, а просто качати головою, але будуть і проєкти, в яких можна взяти собі щось корисне для життя.

Там до речі у «Forbes» є брідж, де чувак говорить з мамою – це артист BRYKULETS. Часто в реперів в Україні напевно розмови такі з батьками: «Що там твій реп, коли гроші, коли хліб, коли шо».

— Твій зовнішній вигляд, активність в соцмережах, сама музика – можна сказати що ти намагаєшся епатувати своїм образом? 

Я безумовно за епатаж. Зараз я вже більш відкритий до нього, обожнюю відчуття на сцені. В мене є ця епатажність, яка схиляє до думки слухачів на концертах, що я виглядаю як потенційний суперстар і це не виглядає крінджово. Коли до мене прийде більше грошей і змога підняти якість на 10 планок, це буде доволі конкурентоспроможна одиниця в усій індустрії шоубізнесу в Україні. 

— Чи є зараз шанси в треп артистів, які не хочуть привертати до себе увагу іншими способами окрім музики, стати відомими? Є яскравий приклад Клоннекса, який зрозумів, що аби почати заробляти музикою потрібно змінити мислення і якомога більше привертати уваги до себе у тіктоці. 

Клоннекс молодець, що викупив що робити, свою епатажність він проявив таким способом. По-перше, він робить музику вже восьмий рік, робить непогану музику, стильову, але в його епатажності я бачу не до кінця щирий образ. Плюс я бачу там попайку від наркотиків, можливо від якихось своїх переконань, грибних тріпів, не знаю. Можливо я не правий, але часто там буває занадто епатажно. Я бачив, як Клоннекс виглядав до того, як він це все почав робити. Круто що він викупив.

Я не знаю як артистам зараз своїм трепчиком зацікавлювати людей. Одного образу теж не вистачає. Бувають кейси, що ти намагаєшся вивезти тільки через образ, але мене більш зацікавлює шлях в довгу.

— Назви кількох треп виконавців, яких вважаєш найкращими сьогодні.

Найтрушніший образ трепера для мене, це Ярема G Grizzie. Всі його татухи на обличчі і тілі, весь лайфстайл про який він читає це правда і в цьому є щирість і грув і треп, яким він є. Але йому треба піднажати з промо, менеджментом, бо можна не встигнути заскочити у відкриті ніші.

Дуже талановиті хлопці, мої друзі, там суцільний хіп-хоп в крові – це Zelinsky та IHRYK. Це без перебільшення два таланти. Показник страглу і невпинної роботи – це йо. Він багатьох тіпів повідкривав для української сцени, того самого Pozer90. В нього шлях триває майже 10 років. Він є взірцем, можливо його музику треба викупати значно довше, ніж Клоннекса умовного, але я щиро хотів би, аби він мав умовну копійчину в цій грі.

Треп для мене в Україні більше проявляється в бітмейкерах. Це те, чим можна пишатися і показувати іншим. Наші бітмейкери їбуть руснявих дуже добре. 

— А зможеш назвати кількох найбільш переоцінених артистів?

В нас значно більше недооцінених, ніж переоцінених. Нічого особистого, але я відчуваю деградацію в музиці blessbaby, не бачу від нього розвитку і цікавих ходів не вправо не вліво. Не те, що б він переоцінений, але стрімів в нього 50 тисяч на Spotify, і музику від нього хочеться значно цікавішу слухати.

Я Tricky Nicki не переношу наприклад. Він як і людина, здається, трошки клоуном, і музика в нього взагалі не туди. В кожного артиста є до чого прикопатися. В більшості в нас більше недооцінених треперів.

— З ким було найприємніше працювати над спільним матеріалом?

Напевно це IHRYK та PASKUDNYK. Ще, не в контексті цього питання, дуже поважаю франківських хлопців: drimandr, SadNovelist, easylover, Sleepy Andy. Вони є взірцем дружби, людяності, вони в своєму стилі дуже прикольно рухаються. Ще я люблю Джозерс. Я б не сказав, що SadSvit переоцінений, але це момент коли в потрібний час в потрібному місці все зіграло на руку.

— З ким є плани або бажання зробити колабу?

Я би на новий альбом точно писав би фіт з PVNCH, Лірикою Вітру, spaalm, Паліндромом, але я маю дорости до того, ще трохи зелений в цих питаннях. З Oi Fusk би щось цікаве вигадав, з Santorin.

— Розкажи про альбом «Трепанація». Вважаєш реліз успішним?

Мені дуже сподобався мій альбом, багато його слухав впродовж написання. Я вважаю його дорогим алкоголем, який з кожним роком буде ставати кращим і кращим і з часом має викупитись. Для мене цей альбом є дуже хорошим дебютом. Немає як такого концепту, але є вже щось схоже на AveKucher. Я показав яким можу бути на різних бітах і це звучить рівнево.

— Вже працюєш над новим релізом?

Хочу випустити один два хіти, які в мене лежать в столі і вибухнуть не менше ніж попередні. Другий альбом матиме назву «РЕПАРАЦІЯ», це вже готова ідея. Буде більше грувистого репу з Кендріківським звучанням. Я хочу ще випустити якийсь реліз, де можу собі дозволити збитися з концепції основного альбому і дати трохи сюру, попищати, автотюновим голосом позавивати, а потім би вже сідав за щось концептуальне.

— Ти казав що в якийсь період життя підсів на гурт Queen. Є артисти, яких можеш назвати кумирами?

$UICIDEBOY$, дуже багато їх слухав. Вони мене і виручали і надихали. Далі це гурт Скрябін, багато на нього свого часу витратив не дарма, кумиром він мені пахне навіть без його творчості. Ну і J. Cole, Mac Miller, Baby Keem. Ще ось висять плакати Slipknot. Також Imagine Dragons, як би це дивно не звучало, в майбутньому хочу переходити до такого звучання. Це по дитячому лоскоче мені шлунок.

— Бачив у твоїх сторі, що останнім часом поруч з тобою на тусовках часто опиняється Gunna Chorna. Ви у стосунках?

Камінг-аут, ми в стосунках, в нас все будується гарно.

— Ви десь на тусовці познайомились?

Ні, ми познайомились після повномасштабного вторгнення, вона знімала тік-токи, зробила Лізарду прикольний, і попрохав зняти мені. Ось так познайомились і впродовж року тримали зв’язок.

— Питання про плани на спільний реліз можна скіпнути

Плануються дуже цікаві ходи. Планується розйоб.

Інтерв’ю: Ілля Коваленко