«Бути ґеєм це не ґенґста» – чи доречні такі пісні?

Нещодавно ZELINSKY виклав трек із кліпом «Бути ґеєм це не ґенґста» та зіткнувся із хвилею хейту від представників ЛГБТ-спільноти і активістів.

Ми вирішили взяти коментарі у представників різних сторін конфлікту, наводимо їх нижче:

ZELINSKY (автор треку)

«Певною мірою, я очікував негативних коментарів і був готовий, що не всі будуть розуміти підтекст, адже іронія не зобов’язана бути на поверхні. Для чого тоді іронія, якщо вона потребує розжовування на рівні «особливих прикмет»? Деякі речі я все ж змушений озвучити.

«Хто пише текст, де погрожує підвісити за статеві органи людину?». Оскільки текст прописаний як внутрішня рефлексія гомофобного персонажа, агресивність є однією з найвпізнаваніших рис гомофобії. Всі добре це знають, це і жахливо, і смішно, адже це досить примітивний спектр емоцій/реакцій на речі, які не розумієш і не хочеш приймати.

В основу ідеї лягло явище заперечення внутрішньої гомофобії, коли люди відштовхують гомосексуальність у собі, тому замість позитивного або нейтрального ставлення, ми спостерігаємо надмірний інтерес, застосування специфічної лірики і нездорову проекцію.

Рілз в інстаграмі, на жаль, довелось архівувати, інші ж медіа не зустріли ніяких негативних відгуків. Слухайте трек і дивіться кліп, це гарантовано допоможе зробити об’єктивні висновки».

ТУЧА (продюсерка, співачка, влогерка)

«Це не перший кейс в історії нашої музики, коли автор недолуго описуючи ті чи інші процеси, далі скидує відповідальність на “не правильне” трактування свого твору слухачами. Згадуємо Калуш і Луну. Сьогодні додаємо новий кейс на ім’я ZELINSKY.

Автор видає абсолютно гомофобний трек (читаємо лірикси), знімає відео, в якому просто флексить з пацанчиками, не будучи представником ЛГБТ спільноти після резонансу з’їжджає на оправдання свого “детища” називаючи його сатирою. Відкриваємо вікіпедію і читаємо шо таке сатира – гостра критика окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами.

Тепер питання – де в контексті цієї роботи можна побачити критику гомофобії? Чи є якийсь художній прийом чи то у тексті, чи то у відеоряді, де спершу невіглас гомофоб погрожує свому хоумі розправою, бо той гей, але до кінця твору усвідомлює реальну свою мотивацію – чи то токсична маскуліність, чи то латентна гомосексуальність? Питання залишається відкритим і для автора, так як він ніяк не рефлексує і зараз встає в позу жертви, мов йому не дають права творити як він хоче. Тепер наступне питання – якщо уявити, що автор справді хотів “висміяти” гомофобів і таким чином підтримати ЛГБТ в нашому суспільстві, то хіба не було б послідовним вислухати сторону цієї ж меншини, яку він начебто толерує, і зрозумівши, що вони не підтримують його акціонізм – видалити і не сперечатись?

Для чого тоді існуватиме ця пісня? Якщо без контексту автора, цей трек звучить як гімн “Катарсису” тоді нахіба це все, якщо зараз трек працює в протилежному напрямку? Знову таки, питання відкрите для автора.

Хочу ще дати слово моєму товаришу Сергію, пансексуалу, на якого по ідеї і мав би працювати цей трек, захищаючи його: “Дискутувати за вдалість порівнянь чи метафор це дуже слизька дорога, щоб скотитися в унормування того, що спочатку хотіли засудити автори.

Те, що трек є гомофобним це однозначно, але проблема ще полягає, окрім того, що автори цього факту не визнають, в тому, що вони «допомагають» боротися з гомофобією, від якої я та тисячі людей потерпають щодня в Україні, в такий спосіб, що ведуть до унормалізації цієї ж гомофобії. Це приклад коли окрім вибачень варто зайнятися самоосвітою,і прислухатися до багатьох голосів людей із спільноти, котрі кажуть, що це гомофобний трек.

Дискутувати чи трек гомофобний, це унормалізовувати гомофобію як точку зору, з якою варто рахуватися, розуміє це автор чи ні. Карл Поппер це сформулював в парадоксі толерантності, і він полягає в тому, що не можна ставитися терпимо до нетерпимості інакше толерантність зникне, то чи варто толерувати і дискутувати про природу даного треку – ні, варто засуджувати будь-яку гомофобію однозначно та чітко, це не кенсел автора, це лише чіткий сигнал, що з таким лайном ми більше не будемо миритися.”

Щоб бути зовсім чесними, варто наголосити, що у жодного чи жодної з членів команди цього продукту не виникло запитань, а отже доречно зробити висновок, шо пан автор живе у своїй гетеро бульбашці, бо реакцію спільноти ми вже бачимо постфактум, так звідки взялося це бажання підтримати ту ж спільноту?

Особливо виділився кріейтор в тт Викуп, який начебто слідкує за сучасною повісткою, але не замітив, як став учасником гомофобної. Також додам, що дуже гарний інструмент боротьби з такими кейсами – це кидати скарги на контент автора. Якщо нема вибачень і рефлексії на усні вимоги аудиторії, то можна хоча б дати ці рефлексії у вигляді втрати трафіку, в який автор вкладає час і гроші».

Лана Іноді (квір-активістка, волонтерка)

«Можливо, автор дійсно вкладав у текст рефлексію гомофобного персонажа, але я, як і багато інших, її там не почули. І тим паче, не побачили у кліпі. Тому зараз коментар автора для мене виглядає як вигадування благородної концепції роботи після її публікації й масового обурення. Типове “ви все не так зрозуміли, це дещо інше”.

Є декілька важливих речей, які потрібно враховувати, створюючи роботи на гостросоціальні теми. 1. Принцип “нічого для нас без нас”. Навіть якщо задумка автора дійсно була благородною, він не є відкритою квір чи ЛГБТ+ людиною, як і ніхто інший з учасників процесу створення треку та кліпу, наскільки відомо громадськості. Також я не бачила інформації з приводу обговорення ідеї цієї роботи з кимось з представників. Саме тому і трапляються такі факапи — бо ззовні це виглядає як висміювання та чергове приниження саме геїв, і аж ніяк не (внутрішньо) гомофобної натури. Якби учасники процесу мали комунікацію з представниками, ті звернули б увагу на, м’яко кажучи, неоднозначність вкладеного меседжу, автори отримали б рекомендації щодо її усунення і врешті решт все могло б бути добре.

2. Соціальний контекст. Як відомо, квір та ЛГБТ+ люди в Україні борються за виживання кожен день, а деякі буквально — на фронті. Ми стикаємося з такою кількістю нападок різного ступеня важкості, яку гетеро та цисгендерним людям буде складно відчути по-справжньому. Ви просто не знаєте, як це, бо не маєте такого досвіду. Фізичне насильство крайніх форм стосовно нас все ще присутнє. Це не смішно. Такі неоднозначні роботи, які демонструють насильство, тільки підтримують це відношення. Якщо там і була іронія, то вона не зчитується достатньо ані для нас, ані, на мою думку, для представників дискримінаційної політики.

3. Гомофобія, сексизм, брудний сленг, приниження якихось прошарків населення або просто дуже тупі роботи не підвищують рівень культури України, а навпаки. Відсутність комунікації з представниками квір та ЛГБТ+ теж в цю копилку. Дуже важливо, чим саме ми наповнюємо медійний простір. Позитивний момент: автор, як і портал rap.ua, йдуть на діалог. Це хороший показник і момент для переусвідомлення. Це має бути нормою.

Висновок. Мистецтво або дає відповіді, або ставить питання, або виражає відчуття. Існує різниця між неоднозначним мистецтвом із можливістю різної інтерпретації та просто поганим. Ця робота — друге. Але хайп вийшов нормальний 🙂 ».

Міша Правильний (головний редактор Rap.ua)

Коли я вперше почув пісню, то одразу зрозумів, що автор рофлить з гомофобії. Разом з цим я зрозумів, що робить він це трішечки недолуго і люди можуть зачепитись за окремі фрази. Так і сталось. Люди праві, автор – ні. Чому так: бо якщо ти претендуєш на розуміння слухача (а артисти здебільшого претендують на нього, що б вони не казали), ти маєш бути критичним до себе і ставити собі питання «а чи докрутив я текст достатньо, щоб моя ідея спрацювала?».

Тут міг би вийти дійсно крутий трек, який би, впевнений, підримали і Лана і Туча. От тільки автор недопрацював з сюжетом та драматургією. Коли так буває – на допомогу приходить відеоряд, але кліп так само не дає чітко зрозуміти що це антигомофобний гімн. Особисто я не бачу там заклику до насилля, але бачу висміювання людей нетрадиційної орієнтації. Типу «ось був тіп гомофоб, а виявилось, шо він гей, ха-ха-ха». І це теж погано. Ніякої іронії там немає, є негативний персонаж, якого спідкає негативна (на думку автора) доля, а ця доля не негативна і це дійсно може образити. Пишу суб’єктивно що почув я.

Розумію кожного, хто висловився проти, разом з тим, розумію автора (він вкладав одне, зрозуміли інше). Автору раджу приділити більше уваги наступного разу текстовій складовій і не обирати настільки провокативних тем (мені здається це було не випадково – свій хайп артист отримав), оскільки попередні треки у нього доволі непогані.

Єдине питання, яке лишається невірешинм – що робити автору в такому випадку? Варіант А – вибачитись і все. Варіант Б – Видалити трек з майданчиків, а кліп з ютубу? Тоді це справжній прецедент і виникає питання до інших (більш відомих) артистів, які і не вибачились і нічого не видалили після хвилі хейту. Варіант В – забити і отримати кенсел від активістів та ряда музичних ЗМІ. Ваш варіант?