Review Traffic. Nas «King’s Desease II»

Багато українських поціновувачів репу неодноразово звертають нашу увагу на той факт, що в українському просторі великих матеріалів про світовий реп майже немає.

Якщо людині, яка не володіє англійською хочеться почитати щось про умовного Тупака чи Ліл Узі – потрібно йти на російські портали.

Наш друг Микита – засновник сторінки Review Traffic допомагає нам виправити ситуацію і буде ділитись на сторінках нашого порталу рецензіями та оглядами як на нові реп-релізи, так і на ті, що вже стали класикою. Починаємо з Насіра та його «King’s Desease II».

Після виходу його 11-го студійного альбому під назвою «NASIR», який не здобув визнання слухачів, усі почали потроху списувати легендарного нью-йоркського виконавця з рахунків. Але пізніше, через два роки, Nas здійснив несподіваний камбек, випустивши гідний альбом «King’s Disease», який крім позитивних відгуків фанатів, також вшанувався отримання, хоч і нині лайнової, але колись авторитетної премії Греммі. І от давалося б, тобі майже 50 років, у тебе чудова бізнес-імперія, фанати продовжують крутити на повторі твою дискографію, твій останній альбом взяв Ґреммі і заткнув роти всім критикам, а всілякі рейтинги та журнали ставлять тебе та твої альбоми у ранг “the greatest of all time”, тому саме час вже завершити кар’єру і спокійно насолоджуватися життям.  Але не тут то було, Nas на те й Nas – його творча натура і голод до перемог не дають йому спокою, та Насір знов і знов наважується на підкорення нових вершин.

Що, зокрема, й доводить його 13-й студійник «King’s Disease ll», який, подібно до першої частини, повністю спродюсований Hit-Boy’єм. До речі, про реліз їхньої другої колаборації було оголошено буквально за тиждень до виходу; а також до «KD2» не було випущено жодного промо-синглу, від чого градус інтриги тримався до останнього, і всі фанати Nas’a запитували: чи виявиться ця платівка провальною, або навпаки видатною? 🤔

От саме це ми як раз сьогодні й обговоримо. Так що пропоную більше не тягнути кота за хвіст, і перейти до огляду тейпу 👉🏼

Отже, як тільки я включив цей альбом, у мене відразу ж побігли по шкірі мурашки від бек-вокалу Дона Толівера на заголовному треку “The Pressure”; в цей момент я усвідомив, що цей альбом точно буде чимось особливим. Ну а ті почуття, що я відчув далі, крім як “музичним оргазмом”, мені просто не описати. Перший куплет Наса в цьому треку уособлює все те, за що я люблю його творчість і безмежно поважаю його як особистість:

“I ain’t made it ’til we all can say that we made it

Been down with the hustle so long, feel like we related

Take my word like you would from the book of Revelations

Dead presidents, that shit come when you dedicated

I invest in education ’cause we wasn’t privy

We got busy, put scholarship programs throughout the city

Jefe, did it my way, chairman of the committee

Rat Pack niggas like Sinatra in the 60s”

У цих рядках ми бачимо його духовну та матеріальну спроможність. Замість перерахування колекції своїх автомобілів або вартості прикрас, Нас показує, що таке справжній флекс – інвестиції в освіту. Він, як непривілейований виходець з гетто, якому вдалося досягти успіху, щиро прагне допомогти людям, які перебувають у тому ж становищі, у якому колись перебував і він сам;  адже, як каже Насір, “я не на вершині, поки там не буде всіх нас”.

Також тут варто відзначити відсилання до Пабло Ескобара (Jefe), з яким себе асоціює сам виконавець, а також до легендарного музиканта Френка Сінатри та його групи Rat Pack, назву якої Nas використовує як вордплей

Далі йде головний хайлайт цього релізу, а саме “Death Row East”. Тут Nas згадує 96 рік, коли Suge Knight і 2Pac хотіли поширити вплив Death Row Records на схід, та показати, що вони вищі за усілякі міжусобиці, заснувавши Death Row East, і об’єднавши тим самим ворожі береги. Тоді, четвертого вересня того ж року, Nas і 2Pac зустрілися на afterparty після церемонії вручення нагород MTV, і домовилися про зустріч у Вегасі, де вони й планували залагодити всі недомовки. Але коли, через три дні, Нас туди прилетів, то вже застав ледве дихаючого Пака в госпіталі, так з ним і не поговоривши…

А наприкінці треку він вимовляє наступне:

“There’s a rumor that spread I’d like to address

Pac was never set up by Stretch”

Stretch був близьким другом Пака, і саме він вважався підозрюваним у підстроюванні замаху на нього в 1994 році; але Nas, своєю чергою, тут спростовує згадане припущення, кажучи, що це лише чутки 😯

Damn, ви просто уявіть, все це ми чуємо вперше з його вуст цілих 25 років після тих подій. Як на мене, це один із найважливіших треків у дискографії Насіра, як із позиції його спадщини, так і всієї історії хіп-хоп культури.

Назва наступного треку “40 side” відсилає нас до місцевості, де виріс виконавець. Тут він ділиться мудрістю із молодим поколінням з несприятливих околиць:

“Ain’t no pity party for yourself

You gotta get up, rise for your wealth

Can’t spend all that time in your feelings

Tryna sympathize with yourself

Don’t nobody owe you, ain’t nobody holding you back

You stuck in illusions, attached to something that ain’t even that”

І як тут божественно засемпльований голос Lil Baby з інтро “Voice of the Heroes”, Hit-Boy просто геній! 👏🏻

Потім йде ще одна дуже важлива композиція з цього альбому під назвою “EPMD 2”, де ми чуємо фронтлайнерів трьох різних поколінь: 80-ті представляють Erick Sermon і Parrish Smith, 90-і – Nas, а 00-і – Eminem. Цей трек можна назвати одним великим шатаутом золотій ері, а також символом конекту різних поколінь, які мають величезну повагу одне до одного. Тут виконавці з гордістю говорять про свій успіх, різні досягнення та перебування на вершині, яку вони не збираються залишати; крім того, Nas із Емінемом віддають шану багатьом реп-легендам, як тим, хто все ще з нами, так і тим, хто вже своє відбув.

І, між іншим, це лише перша та єдина спільна композиція Насіра та Маршала, між якими свого часу навіть мав місце неабиякий біф, але це вже окрема історія 👀

П’ятим за списком йде “Rare”, який є уособленням їхньої хімії з Hit-Boy’єм. Композиція складається з трьох частин, і Нас виглядає розкішно абсолютно в кожній. Тут він продовжує розвивати тему свого успіху та переважання в реп-індустрії:

“Yeah, I’m in rare form

Y’all still on the ground, you know I’ve been airborne

Studyin’ BIG, studyin’ Nietzsche

You gotta call in a chopper to reach me

Homie, I don’t need a jeweler to freeze me

Ice in my veins, I make it look easy”

Також він згадує про свій різнобічний розвиток: Nas шанує як легенд хіп-хоп культури, так і великих філософів: пізнаючи музичну майстерність Biggie, та вивчаючи роботи Фрідріха Ніцше.

Флоу Наса ковзає по біту HB як по маслу, і бездоганно перетікає з одного інструменталу в інший.

Ну а остання частина – це просто 🍒 на торті. Ці рядки звідти досі час від часу грають у мене в голові:

“We been doin’ gangsta shit for a long time

Look inside my mind, see a gold mine

I’m my own cosign, she textin’ the old line”

Насамперед Nasir також не соромиться пробувати себе на trap бітах. Якщо на першому «KD» був “Spicy” з Ferg’ом та Fivio, то тут є більш якісний “YKTV” з YG та Boogie Wit da Hoodie. Сам трек особливо нічим не примітний, але для розрідження атмосфери – те що треба.

Отже, далі слідує “Store Run“. Головний посил цього треку – “the world is yours”, легендарна фраза з не менш легендарного фільму “Scarface” або “Обличчя зі шрамом”, до якого в цій композиції є чимало посилань. Тут виконавець на власному прикладі показує, що все у цьому житті можливе: і не важливо, ким ти є зараз, бо якщо ти займаєшся своєю справою, то так чи інакше колись обов’язково пожнеш плоди своєї праці. Мені тут найбільше сподобався ось цей вордплей:

“TECs в dresser, money off tech, pushing a Tesla

Rolled up a fresh one, it’s one IPO to the next one”

Раніше Nas тримав у шафі Tec-9, а тепер він володіє акціями компаній із технологічної індустрії 📈

Потім йде “Moments” – інтроспективний погляд на життєвий шлях виконавця. Тут він ностальгує з різних моментів зі свого життя, які неможливо пережити наново. Також Nas не забуває поділитися мудрою афірмацією зі своїми слухачами:

“You gotta appreciate the moments, bad times don’t last”

“Nobody” – це друга колаборація Nas’a та Lauryn Hill з часів легендарного синглу “If I Ruled the World”, випущеного 1996 року. Атмосфера цього треку відсилає нас до епохи золотої ери хіп-хопу 90-х, одним з головних діячів якої був саме Насір, з його найважливішими альбомами «It Was Written» та «Illmatic». Якщо порівнювати вищезгаданий “If I Ruled the World” і “Nobody”, то можна провести наступну паралель: у першому треку Nas намагався відтворити утопічний лад життя без війни, насильства, переповнених в’язниць та придушення соціальних меншин (але не тих, про які ви подумали лол); а в другому треку виконавець, бувши в більш усвідомленому віці, стоїчно приймає, що, як би ти не намагався, весь світ неможливо змінити, і найкращі ліки від усіх негараздів – це твій душевний спокій, який Nas алегорично уявляє через образ ніким незвіданого міста,  в якому ти можеш жити в гармонії із внутрішнім та зовнішнім світом.

Далі йде трек про любовні стосунки Наса під назвою “No Phony Love” із Charlie Wilson’ом. Тут Насір, згадуючи свій колишній досвід, розмірковує на тему щирості стосунків та пошуку ідеального кохання, але в результаті приходить до висновку, що такого типу стосунків, який йому потрібен, просто не існує. Та й сам він зізнається, що для нього це питання ніколи не стояло в пріоритеті, адже головне кохання всього його життя – це музика 🤝🏼

У “Brunch on Sundays” Nas разом з Blxst’ом діляться з нами позитивним вайбом вихідних днів, коли можна забути про всі справи та просто відпочити зі своїми корешами. Ще до цього кайфового треку, вийшов такий самий позитивний і кайфовий кліп, де Nas відпочиває в компанії своїх хоумісів, серед яких LeBron, Westbrook, Cordae та інші відомі типи.

За ним слідує “Count Me In”, де ми чуємо більш агресивного Наса, який усім нагадує, ким він є, і через що йому довелося пройти, щоб зараз “страждати від симптомів хвороби королів”. А його rhyme scheme у першому куплеті це просто some 🐐 shit:

“Turn it up, let the radio blast

This a movie, can’t catch it on HBO Max

Couldn’t play me even back when we was playin’ tag

White snow cover the roof of the navy Jag, that’s crucial

Loose screws in my mind ’cause I didn’t have the tools to

Unlock my power then influence you

To lock me down, it’d take two of you

Must be delusional, dawg, I’m livin’ beautiful”

На сьогодні, у більшості слухачів хіп-хоп музики ім’я Hit-Boy асоціюється виключно з продюсером, але насправді він є далеко не останнім реп-виконавцем. І яскравим підтвердженням тому є трек “Composure” з цієї платівки, на якому вони з Насом міркують на тему самовладання та важкої роботи, а також зачіпають деякі моменти зі свого дитинства та юнацтва. Hit-Boy розповідає про своє нестримне прагнення до вершини, яке допомогло йому подолати всілякі неприємності; а Nas розповідає, як зустрілися його батьки, згадує повернення батька з війни та свої колишні дні на hood’і. Як на мене, це дуже недооцінений трек з цього тейпу, який дуже влучно відображає бездоганну хімію Насіра та HB.

У наступній композиції під назвою “My Bible” Nas постає як проповідник, який ділиться мудрістю зі своїми учнями і наставляє їх на шлях істини. Трек складається з трьох куплетів, кожен із яких присвячений певній групі людей. У першому куплеті Насір говорить про чоловіків, закликаючи їх до справедливості та чесності стосовно інших, але водночас він нагадує їм бути обачними зі своїми ворогами, які можуть ховатися під маскою найближчих друзів. Друга частина присвячується молодому поколінню, якому Nas радить триматися подалі від “швидких шляхів” до багатства, бо брудні гроші нерідко стають проклятими, і стрімкий успіх нерідко приносить таке ж стрімке падіння: так що краще довіритися процесу та старанно працювати над собою. А в третьому куплеті Насір віддає шану жінкам, і закликає нас цінувати наших бабусь і матерів, бо без них нас не було б на цьому світі. А завершує він цю душевну композицію такими рядками:

“Highest regards, I light a cigar

To men, women and children, my Bible is ours”

Замикає «KD2» трек “Nas is Good“. Тут виконавець висловлює повагу до історії свого народу, і звертає увагу слухача на той факт, що відомості про древній світ, і зокрема Африку, століттями видозмінювалися і переписувалися колонізаторами, тому історія наших предків огорнута безліччю таємниць; отже як би ми не намагалися докопатися до суті, справжня історія цивілізації назавжди залишиться “записаною у камені”. Однак разом із цим, Nasir закликає нас не фокусуватися на минулому, а з високо піднятою головою дивитися в майбутнє, і рухатися своїм шляхом, проходячи через усі перепони: і після всього, як він сам досягнувши вершини, насолоджуватися своїм успіхом і сміятися в обличчя всім тим, хто в тебе не вірив ☝🏼

Ну що ж, на цій ноті закінчується мій огляд на 13й студійний альбом Наса під назвою «King’s Disease ll». На цій платівці було буквально все: чудовий продакшн, нові історії, рефлексивний погляд на досвід минулого, величезна кількість мудрості й OG talk’a, та навіть трек із Емінемом!

Для мене особисто, цей реліз є гучним підсумовуванням усієї розкішної кар’єри Nas’а, а також його найкращим альбомом з часів «Hip Hop Is Dead» 2006 року. У «KD2» Nas та Hit-Boy вивели в абсолют свою взаємодію та закрили всі прогалини, які були в першій частині. І якщо «King’s Disease» був побудований навколо лише пари актуальних на той момент тем (20 рік BLM всі діла), то «King’s Disease ll» – це повноцінний концептуальний альбом, яким Nas, також цілком можливо, відкрив свій новий прайм, і в свої 48 буде так само домінувати у реп-грі, як 37-річний Леброн зараз це робить, в НБА. Власне кажучи, як сказав сам Nasir у треку “The Pressure“: “I been on fire four generations”, – що й відображає всю його велич і роль у хіп-хоп культурі 🙌🏼

Оцінка: 8,8/10 📀

Автор: Review Traffic.