Реп VS бодішеймінг,сексизм та расизм

Реп про флекс, вечірки та бабки – вже ставша традиційною складова жанру. Я ні в якому разі не кажу, що паті-реп – це погано, просто вирішила нагадати, що, перш за все, хіп-хоп це революційний інститут, який здатен змінювати як окремі життя, так і великі суспільні процеси. Коли світ заплутався і потребує змін, ситуацію не виправить черговий трек про «в мене свято – я потрахався», чи «не важливо що я за людина – подивись який в мене дорогий годинник».

Хтось скаже, що вплив культури на суспільство переоцінений, але є приклади, коли музика дає поштовх для великих змін. Сьогодні говоримо про жінок, які поклали творчість на служіння чомусь важливішому за банальний лут. Звісно, це лише малий список, але з чогось потрібно починати…


Lauryn Hill


Артистка народилася у Іст Орандж, штат Нью Джерсі, у музичній сім’ї, де музикою займались не тільки мама с татом, а й старший брат-мультиінструменталіст. Тож, як у багатьох відомих артистів – захоплення музикою почалося ще змалку. У своїй кімнаті Лорін годинами слухала платівки, абсорбуючи в собі класику соулу 60-х та 70-х років.

Лорін почала свою кар’єру з однокласником Праказрелом (Pras). Вони виступали разом під назвою Tranzlator Crew, а невдовзі до них приєднався Wyclef Jean (теж знайомий зі школи) – так з’явились легендарні «Fugees». Перший альбом Fugees, «Blunted by Reality» вийшов у 1994 році і вже тоді багато критиків писали, що Хілл затьмарила своїх партнерів і має пробивати собі дорогу у сольну творчість.

Дякувати богу, Лорін не послухалась (гурт закінчився через інші причини) і у 96-му на світ з’явився другий альбом гурту – «The Score». За перший рік випуску було продано шість мільйонів копій та альбом вплинув чи не на кожного реп-артиста, якого ви знаєте сьогодні.


Свій дебютний сольний альбом «The Miseducation of Lauryn Hill» Лорін випустила в серпні 1998 року, і він став мультиплатиновим у кількох країнах, а в 1999 році Хілл вже номінована на 10 премій Греммі, та за одну церемонію виграла п’ять, що трапилось вперше за історію премії. 

Тоді в інтерв’ю в інтерв’ю журналу Essence реперка скаже: «Це [музичний бізнес] дуже сексистська галузь. Вони ніколи не віддадуть геніальну роль сестрі. Вони просто назвуть її примадонною і вважатимуть, що це «комплімент». Забігаючи наперед, скажу, що Лорін – одна з тих, хто змінив цю парадигму. 


Платівка Miseducation визнана надзвичайно важливою роботою для чорношкірого фемінізму. Хілл кинула виклик існуючим поняттям, надавши чесне та реалістичне представлення погляду чорношкірої жінки на життя, кохання та сексуальність. Слово «сестринство» чи не вперше пролунало з уст реперки, але було почуто всім світом. 

Відома американська активістка Тарана Берк казала про Miseducation так: «Це був пік панування «зухвалих жінок у хіп-хопі». Ера Фоксі Браун і Ліл Кім. Вони зашкалювали екстравагантністю та сексом, хвалилися траханнями та іншим. Лорін була чимось у хіп-хопі, чого ми не бачили. Вона привнесла в хіп-хоп правду та перспективу, про яку ми ніколи раніше не чули». 

На піку свого успіху Лорін Хілл вразила музичний світ своїм рішенням відмовитися від виступів та займатись своєї великою сім’єю.(Лорін Хілл має 6 дітей), але іноді вона все ж дає концерти, ну а ми, очевидно, чекаємо на реюніон гурту Fugees та жадібно випиваємо всі плітки про їх майбутній тур. 


Noname


Скоріш за все ви не чули про Noname, але Фатіма Уорнер, на думку багатьох критиків, входить в топ реперок світу. Свого часу вона була однією з найпомітніших артистів музичної сцени Чикаго, балансуючи між поезією, речитативом та мелодійністю. Фатіма почала кар’єру на місцевих поетичних слемах, але здобула статус локальної знаменитості завдяки своєму власному стилю та дійсно «фірмовим» пісням. Але, хоч її пісні і знали, Фатіма робила все можливе, щоб зберегти анонімність і уникнути статусу селебріті.



Дебютний мікстейп Noname – «Telefone» (2016)  показав її як впевнену артистку з власним стилем, але музикою вона не обмежилась. У  2018 році Noname запустила свій книжковий клуб, який згодом став офіційним проєктом з власним веб-сайтом, блекджеком та форумом для читачів.

Чому саме такий вибір? Справа в тому, що мати Фатіми – перша темношкіра жінка-власниця книгарні в Чикаго, а її батько працює дистриб’ютором книг. Noname вирішує продовжити фемілі-бізнес, нагадуючи як раніше афроамериканкам було важко займати керівні посади навіть у простій книгарні. 


Queen Latifah 


Дана Елейн Оуенс здобула свій псевдонім ще у дитинстві від двоюрідної сестри. «Латіфа» в перекладі з арабської значить чутлива та делікатна. 

Все починалося зі співу у у дитячому хорі, а вже у середній школі Дана почала співати та читати реп у туалетах та роздягальнях. На останньому році навчання вона разом зі своїми друзями створила реп-гурт Ladies Fresh.


Наприкінці 80-х саме завдяки їй теза про те, що реп є виключно музикою чоловіків, була переосмислена – почалася нова ера, же жінки стояли у топах поруч з чоловіками. Насамперед через це особисто в мене не викликає питань слово «королева» (на відміну від багатьох сучасних «королев»).

Дана – жива легенда: стильна, елегантна, професійна, плюс просто співачкою її не назвеш. Акторка, письменниця, музичний продюсер – до сих пір Латіфа – джерело натхнення для багатьох, а молоді зірки сьогодення дякують реп-феміністці за протоптаний шлях (крім успіху альбомів Квін Латіфа – перша чорношкіра реперка, яка була номінована на «Оскар» та перша реперка, яка отримала зірку на Голлівудській Алеї слави).


Little Simz 


Сімбіату Абісола Абіола Аджикаво (справжнє ім’я артистки)  у підлітковому віці знімалася в телешоу на CBBC, паралельно чи не весь вільний час створюючи музику та завантажуючи її на SoundCloud і Bandcamp. У своїй спальні Little Simz слухала Басту Раймса, Наса і Біггі Смоллса і мріяла бути схожою на них, і, здається, впевнено йде до своєї мрії – вже з 2010 року випустила 4 альбоми, 6 EP та 4 мікстейпи дуже витонченого хіп-хопу.

Її третій студійний альбом «Grey Area» був номінований на премію Mercury Prize, та отримав ще декілька нагород. На врученні Brit Awards у лютому 2022, Літл Сімз здобула премію як «Найкращий новий артист». 


Вона виступала разом із Tinie Tempah та Ms. Dynamite, гастролювала з Gorillaz, з’являлась на афтепаті у Ріанни, а її майстерність сторітелера порівнюють з Кендріком Ламаром і Джей Коулом, які, до речі, є шанувальниками творчості Сімз.

Головним посилом артистки є рівні права для чоловіків та жінок. Її відео «Woman» є святкуванням жіночності по всьому світу. Переліковуючи місця по всьому світу – від африканських країн до Брукліна, Сімбіату описує прекрасні якості кожної жінки як фізичні, так і духовні, вихваляючи їх одночасно і за красу і за розум.

Альбом «Curious Tale of Trials + Persons» вже у першому треці починається з фрази  «Жінки можуть бути королями» і це дуже сильно — артистка стояла на своєму і казала: «Слухай, не суди мене заздалегідь, не роби припущень і не створюй упереджених ідей щодо того, яким, на твою думку, буде цей альбом, просто слухай, і зрештою все матиме сенс».

В інтерв’ю артистка часто говорить говорить: «Я вірю в рівність: хлопці мають права, жінки мають права. Теж саме стосується раси, чи класу, чи будь-чого іншого. Я просто люблю баланс».


CHIKA


28 квітня 2018 року Джейн Чіка Ораніка публікує в твіттері відео-фристайл, в якому хейтить Каньє Веста за його політичні погляди, під біт його ж треку «Jesus Walks». Діс переглянули понад шість мільйонів разів. Це був початок її кар’єри. 

Потім Chika потрапила на навчання у Berklee College of Music, але не змогла його оплачувати, тому опинилась в університеті Алабами, провчилась там рік і врешті-решт кинула навчання, щоб займатися музикою фултайм.


Просувала себе Чіка, використовуючи лише власні соціальні мережі і робила це доволі вправно. Незабаром всі, від Cardi B до Wale, шерили її відео, ще до того, як вона підписала контракт з Warner. Далі до поціновувачів таланту, розуму та відвертості текстів артистки приєднались Missy Elliot, Duffy та Jay-Z, а у 2021-му її дебютний EP «Industry Games» опинився серед номінантів Греммі (непоганий прогрес для трьох років).

Здається все круто, але напередодні церемонії Греммі Чіка вирішує припинити займатись музикою, щоб зберегти своє психічне здоров’я, про що повідомляє фенів у твіттері. Через тиждень виявилось, що той твіт був не про закінчення кар’єри, а про спробу самогубства. На щастя, невдалу. 


Своєю творчістю та громадською діяльністю Чіка підіймає досі чомусь неприємні для багатьох теми – бодіпозитив (у 2019-му артистка прийняла участь у фотосеті Calvin Klein, чим сколихнула світовий інтернет, досі не готовий до моделей plus-size), приймала участь у протестах після вбивства Джорджа Флойда та перетворила кавер на «Шейп оф ю» Еда Ширана на справжній гімн ЛГБТ. 


Текст: ValeryBlahBlah

banner2