«Я знаю себе: буду мати те, що хочу», – Олег Псюк про успіх треку «Зорі», стосунки з лейблом та хейт

Олег Псюк був секретною зброєю українського андерграунду, відрізняючись власним цікавим флоу та своєрідними (хай не завжди зрозумілими) текстами. Ризик , що цей артист залишиться вічно перспективним (як багато його колег) був, але У 2019 році він став фронтменом гурту KALUSH, менеджером якого став Іван Клименко, відкривший alyona alyona. Новий етап у кар’єрі – розширення аудиторії, мільйони переглядів на YouTube і недавній хіт (це не перебільшення) «Зорі».

Зупинятися Олег не планує і вже через декілька днів (19.02) на нас чекає дебютний альбом KALUSH, який гурт вже промить повним ходом. Напередодні релізу я мав з Олегом не довгу, але інформативну розмову, якою з радістю ділюся з вами. 



Як ти провів новорічні свята? Чи надовго випадав?

Я всю дорогу в робочому режимі. В мене нема такого, шо «свято – нічого не буду робити». Свято. Так шо, не можу реп писати тепер? Тим більше, я часто про це кажу, шо я зараз спригнув з усього, тому нічого мене не відволікає.

Я їздив на пару днів в гори, катався на борді, але все рівно в мене були якісь справи, зйомки відосів, созвони, треки, які треба доробити, тому не можу сказати, що я випадав. Плюс я така людина, що якби я взяв собі тиждень вихідних і знав, що я ніхера не роблю, знаючи свій темперамент, думаю, що я би напрягся.



Я правильно розумію, що ти вже досяг того рівня, коли можна не працювати на паралельній роботі, а займатись лише музикою?

Я відкрив студію в Києві – Rolls Voice. Зараз буде реклама – уроки гри на гітарі, уроки вокалу, записи – приходьте, хто цікавиться.

Я найняв просто геніальних людей. Я читаю реп, роблю це від душі, але я не знаю якихось тонкощів сольфеджіо – більш-менш викупаю, але не можу сказати: «Я зараз співаю з тональністю сі-бемоль». Та *** його знає, яка там тональність! 



Ця студія – це суто твоя історія? Тобто ти там головний?

Так. Я відкрив цю студію не тільки для бабок (хоч я і люблю бабки). Це також моє місце дислокації. Я можу там провести якусь зустріч, привести тьолку – все, що завгодно. До того ж в мене працюють зараз двоє геніальних музикантів. В мене скоро вийде трек, де один з них, Арсен, гітари прописував, і ви все зрозумієте.



Ти кажеш про місце дислокації, а що, раніше його не було?

Було – раніше я висів у Ванька (Ваня Клименко, – менеджер alyona alyona та KALUSH, саундпродюсер, засновник лейблу ENKO) і під час карантину я там був з ранку до ночі. Все було дуже класно – мені дуже подобалось, я півтора альбоми написав. А потім всі почали з’їжджатися, прийшлося якось домовлятися за час і стало напряжно. В мене ж не вільний час. Я хочу працювати, коли це треба, а не лише коли є вільне вікно. Тому прийшла ідея відкрити свою студію. Ваньок мені допоміг з апаратурою – дуже велика подяка йому.



Я в тебе в інсті окрім відкриття студії чув словосполучення «школа хіп-хопу». Що воно таке?

Це не комерційний двіж – це я роблю чисто як благодійність. Я, якщо знаходжу якогось талановитого тіпа, допомагаю йому, показую що я вмію. Ми поки не пишемо фітів, але я допомагаю їм розкритися.



Мова йде про дітей?

Так, є кілька дітей та ще пара рєбят, яких я поки що не палив, але скоро ви все побачите.



В українському хіп-хопі вже був артист, який відкривав свою реп-школу…

(Сміється) Ні, то трохи інше, плюс, повторюся, це лише благодійність. 



Нещодавно Іван Клименко казав, що в тебе та Альони плануються колаборації з мексиканськими реперами. Що за двіж?

Є така тема, але всі фіти з закордонними артистами – дуже тягуча тема, ми, наприклад, з одним артистом робили фіт 8 місяців (юридичні питання, зайнятість артистів, все таке). Це дуже напряжно, я, наприклад, можу з кимось з кентів записати трек за день і люблю працювати багато. Але процес мутиться і це добре. Зараз чекаю їх парти. Як зробимо – побачите.



Ти вже вдруге кажеш, що дуже працьовитий. Що головне – працьовитість, чи талант?

Я скажу так, якщо в мене є вибір з ким працювати – з супер талановитою людиною, але без ентузіазму, або з середньо-талановитою, але що готова рвати все, оберу другу. Ентузіасти, якщо не кинуть, все наздоженуть. Тому працьовитість важливіша. Я бачив багато людей, котрі тупо провтикують нахер свій талант через якісь творчі підпайки. 



Творчі підпайки – це що таке?

Якісь вади, лінь – те що заважає. Сінька та ж сама. Взагалі її не розумію – якщо щось кидав із поганих звичок, то сіньку взагалі не любив ніколи. В ній лише дві стадії – коли ти щось наісполняв, або ти можеш себе контролювати типу «мені досить, я більше не буду», і ти тупо хочеш спати. Короче, сінька — чмо, як і всі інші наркотики, які я пробував.



Як ти ставишся до легалайзу? Багато говорять про це останнього часу.

(Сміється) назви мені репера, який скаже, що він проти легалайзу. Я знаю дуже багато тіпів, які хапають і все в них нормально, з іншого боку, якщо це залежність і ти це робиш кожен день по три рази (в мене 10 років життя так пройшли), тоді, звичайно, це шкодить. Все індивідуально – складне питання в глобальному плані. З іншого боку – купа бабок може залетіти до бюджету, якщо це буде оподатковуватись.



Ти себе зараз називаєш Олег Псюк, чи Псючий син – залишився цей нік? Я десь чув, що ти від нього відмовився.

Ні, це не так. Так, я Псючий Син з гурту KALUSH. Олег Псюк – це моє ім’я та фамілія.



Ти дивився Альошу Альошу про всраті нікнейми?

Так, я навіть лайкнув. Він постібався з мене, але зробив це красиво. Мені похер, що про мене базарять, але якщо це грамотно та прикольно, то чому не лайкнути. А ці тєрпіли, які просто пишуть «о, це хєрня» – то повна шляпа.



Давай зараз до блоку саме таких токсичних запитань. Кажуть, що ти став іншим і комерційним. Типу є альбом «Торба», а є трек «Зорі», це різні речі…

Я тебе переб’ю – ти чув трек «Альманах»?



Так, для мене це самий сильний твій трек…

Так це не різні речі, там куплет хоч і різний за ритмічним малюнком, але вони по-своєму схожі.



Розкажи про трек «Зорі», як він писався?

Спочатку був біт. Я їхав зі Львову до Калуша, в мене на плечі спала моя колишня. Романтичный момент — п***єц. Пожовкле листя через брудне вікно… І я надихнувся якось цим брудом, почав писати саме про листопад. Написав гарний куплет, потім доробили з Тіджеєм трек. Він, до речі, був зроблений більше року тому – в листопаді 2019-го. 



Ти повністю писав трек?

Ні. Мій парт — я , а там, де Килим співає, то інша людина. 



У вас же парти Килим-мена співають різні люди завжди…

Це відкрита інфа, в кредітсах ми завжди пишемо, хто то є. 



Ви написали трек, рік він лежав, а що було далі?

Ми спочатку думали, чи потрібно знімати на нього кліп, потім почався карантин, потім зняли кліп, потім ми вже зрозуміли, що це може бути бенгер. Потім був момент, коли давно не було якоїсь лірички і вирішили дропнути його. Ми не те щоб робили на нього якусь ставку, але цей трек подобався всім. Буває так, що комусь з команди залітає більше, комусь менше, а тут всі сказали, що трек крутий. 



Це найуспішніший трек гурту на сьогодні. Коли ви зрозуміли, що трек зайшов?

За першу сутку. Завжди моніториться за сутку – по стрімінгах і по ютубу. Зразу побачили, що він залетів, в нас такого не було раніше. Я подумав «Ніхера собі, що за двіж несеться?»

А ще жодного тупого хейтерського коменту. Я взагалі обожнюю критику, якщо вона конструктивна, якщо хтось напише: «Ось в другому квадраті автотюновий інтервал-матеріал не такий…» – це круто, а коли пишуть «реп-х***я» – то шляпа якась.

А на «Зорях» я прочитав коментів 20-30, жодного хетерського там не побачив і мені далі стало нецікаво (сміється).



Якщо не читав жодного хейтерського коменту – я тобі їх дам. Зі сторони багатьом здається, що гурт KALUSH робили реп, що не заходив, а тому вирішили зробити простий кліп для дівчат і зараз будуть робити так само.



Слухай, це якісь обоссиши кажуть. Що не заходить? В нас на «Не маринуй» – майже два лями, «Тіпок» – майже два лями… Покажи, хто в українському репі ще так набирає. Це просто два супер-розвальні треки, які з лірикою нічого спільного не мають – це нормально. Мені здається, шо я цей галімий чос тільки що н***й розвалив.

Ще можу додати, що це якась старперська з***па «репер не має писати лірику». Що це за позиція? Хто сказав, що чогось в цьому житті не можна? Я коли отримую кайф від справи, мені п***й, що диктують якісь реперські канони. Я цей трек писав від душі, дуже проникся ним. Так не завжди навіть буває. В мене навіть фотка є, я запічітлив момент написання куплету, як мала спала на плечі, це було так романтично. Я сотню треків написав за останній час, по-різному вкладав душу. А в цей вклав дуже багато. Ось це трушність, як на мене.



Ще одна пред’ява, яку часто чую звучить так: «Був репер Псючий Син – надія українського репу. Його на смітнику знайшов Ваня Клименко…»

Внатурі так базарять?

Я перебільшую, але загальний сенс ти розумієш – продюсер взяв артиста, приставив до нього команду, диктує, що йому робити, поламав та загубив артиста.

Цей чос дуже легко розвіяти. Давай порівняємо мене з Ваньком та без. Як на мене, Ваньок охеренно допомагає. Як все відбувається: все пишу я. Потім показую йому на чек і він вже вносить правки. Іноді може не вносити зовсім, але, коли вносить, то завжди аргументує, чому. 

Я сам йому пишу, коли відчуваю, що він може допомогти — і він реально допомагає. Ваньок дуже досвідчена людина. В Калуші в мене такого не було, хоча ні – в Калуші був (і залишається) Ворік. Бачиш – мені і в Калуші повезло. Ворік, хто знає, не дуже відкритий для спілкування. В мене з ним гурт був, в якого був лише один трек, але залишився альбом та купа треків невипущених. Вони всі на олдові біти, але там є реально бенгери.

Щодо Ванька – з ним це все вийшло на новий рівень, бо він набагато довше за мене і за Воріка у справі.  Я завжди шукаю людей – професіоналів своєї справи. Наприклад, зараз в мене вже є купа груп в телеграмі, з якими я раджуся. Наприклад, треба обкладинка – я кидаю її в групу, де є круті дизайнери, і кожен вносить свої правки.

З інстою те ж саме. Я її веду сам, але пропускаю через сито своїх людей. 



Це люди з команди? 

Ні, я іноді команду навіть не хочу таким напрягати. Це мої якісь знайомі та  кенти, хто розбирається. 



Щодо інсти, в тебе є якийсь контент-план? Наприклад, ти повинен видавати певну кількість постів на місяць, чи у вас це не так працює?

Немає такого, що “повинен”. Я б забрав це слово. Ми це з Ваньком просто обговорювали, без паперів. Він запитав: «Скільки б тобі було комфортно видавати в інсті?» Я кажу: «8-10 постів можу видавати на ізі». Я не вважаю, що це обов’язок чи обмеження. 



Якісь же зобов’язання в тебе є? Ти ж не можеш зараз на місяць поїхати в гори і медитувати?

Так. Але, може, б і міг. В нас вже стільки треків написано наперед. Просто сам цього не хочу та не можу дозволити. Ми як на два дні у гори поїхали, я сам Ванька дьоргав: «Ваньок, підемо напишемо трек». Просто я люблю це робити. Коли є можливість з ним разом написати трек, я завжди за. 



Питання, яке хвилює саме мене: вже в цьому році я бачив в тебе сторіз, де ти пояснюєш, що трек “Торба” «є антипропагандою нездорового образу життя». 

Для мене ця історія виглядала так: «В мене є старий матеріал, я зараз так не живу, і ось я розкажу…». Це ж як гурт Centr, умовно. Ось вони пояснюють: «Ми не пропагуємо наркотики…» Ні, бляха, ви пропагуєте наркотики!

Ніхєра. В мене як вийшов цей альбом, я вже не торчав. В приспіві співається: «Це торба». Торба – це негативне слово, це не “з***ісь”. І всі ці історії, про те, що тіпа вставили, за те, що він бадяжив, а на зоні штріх шприц зарядив, а воно ніфіга, лишився осадок, – він не знав, кому пуляє.

І кента мого, Андрюху, як шукали, я ще тоді йому бабок підкидав, щоб його відмазати. Кожне слово в «Торбі» – все прожито. Там немає жодного слова про те, що торчати – це з***ісь. 



Припустимо, я слухаю трек «Ти гониш», мені 13 років. Це ж пі***ц, чувак, правда! Перший куплет розповідає про буття чувака, який барижить, чи вживає, а ти потім на шоу розповідаєш: «А ось тут я маю на увазі, що це дуже погано». Ні, ти описуєш свій звичайний день в гуртожитку і це може сприйматися як рольова модель.

Треки в нас завжди такі. Але для цього ж я їх вихожу в ефіри і кажу: «Бля, не торчіть!» А говорю про це так багато, певно, з психологічної причини. Мабуть, це по Фрейду. Можливо, за половину мого життя ці наркотики і зіграли якусь роль. 



Ти розумієш, що ці треки можуть бути незрозумілими? Коли артист читає про наркотики, не важливо з яким забарвленням, особливо, яко робить це так швидко, слухач просто вихоплює щось з тексту і асоціює з собою. Ти це розумієш? Чи не для цього знімаєш «пояснювальні» відео?

Частково – так. Я думаю, що зайвий раз про це сказати – це ок. 



Чи повинен артист пояснювати, що він хотів сказати?

Не знаю, я не дуже сильно прив’язуюсь до цього. Я відчуваю, що, швидше за все, якщо я зараз про це скажу, то якийсь тіп, раптом десь там, на якомусь притоні, менше зішмигає. Якщо так – похеру, як там базарять канони про те, чи потрібно пояснювати свою творчість. 

Чи комфортно тобі в TikTok?



Ти дивився мій TikTok?

Чесно – ні, не заходив.

У всіх TikTok зав’язаний із зашкварами. В мене – ні. Я там розповідав, як кинути наркотики. В мене рубрика така була, ті відоси нормально залітали. Зараз мій TikTokчомусь забанили – з нуля підіймаю новий аккаунт. Я з нуля вже стільки разів підіймався, що вже не розчаровуюсь. 

Дехто каже, що там було за що забанати. “Грязі було багато”. Але я сам його веду. Так, як каже моя душа. Мені прям приємно це робити. Всяких танцульних залуп я не знімаю. Хіба що, тверкаючих тьолок. Мені подобається їх знімати. У всіх смислах цього слова.

Є два варіанти, як в тебе з’явився TikTok. Перший: Олег сидить вдома і думає: «Ї***у-ка (заведу, – ред) собі TikTok». Другий: Олег спілкується з командою і вона говорить: «Зараз TikTok додає переглядів, Олег, заведи TikTok». Як було?

Ні один, ні другий. Саша Таб завів аккаунт, там в нього двіж понісся, а ми ж з ним друзі. В нього там пішла купа переглядів, підписників. Я йому звоню: «Таб, н***й. Шо з тобою?». Він мені: «TikTok, братан – нормальна х***я, давай». 

Я щось морозився, але все змінилось, коли я туди закинув відос, де я репом в “Макдональдсі” замовляю хавку, і він на півляма залетів. Було приємне відчуття, коли підписота полетіла. «Хто ці люди? Де вони взяли цей відос?»

Розкажи про свої відносини з Worryk. Розповім контекст: Worryk – людина, яка робить реп максимально для себе, категорично проти публічності, ти називаєш  його своїм старшим товаришем, наставником. 

Я його не називаю наставником, він мій коріш. Він мені дуже допоміг з моїм репом, але “наставник”…

Я до чого: чи не виникає в нього дисонансу з приводу того, як несеться в тебе?

Ні, він просто радий за мене. Каже, що це те, до чого я йшов і що це потрібно мені. Я просто по життю, де б не був, – завжди душа компанії, організатор. Вокруг мене весь час був якийсь двіжняк. Він радий за мене. 

З приводу ж його непублічності – так, є така хєрня. Навіть наш трек «BIMBO». Він перед самим виходом подзвонив і сказав: «Не підписуйте мене». Це моя невелика мрія здійснилася. Ми з ним скільки треків робили, і жодного разу кліп не зняли. 

Worryk в нас, в Калуші, завжди вважався серйозним тіпом, який серйозно читає реп. Коли я був малий, навіть уявити не міг – мати фіт з Ворріком. Насправді я і зараз так думаю. З ним не так просто фітанути, зі мною, навіть, простіше. 

В подкасті Іван казав, що Воррік для тебе – кращий репер в світі.

Так, це він мене процитував. 



Назви ще п’ять крутих реперів.

Воррік, Juicy J, Kendrick Lamar, Asap Rocky, Eminem.



alyona alyona?

Нє, ну ти сказав п’ять.

На якому Альона буде місці?

Альона круто читає реп.

Ви товаришуєте?

В основному, тільки по справах пересікаємося.

Ти якось коментував її участь в «Танцях»? Багато хто висловлювалися негативно.

Так? Я просто не слідкую за тим, хто що базарить. Репери кажуть що х***во?

Тусовка сказала, що це такий собі хід, не про реп.

Я вважаю, що нормально. Давайте почнемо з того, що вона дівчина. Візьмемо це до уваги, на секундочку. Дівчата танцюють, не бачу нічого зашкварного. Якщо б це суперчоткий тіп зробив, на якого це не схоже, – це херня. А так, я не бачу проблеми. 

Всі хочуть до***тися до чогось. Ця хейтерська натура… Я іноді навіть відчуваю в розмові з тіпом, з якою метою щось сказано. Відчуваю цю заздрість. Це не моє все.

Альона і ти – одні з небагатьох, кого помітили і взяли на серйозний лейбл. Наскільки змінилося твоє життя, як в побутовому, так і професійному плані? 

Я жив в Калуші, зараз – в Києві. Тоді я працював на декількох роботах, зараз в мене декілька інших. Тоді я писав реп рідко – зараз я пишу реп часто. Зараз, все ж таки, я більше з музикою зв’язаний. 

Я завжди знав, що буду валити реп. Насправді, я планував підняти нормально бабок, а потім себе спродюсувати. Так вийшло, що спочатку я став репером на більш широкий загал, але ще не підняв нормально бабок (сміється). Але я знаю себе – я буду мати те, що хочу. Я так живу, що навіть, якщо чогось не получу, не пожалію.

Як ти ставишся до думки, що реп не треба робити для заробітку?

Я сам ніколи не казав про те, що роблю реп, аби заробляти. В мене є різні ідеї, як я можу заробити. Про цю думку: я говорив з реперами, які казали що “репер повинен бути без бабок”, не хочу називати імен. Все це повна х***а. Всі вони хочуть бабки. Нашо цей тупорилий чос, рєбяткі? Я ненавиджу людей, які не чесні навіть з собою. 

Які в тебе стосунки з колегами по цеху? Спілкуєшся?

Є люди, з якими я в хороших стосунках. Часто бачимось, чілимо, я їм респектую, вони – мені. Хейтерів обхожу стороною. Є репер, який вафлив мене – хейтерські коменти і т.д. Пройшло півроку, я виклав сторік про те, щоб братва скидувала мені свої демки. Якщо прикольна демка – зробимо трек. І цей же тіп скидає мені свою. Я просто в а***. Ну навіть, якби ця демка була геніальною, з такою людиною я точно нічого б не зробив. Це ж наскільки треба себе не поважати?

«Зорі» і «Гори» – два ваших хіта гурту Kalush. В обох головну роль зіграв хук. Як ти ставишся до того, що не твої куплети стали центральною складовою успіху цих пісень?

Похєрам. Це вже якесь его має грати. Головне – що я був до того причетний. А якщо я буду продюсувати артиста? Мене ж взагалі там не буде. В мене зараз є люди, яким я допомагаю – трохи продюсую (не для комерції) і відчуваю, коли чую куплет однієї малої, – який він класний. Я відчуваю, що, з одного боку, це не я зробив, а з іншого – що доклав до цього руку. Тут его відключається, грає роль результат. А щодо твоїх слів, вони про те, що про тебе подумають люди. В мене є великий дар – мені похер, шо про мене подумають люди. 


Інтерв’ю: Михайло Правильний