Інтерв’ю Андрія Хливнюка для 5.ua

Наші колеги з сайту 5.ua взяли інтерв’ю у лідера гурту “Бумбокс” Андрія Хливнюка. Ми виділили звідти найцікавіші, на нашу думку, моменти, аби поділитися ними з вами. Повну версію тексту ви можете прочитати тут. 

Про проект фонду UNICEF

Всесвітньо відомий фонд UNICEF запропонував мені та Дмитрові Шурову з гурту “Pianoбой” заспівати легендарну пісню Джона Леннона “Imagine” в рамках проекту “Imagine” UNICEF. Йоко Оно надала виключне право на використання цієї пісні на певний період часу і дуже різні музиканти з різних країн світу – США, Англії, Франції, Німеччини – співають свою версію пісні “Imagine” Джона Леннона – пісні, яка старша за мене; і пісні, яка, мабуть, більш відома, ніж все, що я записав за все своє життя і буде завжди такою; пісні, яка є одним зі стовпів рок-н-ролу як такого; пісні, яка закликає нас позбутися перепон перш за все у своїй голові. Ось, що для мене пісня “Imagine” і проект “Imagine”.
І найголовніше, що це – проект UNICEF, фонду, який робить дуже багато для того, щоб у дітей у всьому світі були рівні права. Мета цього проекту – привернути увагу мого слухача і просто українця до проблематики прав дитини в Україні та світі загалом.

Ви також можете заспівати “Imagine”, це дуже просто. Навіть якщо не знаєте англійської,  заходьте на сайт UNICEF, дізнавайтеся більше про проект, заходьте на Facebook української команди “Бумбокс” – Boomboxfamily, беріть український варіант перекладу пісні, зробленого поетесою Ірою Цілик, беріть декілька акордів на гітарі та співайте “Imagine” Джона Леннона. Або, якщо знаєте англійську, то ще простіше. А по-друге, долучаєтеся до проекту “Imagine” і робите все, що ви можете для тих, кому це справді потрібно.

Про виступ з солістом групи Pink Floyd Девідом Гілмором

Девід Гілмор і гурт “Бумбокс” разом грали на сцені в рамках проекту “Be free theatre” білоруського “Вільного театру” і разом з багатьма іншими цікавими людьми. І проект називався “I am with a band” – гра слів: “Я з командою” та “Я з тими, хто заборонені”. Серед заборонених гуртів були ми, BRUTTO, Pussy Riot і долучився до цього проекту Девід Гілмор та його музиканти. А увага і проблематика була, безумовно, на безперешкодне вираження своєї думки, авторської і творчої, в будь-якій країні та з будь-яким режимом. І рішуче “ні” будь-яким політичним репресіям, спрямованим, зокрема, і на творчу інтелігенцію. Це – позиція.

Обидва ці проекти, по суті, як для музикантів – для мене і для моїх хлопців з гурту “Бумбокс”, – це остаточне падіння будь-яких стін між людьми в різних країнах, зокрема музикантами, повна відсутність якоїсь зверхності статусної і спільна робота над тим, над чим слід би було зібратися. Це спільна думка і спільний погляд на якісь проблеми, актуальні як ніколи для моєї країни й суспільства.
І не треба думати, що всім байдуже, що всі живуть на своїх мікроолімпах. Це дуже просто. Люди спускаються з будь-яких найвищих своїх олімпів для того просто, щоб побути разом і сказати “ні” тій чи іншій якійсь нісенітниці, якійсь проблемі, яка не повинна існувати в XXI столітті.

Про талант-шоу 

Я не вважаю, що це шанс кудись пробитися. Я взагалі не вважаю, що кудись пробитися – це мета. Ніхто з моїх знайомих, дуже відомих людей, не хотів нікуди пробитися. Вони просто хотіли робити свою улюблену справу, робили її, незважаючи ні на що і таким чином вже, як-то кажуть, “на здачу”, отримали і славу, і якийсь достаток – те, що чомусь ставиться на перше місце. Це не перше місце. Якщо ви займаєтесь улюбленою справою, то щастя, і слава, і гроші будуть бонусом тільки. Ось в цьому суть взагалі життя, як на мене.
Люди ж, які ідуть в талант-шоу, а тут ми конкретно говоримо про шоу “Х-фактор”, мені здається, вони просто люблять співати, вірять у свою мрію і хочуть її втілення в життя. У когось це вийде. І не обов’язково в того, хто виграє. А для когось сам вихід на велику сцену – вже подія та втілення мрії. Можливість заспівати з професійним аранжуванням, з професійною технікою, підсиленням звуку, на велику аудиторію – це досвід, який він отримає, і він йому в житті дасть крила, як у Ліни Костенко.

Про концерти в Росії

Звісно, хотілося б в Росії виступати. А чого б ні? Там до мене приходять мої слухачі. 90% матеріалу, який я співаю – для них був незрозумілою мовою, але збиралися повні зали. І я сумую за ними. У мене там і друзі живуть, і родичі теж. Просто так склалося, сталася така ситуація, що з моральних якихось моїх особистих причин я не можу собі дозволити це робити і не хочу.Але я сумую, я сподіваюсь, що колись ситуація зміниться і з нуля почнуться якісь відносини знов. Я вірю в те, що так буде. Рано чи пізно. З нами чи без нас.

Про скасування концерту у Дніпропетровську 

Концерт мав політичний підтекст, так. Я не хотів би говорити про це, як про відмову конкретному кандидату. Я хотів би звернути увагу, що ми не політична група і ми не хотіли би бути частиною будь-якої політичної агітації. І агітувати за будь-яку політичну силу на сьогоднішній день. У нас в країні є таємне голосування, і я цьому радий. І хотів би піти і проголосувати за того, за кого я хочу, не будучи частиною рекламної кампанії.

Але якщо я повірю в когось і завтра буду за когось агітувати, то тільки тому, що це буде не просто робота. Це не може бути просто роботою. Потрібно вірити конкретно в перемогу і в програму того чи іншого, як мені здається, політика, щоб за нього агітувати. І якщо я буду за когось агітувати, то швидше за все, я буду вірити цим людям, цій команді і цій програмі.