Чому грайм це не реп? Пояснюємо на прикладі Bru-C

Коли шість років тому ми писали про британський грайм, це слово було зрозумілим лише невеликій кількості любителів хіп-хоп музики. Для решти назва, естетика, особливості ритміки та подачі цього жанру залишались темним лісом. 

Час йшов і після альбомів Скепти, Стормзі та глобального прориву британської музики в світові чарти ситуація кардинально змінилась. Британці завоювали світовий ринок і замість свого диктату почали міняти і стилістику. Як би вас не переконували, що той самий Скепта чи Слоутай і далі роблять грайм, просто не вірте. Так, в їх музиці лишився британський акцент, шмот від Stone Island і інші атрибути жанру, але найголовнішого в ній більше немає. 

Сама музика змінилася – тепер це більше реверанс в сторону американського хіп-хопу і великих гонорарів. Здавалося, все – фініта ля комедія, але буквально нещодавно ми відкрили для себе жителя Ноттінгема – Bru-C, який наперекір всім тенденціям і моді на дрілл робить саме грайм по старих рецептах. Саме на його прикладі ми і розкажемо про те, що таке справжній грайм і з яких стилів він вийшов. 



Джангл, МС і піратські радіо

По суті, грайм з’явився набагато швидше, ніж з’явилось саме поняття. Перші паростки стилю виросли з джанглу і драм-енд-бейсу – ломаних стилів електронної музики з фанковими брейксами (збивки, зрізані зі старих записів і пришвидшені). Рання творчість The Prodigy якраз про це – розігнались до максимуму і були підсилені глибоким басом.

Лондонська молодь почала стирати снікери під ці ритми ще активніше, коли до діла підключилися МС. Парочка вивірених фраз від МС під час сету діджея викликала ту вищу форму ейфорії, яка з’являлась завдяки вербальному контакту з публікою. Це розуміли і самі діджеї: і ось МС вже підключаються до них під час ефірів на піратських радіостанціях (найвідоміша з них Rinse FM сих пір задає тон у граймі) і навіть їздять в тури. 

Достатньо лише згадати роль MC Conrad в кар’єрі ікони драм-н-бейсу LTJ Bukem (він прекрасно розбавив атмосферні пассажі Букема і відкрив йому доступ до великих аудиторій). 


До чого ж тут Bru-C? До того, що він прекрасно розуміє, що енергія «драму» буде актуальна завжди, а, в час мінімалістичних барабанів із уповільненим ритмом, наглі і божевільні брейкси можуть просто розривати в м’ясо. Як доказ, послухайте коллаб Bru-C і представника сильної манчестерської школи драм-енд-бейсу – Bou.

Що ще слухати по темі: Goldie «Timeless», LTJ Bukem «Logical Progression»



2-степ, мутований хаус і перший грайм

Що, по суті, являє собою жанр 2-степ (2-step)? Це підвид електронного жанру UK Garage (правильно вимовляється – юкей герідж), але з пропущеними двома кроками в стандартному квадраті прямої бочки. Тобто, замість «туц-туц-туц-туц» – ви отримуєте «туц-(пусто)-туц-(пусто)». З поправкою на те, що ці два «туци», що залишились, поєднуються з аритмічними малюнками, які випадають за стандартну ритміку хаусу та техно. Тобто, все максимально не стандартно і з двома пропущеними кроками: два кроки лишається – звідси і назва. Детальну еволюцію можна прослідкувати в лікбезі від авторитетного електронного порталу Resident Advisor. 



Саме з 2-степу бере і початок грайм: по суті, перші великі альбоми в жанрі – від The Streets i So Solid Crew – це був 2-степ/юк герідж з вокальними партіями зверху біта. Далі жанр розвивався і вокал все більше виходив на перший план, а інструментал починав лише “обслуговувати” МС, поки останні не перебрались на більш прості і зрозумілі американські біти. Про яку британську ідентифікацію можна говорити при такому розкладі?!

Але круто, що в жанрі лишаються ті артисти, які не просто бризкають слиною за «трушечку», але й вміють загорнути традиції в круту яскраву сучасну упаковку. Bru-C і його трек «Take Control» – яскравий приклад: він дозволяє жанру жити, вербуючи сторонників не філософією, а хітовістю.

Що ще слухати по темі? The Streets «Original Pirate Material», Artful Dodger «It’s All About the Stragglers»



Бейслайн, дабстеп та майбутнє

З 2-степу вийшла величезна кількість жанрів: якщо акцент робився на атмосферу, засуваючи ритм на другий план, то це відносили до дабстепу (не плутайте британський дабстеп з тим пердінням, яке пропагували американські продюсери на чолі з Скріллексом), якщо все рухалось в сторону хаусу та клубів, то його відносили до UK Funky. 

А десь посередині між граймом, 2-степом і драм-н-бейсом і з’явився так званий – бейслайн. Як не важко здогадатись, там акцент робився на басову лінію плюс пришвидшений ритм. Нові впливи на електронній сцені – тому грайм МС дивляться з цікавістю в сторону свіжої течії і починають потрохи освоювати бейслайнові ріддіми. По суті, як окремий стиль бейслайн важко виділити: найчастіше в цю когорту потрапляють треки, що містять елементи будь-яких вищеперелічених жанрів і які важко класифікувати. 

Щось подібне можна прослідкувати і в треці Bru-C «Inhaler», який якраз і знаходиться на межі між драм-н-бейсом, граймом і дабстепом.

Що слухати по темі? VA – «This Is UK Grime Vol 1», VA – «I Love Dubstep»



Прочитавши цей гід по британські електроніці і тих жанрах, з якого вийшов ваш улюблений (або не дуже) грайм ви не знайшли жодної відсилки до істкост-веткост, Афріки Бамбаати або Америки. Ця музика логічно еволюціонувала з електронного саунду, ніяк не торкаючись хіп-хопу або того самого британського репу (який весь цей час паралельно існував на Альбіоні). Тому наступний раз, назвавши грайм підвидом репу – добре подумайте. 



txt: Alex Pervukhin




banner2