Альбом «Cheat Codes» – діамант, який лишився непоміченим

Нещодавно Ґреммі оголосили переможців премії, де за звання найкращого реп-альбому змагалися роботи DJ Khaled, Future, Jack Harlow, Kendrick Lamar, Pusha T. Список номінантів вкотре довів, що сучасного слухача цікавить тільки мейнстрим, а музика – тепер лише бізнес.

Один з тих реперів, котрий йде своїм шляхом, і не бажає ставати бездушним продуктом музичної індустрії Denzel Curry дав коментар стосовно хіп-хоп номінацій:

«Я можу назвати вам десять інших реп-альбомів за цей рік, які були дійсно гарними. Вітаю Кендріка і Пушу, але всі інші релізи у списку… Ви серйозно? Їм чхати на нашу культуру. Вони просто хочуть будувати свої бізнес-імперії. Репери працюють не виходячи зі студії, а ви номінуєте якесь лайно.

Smino має бути номінантом, JID, Joey Bada$$, Freddie Gibbs, Kenny Mason, Earl Sweatshirt та Key Glock також мають бути номіновані. Але, гадаю, вони недостатньо мейнстримні для вас?»

До слів Дензела немає жодних питань, але у цьому списку релізів, які він назвав, загубилась ще одна робота – без перебільшень шедевральна платівка «Cheat Codes» репера Black Thought та продюсера Danger Mouse.


Варто трохи розповісти, хто вони взагалі такі та чому об’єдналися у дует. Black Thought – засновник і лідер гурту The Roots з Філадельфії, відомого своїм джазовим та еклектичним підходом до хіп-хопу з використанням живих музичних інструментів. Самого ж Таріка (справжнє ім’я) вважають одним з вагомих представників плеяди технічних реперів та кращих ліриків, який дійсно вміє та знає про що читає. Цікаво, що гурт The Roots також виступає хаус-бендом на Вечірньому шоу Джиммі Феллона.


Danger Mouse — синонім слова музика, мультиінструменталіст, саундпродюсер, звукорежисер та чотириразовий переможець Ґреммі, який доклав руку до великих релізів зірок сучасності (U2, ASAP Rocky, Red Hot Chili Peppers, Gorillaz, Adele). Також він випустив ряд платівок, серед яких найбільш виділяються дебютний «The Grey Album», де є парт від Jay-Z та інструментальні композиції з альбому Beatles «The White Album». Магнум Опусом Danger Mouse, як композитора, є спільна робота «Lux Prima» зі співачкою Karen O (цей витвір тема для окремого матеріалу не на хіп-хоп порталі, тож раджу просто послухати і насолодитися).


У 2005 році Black Thought допомагав Danger Mouse та MF DOOM у роботі над їх спільним проєктом «THE MOUSE & THE MASK», в якому музика Мауса та тексти Дума злились у довершений витвір і стали якщо не головним, то точно найпропрацьованішим з точки зору продакшену та текстів для обох артистів.

Згодом Black Thought і Danger Mouse розпочинають роботу над спільним релізом Dangerous Thoughts, але напружений графік змусив їх відкласти проєкт більш ніж… на десять років. В результаті платівка змінила назву на «Cheat Codes» і вийшла у 2022-му.


Альбом не потрапив у топи чартів, а премія Ґреммі навіть якщо і розглядала роботу як номінанта, все одно навряд чи б додала його у список. Чому так виходить? Бо зараз людям не потрібна складна музика хоча б з натяком на унікальність, адже вона не приносить гроші і прослуховування на стримінгах. Замість дійсно вартих уваги робіт у номінацію, звичайно, потрапляє альбом DJ Khaled з 18 шаблонних і нецікавих треп треків, котрі не несуть жодного культурного значення для жанру, а є просто набором гучних імен.

Сучасний хіп-хоп перетворився на показуху та суцільну комерцію: камені в лобах, змагання за кількістю колабів з найк, масштабний кліп з купою дорогезних ефектів та суперкарів – все це цікавить в першу чергу молодь, яка вбачає у цих реперах кумирів і вважає шалені прослуховування та успіх еталоном музичного таланту.

Кому потрібні ці діди, яким за 40 років, їх час пройшов, вони роблять такий самий олдскульний бумбеп який створювали у 90-х. До кількох класиків жанру і їх намагань знов привертати до себе увагу дійсно можна віднести ці тези, але точно не до платівки «Cheat Codes».


На першому місті у цій роботі стоїть саме музика композитора та неймовірні семпли. Взяти хоча б першу пісню «Sometimes», де скрипки, фортепіано та гітари зливаються в одне ціле з вуличною поезією Black Thought. Альбом є прикладом того, як скрупульозна робота над інструменталами стає головною прикрасою вдумливого, технічного і серйозного хіп-хопу.

Мабуть, для українського слухача не так важливо про що там читає якийсь Black Thought чи Nas, адже контекст в якому живе батьківщина жанру нам не близький. Чи розуміємо ми про що читають такі улюбленці сучасності, як A$AP Rocky, Travis Scott чи Skepta? У 90 зі 100 випадків ні, людей чіпляє музика і качовість. В альбомі Cheat Codes ця складова виведена в абсолют, а в деяких треках голос реперів є лише доповненням досконалого продакшену. Те, що композиції з релізу навряд чи підійдуть для вечірок і фестів не привід залишати роботу без уваги.

«Сheat Codes» – ковток свіжого повітря в жанрі, створений для тих, хто вміє споживати щось крім вправно виставлених у FL Studio кіків і басів, однакових розривних дропів і тайпбітів та по справжньому любить вишуканий саунд. Фанкові психоделічні біти з вайбом попмузика 60-х від Danger Mouse чудово поєднуються з безкомпромісною і відвертою читкою Black Thought та гостьовими партами від Joey Bada$$, Conway The Machine та A$AP Rocky.


Підсумок такий: якщо ви втомилися від однотипного репу (А.K.A бездушний продукт фаст-фуду, який впарюють лейбли з метою заробити якомога більше грошей і підсадити на іглу мейнстриму) то цей альбом для вас.

У паралельному світі, де б альбоми оцінювали не за вилизаними образами артистів в інстаграмі, мільйонами витрачених коштів на промо, альбом «Сheat Codes» точно би став найгучнішим хіп-хоп релізом цього року та забрав би кілька статуеток Ґреммі, але, на жаль, залишився майже непоміченим.

Раджу просто послухати цей альбом від початку і до кінця, зануритись у музику, голос, тембр і флоу артистів та спробувати самим зрозуміти, чому ця робота є квінтесенцією жанру, який ми всі так любимо.

Текст: Ілля Коваленко

banner2