Жінки, яких врятувала музика

Психологічні проблеми, непорозуміння з батьками, фобії, психічні розлади – все це просто слова з чергового телеграм-пабліка. Це просто слова, доки це не трапиться з тобою і не перетвориться з простих слів на особисту катастрофу. 

Ця розповідь про реперок, які стикались з тими ж проблемами, що й багато хто з нас. Когось рятує психотерапевт, когось підтримка рідних. Їх врятував реп.

Rico Nasty
(Одинока матір)

Марія-Сесілія Сімон Келлі (Меріленд) почала займатися репом, коли у 18 років народила сина, а батько її дитини раптово помер від нападу астми.

Вже тоді Ріко знала, що реп може допомогти змінити життя та забезпечити свою дитину, адже артистка познайомилась з цією музикою ще в дитинстві (батя був репер). 

2016-го Ріко об’єднується зі своїм новим хлопцем (він же стає менеджером) – Маліком Фоксом і дропає перший сингл «iCarly». Трек одразу віруситься у мережі, що дає поштовх до майже фабричної продуктивності реперки протягом подальших двох років. 

Робить Марія-Сесілія не канонічний реп, а замішує його з роком і панком (рольові моделі та кумирки дитинства – Джоан Джетт, Авріл Лавін та Ріанна).

У 2018 разом з продюсером Кенні Бітсом (який працює з Denzel Curry, Slowthai, DaBaby, FKA twigs, Gucci Mane та ін.) Ріко випускає «Smack A Bitch» – кліп, що набирає понад 15 мільйонів YouTube-переглядів протягом місяця.

Далі йде мікстейп «Anger Management» – крутий поворот до нового та автентичного звучання, яке повністю кристалізується на альбомі 2020 року – «Nightmare Vacation». Критики називають фірмовий звук Ріко «sugar trap», ми – класною музикою. 

Сьогодні Ріко Несті 25 і вона продовжує експерименти зі звуком, змішуючи репу, рок та поп, не даючи своїм слухачам звикнути до однотипного звучання. Стрімінги зростають, реп несеться, дитина в порядку. 

Lil Kim
(Розлучення батьків)

Простим розлученням батьків сьогодні нікого не здивуєш (скажуть «теж мені проблема»), але, по-перше – це завжди відбивається на розвитку, а по-друге, у Lil Kim це розлучення мало трагічне продовження. 

Кімберлі Деніз Джоунс (справжнє ім’я артистки) росла з батьками у Брукліні до 9 років. Далі батьки розлучаються, а у віці 14 років батько виганяє Кім з дому. Майбутня зірка то вписується у друзів, то ночує на вулиці. 

Саме на вулиці її «знаходить» Крістофер Уоллес (aka Biggie Smalls, aka Notorious B.I.G, aka Біггі) і вербує до Junior M.A.F.I.A. (пізніше Кім зіграє ключову роль у дебютному хіті гурту – «Player’s Anthem»).

Далі у Lil Kim стрімко несеться. Як доказ – успіх її дебютного альбому «Hard Core» (1996 рік), що став найкращим реп-дебютом у хіт-параді Billboard за всю історію.

Кім було номіновано на шість премій Греммі, одну з яких вона отримала у 2006-му.

В той час, як реперки 80-х, наприклад Queen Latifah транслюють більш «жіночі» образи, меседжі Ліл Кім – зовсім інші (відкритий сексуальний образ, відверті треки та кліпи). Щодо жінок, які продають свої тіла, вона каже: «Я не бачу в цьому нічого поганого». Деякі ЗМІ називають Кім «королевою репу», і це не безпідставно – артистка продала понад 15 мільйонів альбомів і 30 мільйонів синглів по всьому світу.

Коли ти дивишся на Кім тих часів – то не бачиш проблем з батьками та дитину-безхатченка, ти бачиш силу, красу та талант.

Sampa the Great
(Криза ідентичності, синдром самозванця)

Сампа Тембо народилась у Замбії і виросла десь між Замбією та Ботсваною. В реп закохалася, почувши в дитинстві пісню Тупака «Changes» і саме словом «зміни» можна схарактеризувати все подальше життя артистки.

У 20 років Сампа переїхала до Австралії, де і почала свою музичну кар’єру. Саме там 2020-го Тембо отримала подвійну нагороду Australian Recording Industry Association за свій сингл «Final Form» з альбому «Return» та стала першою жінкою, яка двічі виграла «Австралійську музичну премію».

Кар’єра реперки стрімко йде вгору і вже невдовзі вона ділить сцену з такими артистами як Кендрік Ламар, Дензелом Каррі та Літл Сімз, виступаючи в них на розігріві. 

Впевнена реп-подача Сампи поєднується з плавним соул-джазом та поетичними роздумами, абстрактними хіп-хоп-бітами, африканськими мотивами і несе в собі духовний нео-соул посил до позитивних змін. Напис «The Great» наприкінці нікнейму несе за собою певні очікування і цілком міг би виправдати їх, якби не втрата ідентичності та синдром самозванця. Річ у тім, що артистка дуже різко здобула популярність, що буває важко вивезти психологічно, до того ж успіх відбувся з артисткою не на батьківщині, а на іншому континенті.

На розуміння своєї національної ідентичності  знадобився час, але зараз Сампа Тембо знає звідки вона родом і сміливо транслює це. «Справа не в тому, щоб повернутись і сказати “Я замбійка”. Річ у тому, щоб сказати це гордо», – заявляє реперка, розповідаючи через музику про культурне, політичне та духовне коріння своєї країни.

Lady Lesurr 
(Соціофобія)

Гостра на язик суперзірка Бірмінгема Леді Лешур пройшла довгий шлях від того, як у 2016-му почала випускати свої для багатьох вже культові реп-відео «Queen’s Speech» на YouTube.

Малєша Катріна О‘Гарро почала писати перші тексти у шість (!) років, а вже у 14, одержима Емінемом, випустила перший мікстейп під ніком «Lady L». Диски з релізом дівчина лишала в автобусах, плекаючи надію, що люди знайдуть та послухають її музику. Через кілька років її почують всі. 

2012-го YouTube-пародія на «Look at me now» Кріса Брауна та Басти Раймса (які сьогодні є шанувальниками Лешур) за півдня збирає 100к переглядів, Малєша отримує контракт від американського офісу Atlantic Records і … відмовляється. В чому справа? З Леді Лєшур хотіли зробити конкурентку Нікі Мінаж (яку веде Universal) і хотіли почати з дісу. За словами Лєшур, вона не була знайома з Нікі і не є тією людиною, яка б робила таке, хоч і ніколи не бачила бабок, які їй пропонували. 

Щодо до психічних вад – за зовнішністю та напористо-агресивною подачею Лєшур ховається соціофобія. Так, вона дає концерти, виступає і з’являється на етерах, але це дається дуже важко і у повсякденному житті Малєша майже не виходить з дому. 

У одному з інтерв’ю під час локдауну артистка каже: «Я жила в ізоляції ще до ізоляції», даючи зрозуміти, що спілкування з людьми – ніколи не було ЇЇ хобі. Зараз же тягар впізнаваності та фанати, які тичуть в лице телефон змушує реперку пересуватись лише на таксі. 

Концерти допомагають впоратись із соціофобією, адже «четвертої стіни» на лайвах немає, і може згодом реп повністю переможе ваду. 

Missy Eliot
(Домашнє насильство)

Міссі увійшла в історію як перша реперка, номінована на Songwriters Hall Of Fame. Це не був простий шлях. 

Мелісса Арнетт Елліот стала жертвою сексуального насильства з боку старшого кузена, коли ій було вісім та жила з батьком, який бив її матір. Порятунком стала музика – єдине світло в дитинстві Мелісси. Дівчинка закривалася у кімнаті та уявляла себе суперзіркою, якою стала багато років потому.

Починаючи з 1997 року, вона випустить п’ять власних альбомів, кожен з яких продасться тиражем понад мільйон копій.

Міссі – піонер музичних відео, фішки з яких наслідують і сьогодні. Вона одна з тих, хто разом зі своїм давнім партнером Тімбалендом доклала руку до змін у звучанні репу 2000-х, крім власної творчості спродюсувала пісні парі десятків топ-зірок типу Агілери, Тімберлейка, Бейонсе, Вітні Х’юстон та Джанет Джексон. 

Куди б повернулося життя маленької скривдженої Мелісси не обери вона реп – ми не знаємо та і не дуже хочемо – залишимо мультивсесвіти режисерам Disney.

Мораль цього тексту проста: сьогодні близько 14% всіх відомих захворювань стосуються саме ментальних проблем. Чимало людей не визнають своїх труднощів або ж не мають доступу до належного лікування. Піклуйтеся про своє психічне здоров’я і пам’ятайте, що іноді з пітьми може витягти творчість та мрія. 

Текст: ValeryBlahBlah