Влад Фісун: «Хіп-хоп є одним з базисів сучасної культури»

Чим ближчі ми до Європи – тим менше в нас залишається культурних стереотипів, які зв’язані з хіп-хопом. Все менше не дуже смішних гумористів пародіюють реп-виконавців зі словами «Йоу», а в плеєрі пересічного слухача, швидше за все, завжди можна знайти декілька хіп-хоп хітів. Нещодавно один з ведучих нашої улюбленої радіостанції Аристократи Влад Фісун читав в київському клубі Клоузер лекцію про конфлікт Біггі і Тупака, а ми використали цей інформаційний привід, щоб поговорити з Владом про біфи, його знайомство з хіп-хопом і навіть показали йому декілька кліпів українських реперів.

– Так, як говоримо ми вже після лекції тому цікаво: як пройшла лекція і чи аудиторія, яка зібралась в Клоузері, активно долучалась до дискусії?

– Лекція пройшла з аншлагом. Щодо дискусії, то вона не була передбачена – це ж не конфа, а більш, як довідка з музичними ілюстраціями.

– Чому Біггі і Пак – чи особисто для вас цей біф має важливе значення?

– Для мене особисто, він не має значення, бо мені взагалі прояви агресії, які призводять до вбивств та насильства – не до вподоби. А Пак і Біггі – це жахливі приклади того, як людське нетерпіння може призвести до пострілів. І це у музиці, заснованій на диско, фанк та соул-компонентах. Як лірика перетворюється на фатальну зброю.

– Розкажіть про своє знайомство з хіп-хопом: як і коли ви подружились?

– Це непроста дружба. І в дев’яності, мабуть, в мене було враження від хіп-хопу, як доволі примітивного жанру. Мене більш цікавили джаз, арт-рок та якась глибша електроніка.

Тобто мені здавалося, що хоп – це доволі примітивна дворова лірика, яка покладена на темп повільного маршу. Ну і тексти, в більшості випадків, важко було називати високою поезією. Так, витівки. Але ж є певні шедеври.
Потім якось занурився за допомогою свого друга-американця, який присадив на Beastie Boys, Pharcyde і NWA. До того (та взагалі і зараз теж) я більш сприймав естетів-бритосів. Особливо через музичну складову.

– Під час своїх сетів ставите хіп-хоп пластинки? Є такі вініли з репом, які практично не витягаєте з сумки?

– Так, майже завжди є декілька. Тому що хіп-хоп є одним з базисів сучасної культури, і це без сумнівів. За доволі бурну і сумбурну свою історію він розвинувся майже до джазового рівню (і взагалі підтвердив, що може бути його продовженням). В мене нема такої платівки, котра завжди зі мною – і це, мені здається, для моєї змінливої натури цілком природно.

– Пуристи жанру плюються на сучасний хіп-хоп, а які артисти, з тих що зараз в топі, вам близькі по звучанню? Можливо є альбоми, які вийшли недавно і які вас вразили?

– З тих що досить активні зараз, мені дуже подобається те що роблять Busdriver, Wiley. Одного разу мені навіть на Dizzee Rascal сподобалося, якась хімія відбувалася. Подобається, як в хіп-хоп прийшла діджитал кумб’я, а до того байле фанк.

Якщо взяти не першу свіжість, то я б відмітив Alliance Etnik, Ugly Duckling, Elektrons, ну і таких монстрів, як Roots Manuva, Dub Pistols, Orichas, The Herbaliser, MC Solaar… На жаль, не всі вони ще досі творять…

– Для вас хіп-хоп – це в першу чергу кач і грув, чи ви розбираєтесь в сленгу і розумієте систему образів, вибудувану в ліриці того чи іншого репера?

– Це щось наразі прутковського “Вы Любите ли сыр?”. Є певне відчуття талановитої роботи, натхнення. Іноді слів навіть не чуєш, іноді вони можуть навіть зіпсувати враження, якщо приділяти цьому багато уваги. Але ж є певні шедеври цієї поезії, і так, я мабуть можу назвати себе їх поціновувачом.

– За вітчизняним хіп-хопом слідкуєте? Ми впевнені, що ось цих три кліпи явно пройшли повз вашу увагу, тому вдвоє цікавіше почути щодо них ваш суровий вердикт.

– Моє певне враження – укрохіпхоп зараз не розвивається знизу майже взагалі. Маємо кальки. Щось суттєве роблять хлопці зверху – шукають новий звук і роблять якісь сміливі коллабораціі.

Ми скористались нагодою і показали Владу три відео кліпи від українських реперів, а він поділився своїми думками.

El Paso feat. Денні Дельта – Поки ще чуєш голос