Він замінив харків’янам додаток про ракетну загрозу: інтерв’ю з автором каналу TLk News

Про автора телеграм каналу TLk News ходить багато легенд, адже він найшвидше повідомляє харків’ян про моменти вильоту ворожих ракет по території міста і області.

Нещодавно він представив дебютну пісню «Тимчасово офлайн». Ми вирішили дізнатися в нього як зустрів 24 лютого, що спонукало створити канал, як вдається не спати і контролювати вильоти, про довіру харків‘ян та передумови запису першого треку і продовження музичної діяльності.

Як зустрів 24 лютого 

24 число я зустрів як і всі рано вранці. Я повернувся пізно з роботи вночі, приблизно о 2 ночі, думав чи заїхати заправити машину. Зустрів війну о 4-й ранку сильними вибухами, спочатку думав, що феєрверки, а потім був вибух такої сили, що я побачив, як скло починає вібрувати, і поїхав одразу по близьких, зібрати їх в одному місці й далі ухвалювати вже якісь рішення.

На момент, коли я зрозумів, що сталося, люди вже вантажили валізи в машини, я набрав своєму товаришеві, який ще в 14 році зустрів війну, запитав, що трапилося, на що отримав відповідь: «Та нічого, війна почалася, збирайся, поїдемо кудись». У підсумку нікуди не поїхали, просто в інший район перебрались.

Про створення телеграм-каналу 

Перший канал був створений 27 лютого, коли сам більш-менш відійшов від усіх подій. Як і всі спочатку випивали, всі інші продовжили випивати впродовж півроку, а я якось швидко відійшов, тому що не міг сидіти нічого не роблячи. На той час так вийшло, що я був побічно знайомий з військовим, я про це дізнався, коли почалася повномасштабна війна, і просто поставив запитання: Чим допомогти, на що він відповів: «Зараз хаос суцільний, ніхто нічого не розуміє, але є історія збирати точки про місцеперебування росіян» . Вони на той момент намагалися прорватися в місто, і ми почали працювати саме по точках. Після цього завдання і спала на думку ідея просто створити канал, додати всі свої контакти, попросити людей додавати інші контакти звідусіль, щоб підключити якесь внутрішнє сарафанне радіо і допомагати хлопцям у знаходженні цих чортів і т.д.

Так і з’явився перший канал, називався він «Допомога ЗСУ»  і ми почали цим займатися. На той момент вже з 27 лютого я точно так само не спав ночами, тому що інформації було дуже багато з області, міста, звідусіль. Її потрібно було профільтрувати, був пошук надійних джерел, для того щоб інформація була точною. Коли хлопці відстояли місто, то пішла вже робота по області.

Про іншу роботу

Я намагався поєднувати з роботою, але зараз канал це основний вид діяльності, з якого випливає багато інших чинників і робіт. Це і робота зі службами в різних напрямках (поки триває війна, я не можу говорити), робота з волонтерства, це окремий етап, про який не забуваємо, тому що я вважаю, що не можу писати про війну, якщо я не був на самій війні і не спілкувався з хлопцями. Це і заряджає, і десь засмучує через ті речі, які дізнаєшся, коли приїжджаєш туди. Там де ми катаємося – сталеві хлопці, вони завжди на підйомі.

Наразі все випливає з каналу і основні види діяльності, які були до війни відходять, бо я просто не встигаю. 

Про оперативність повідомлень ракетної загрози 

Насправді відкрити таємницю не зможу, бо ворог теж може це знати. Загалом коли я почав займатися попередженнями конкретно цивільного населення, я став максимально залежним від телефону, він завжди при мені. У мене батареї вистачає на години 3-4, тобто ти постійно прив’язаний до телефону. Факт вильоту і факт прильоту – це хвилина, і де б я не перебував, у душі, за кермом, я завжди контролюю наскільки це можливо горизонт, щоб розуміти про загрози.

Я не все можу закрити, зокрема більшу частину загроз я закриваю вночі, в цей час у мене більше інформації за певних обставин і умов. Вдень це набагато важче робити і час оповіщення скорочується, але загалом щоразу ведеться робота над помилками і щоразу мене сильно пригнічує і вбиває, коли я не попередив людей і стався приліт. Мені не скільки страшний сам приліт, скільки страшний сам факт того, що я не написав. У момент, коли я чую, що в місті голосно, а я нічого про це не сказав, мене починає розбурхувати і дратувати все це, тому що я розумію відповідальність і що люди цього чекають. Дуже важко в ці моменти читати коментарі, проспав не проспав. 

Моє життя сильно відрізняється від того життя, яке було до війни, якоїсь безтурботності, ти завжди перебуваєш у напрузі та контролі. 

Про довіру харків’ян

Звичайно відчуваю, в коментарях, підтримці в особистих повідомленнях. Іноді важко все це читати, тому що я не ставлюся до своєї діяльності як до чогось неможливого, я роблю те, що можу робити, бачу, що людям це сильно допомагає, вони цього чекають, але найнебезпечніше і найважливіше завдання роблять хлопці на фронті.

Я в будь-якому разі перебуваю в тилу за всіх умов і обставин. Як би важко не було не спати, мені хочеться, щоб люди більше дякували військовим, ніж мені. Я просто цивільний і попереджаю про вильоти, я не збиваю ці ракети і впевнений, що по той бік ведеться робота набагато важча, ніж роблю я.

Про сон

Багато хто не вірить, коли дізнається. Я працюю над каналом один. Вже були випадки, коли я брав помічників під чергування, але скажімо так, якщо помічник помилиться, а тут помилка на хвилину уваги, я ж не напишу в канал: «Блін, це не я, це мій помічник» . Я не можу перекласти відповідальність помилки на іншу людину, тому веду його сам. Були випадки, коли помічники пропускали. Тому веденням більшу частину часу займаюся я. Є єдина людина, яка страхує коли я на виїздах або є справи і я без зв’язку. 95% часу канал веду я виключно один, пости пишу і веду спостереження один. Тому сон поняття дуже маленьке, я перебуваю в шаленому режимі, досить складно його вивозити, але повертаючись до минулого пункту, там хлопцям важче і немає часу плакати й страждати з цього приводу. Кожного дня намагаюся спостерігати до 3-4 ранку , потім кілька годин сну, і о 9 вже їдеш вирішувати інші питання.

Про інші телеграм-канали

З усіх каналів я тісно спілкуюся зі «Скринькою Пандори», це хлопці, які більшу частину часу займаються аналітикою, дуже глибокою, мені близька їхня структура ведення без реклами. Ми схожі просто, у них свій напрямок, іноді люблять закидати незатверджені новини, але це нормально. 

Я вважаю, що краще брати офіційні джерела і довіряти суто їм, тому що дуже багато бруду і приплаченої маячні в інших каналах. Є багато каналів, які крадуть інформацію, не перевіряють її. Для багатьох канали це джерело доходу і монетизації. Для мене канал це віддушина і при цьому є багато проєктів, які я намагаюся зробити для людей і вже з цього монетизувати. Якщо ти монетизуєш, то маєш віддавати більше ніж береш. Не буду називати погані канали, впевнений люди самі все бачать і кожен сам вибирає, що йому ближче. У мене теж є недоброзичливці. Було кілька моментів, коли в інших чатах люди зверталися до мене з приводу публікації нібито якогось збору або публікації петиції, і я загнув ціни, хоча це дуже смішно спостерігати, але водночас це і засмучує, що люди можуть на рівному місці брехати.

У мене жодного чужого збору або будь-якої петиції не було в каналі, тому що до зборів я ставлюся дуже суворо і вважаю, що якщо роблю збір, то маю повністю проконтролювати і відзвітувати. Усі збори своїми силами закриваємо, або люди дають щось безкоштовно, я це везу і роблю звіт. У такому форматі працюємо. Я веду канал із душею, водночас віддаючи більше, і нічого не вимагаючи взамін.

Про відносини з музикою

Це давня історія, моя перша робота була в цій сфері, я був діджеєм у дитячому таборі, і з цього все понеслося. Мені завжди подобалося співати, я не завжди вмів це робити, та й зараз не вмію, але над цим хочеться працювати професійно. Ніколи не займався вокалом.

Я був діджеєм і емсі, з цього пішла любов до музики. В дитинстві записував на диктофон пісні свої, потім був маленький мікрофон ближче до студійного і ми з друзями записували всякі треки. Потім діджейський пульт з’явився, я використовував його як мікшер.

Про дебютний трек «Тимчасово оффлайн» 

Ідея прийшла, коли ми випадково познайомилися з Женею Білозеровим. Познайомилися, коли Міша Крупін давав концерт у Харкові і я дуже хотів на нього потрапити, а квитків уже не було. Написав у каналі: «Якщо мене читає Міша Крупін – зв’яжися зі мною». У коментарях побачив, що Женя відповів на це. Я дивлюся, у нього ще прикольна блискавка у телеграмі біля імені. Думаю щось знайоме, починаю пробивати і бачу, що у нього півмільйона підписників в інстаграмі, і був шокований.

У підсумку на той концерт Міши Крупіна я не потрапив, потрапив на наступний, він був буквально через кілька днів. Ми познайомилися з Женею особисто, почали спілкуватися, він познайомив із Мішею, ми з ним поспілкувалися. А потім випадково Женя записував на студії якесь демо і я попросив хлопців записати на студії просто кавер для себе. Ми записали кавер на трек Міши Крупіна «Палає», довго у нього просили мінус ще. Не вважаю, що він вийшов класний, тому що Міша виконав набагато краще.

Загалом хлопці на студії повірили в цю ідею, Женя написав першу пісню. Є вже друга записана, поки не публікували, щоб зрозуміти відгук і наскільки людям це сподобається.

Про плани на майбутнє

Я дуже хочу розвиватися в плані музики, я кайфую. Це той випадок, коли в мене відключається голова, кайфую коли пишемо музику, і вона мені самому подобається і виходить. Дуже хочеться зробити нашу молоду естраду українську прогресивною, не на тому рівні, до якого звикли до повномасштабного вторгнення і загалом війни, коли слухали ще пісні трофейною мовою. 

Це одна з цілей щільно розвиватися в цьому напрямку, але все одно пріоритизація йде на війну і всі завдання для каналу першочергові.

Вильоти, попередження про загрози – це окрема велика історія, на жаль, про яку не можу всіх карт відкрити, але буде дуже сильне поповнення в інформаційному плані на каналі, не тільки для Харкова, а й загалом. Я працюю над цим понад рік.

Про допомогу людям після війни і нові проєкти

Я, напевно, випадково створив такий рух (канал), у якому кожен знаходить щось для себе, заспокоєння в новинах і, звісно, всі чекають на інформацію про загрози в ньому. Канал розвиватиметься в єдиному напрямку – це допомога людям. Після війни буде достатньо кому допомагати, це основний наратив, ядро каналу. 

Найближчим часом хочу запустити окремий проєкт для людей по Харкову від каналу. Якийсь розважально-безпечний у наш час, тому що в будь-якому разі людей потрібно підтримувати морально. Зараз мало якихось речей, які можуть перемкнути і змусити трошки повернутися в довоєнний час. Якщо тримати настрій у тилу – буде більше допомоги на фронт, якщо люди в настрої, вони можуть більше заробляти і допомагати хлопцям. Це один великий механізм і нерозумно це заперечувати.

Я б із задоволенням перейшов на локальні новини по місту, чесний новинник із правильними наративами. Може допомога в житлово-комунальних моментах, хтось відправив фотографію наприклад, щоб впливати на міську владу і вона робила більше і швидше.

Один із проєктів скоро почуєте і побачите, мені здається це має зайти людям. Розумію, що відгук буває різним, складно миритися з критикою, хоча критику я люблю, коли вона аргументована і підкріплена. Але часто буває що вона просто вигадана і з образами. Коли ти живеш у такому режимі майже два роки дуже складно читати такі речі від людей. Такий наш світ і від цього нікуди не дітися, найголовніше – просто щось робити в міру своїх можливостей.


Дивись також фільм, присвячений впливу маленьких міст Харківщини на музичну культуру Країни: Код 057-X (Харків, Купʼянськ, Ківшарівка, Дворічна, Близнюки)