Від бітбоксу до тернтейблізму. Як в Україні еволюціонують музичні вуличні культури. Частина I

Вуличні культури — це не тільки скейтери, ролери, BMX-ри, райтери та трейсери. Велика кількість урбан-напрямків — зокрема, бітмейкінг, бітбокс, MC, діджеїнг, тернтейблізм — пов’язані з музикою та є важливою складовою хіп-хоп культури. 

Rap.ua в партнерстві зі Street Culture розпитав 11 досвідчених представників музичних вуличних культур — бітмейкерів, діджеїв, MC, бітбоксерів й тернтейблістів — про їх особистий шлях і розвиток в своїх напрямках, проблеми й досягнення цих видів культури в Україні, а також попросив їх назвати найяскравіших колег й дати поради новачкам.

У першій частині на наші питання відповідають бітбоксери і бітмейкери.

Найбільша в Україні платформа, яка об’єднує і популяризує різні форми вуличних культур — у тому числі й тих, що пов’язані з хіп-хопом — базується в Харкові. Це — організація Street Culture (або ГО «Центр вуличних культур»). На чолі її стоїть Єгор Матюхін, який починав як бібой у кінці 90-х.

«Вулична культура дуже багатогранна. На будь-якому тематичному фестивалі можна побачити різноманітність напрямків — музична частина завжди теж дуже яскрава, —підкреслює Матюхін.

Я сам 10 років займався діджєїнгом, знаю, що це таке та на якому рівні знаходиться ця культура. Сьогодні ці напрямки живуть в суперандеграунді, а займаються ними дуже обмежена кількість людей.

Наша мета як Street Culture, щоб молодь була більш обізнаною в тому, що таке вулична культура, мала вибір та можливість займатися різними напрямками. 

Діджеїнг, бітбокс, MC, бітмейкерство, виробництво андеграундної музики — це дуже цікаві заняття, які допомагають молоді розвивають власні таланти, самореалізуватись та знайти однодумців. А для молоді це дуже важливо».

Цьогоріч у партнерстві з УКФ Street Culture проводять перший в Україні конкурс ідей проєктів вуличної культури, загальний бюджет якого становить 10 млн грн. На конкурс надійшло 316 заявок із різних регіонів України — приблизно в 10 разів більше, ніж очікували організатори. З них відібрали 120, які візьмуть участь у освітній частині програми «Культура плюс» за підтримки агентства США з міжнародного розвитку USAID. Наприкінці травня визначать кращі проєкти, які врешті отримують фінансування та будуть реалізовані.

«Серед заявок, що нам надіслали, є проєкти, пов’язані безпосередньо з музичними культурами, — наголошує Матюхін. — Наприклад, фестиваль, який охоплює кілька андеграундних напрямків — MC, діджеїнг, драмінг, бітбокс, бітмейкінг, тернтейблізм тощо».

Street Culture розвивають вуличні культури в публічному просторі, влаштовують найбільший в Україні Фестиваль вуличних культур, разом із ГО «Міські реформи» розробляють та будують в Харкові урбан-парки. Нещодавно цей досвід вирішили запозичити й в Києві — команду, що створювала харківські об’єкти, запросили розробити концепцію спортивного кластеру у столичному ВДНГ (Нацiональний комплекс «Експоцентр України»).

Сьогодні, 9 квітня, в Харкові стартує триденний Форум вуличних культур 2021. Деталі – тут.

22 травня зони вуличних культур від Street Culture будуть представлені на анонсованому раніше Rap.ua Festival 2021. На них пройдуть контести з брейкінгу, стрітболу 3х3, вуличного футболу, паркуру та скейтбордінгу.



Артем Тімон 



Особистий шлях

Я в бітбоксі вже понад 10 років, також займаюся стріт-фото, веду вуличний арт-проєкт «Под слоем».

Бітбокс став для меня відправною точкою й відкрив нові творчі світи. Я прийшов в наш харківський клуб, в якому збиралися бітбоксери — це неофіційна організація, на кшталт фан-клубу. Там влаштовували сходочки, хлопці приходили й обмінювалися досвідом. Я до них приєднався, почав брати участь у різних заходах. Далі вже розвивався сам, показував себе, створював контент, щоб звернули увагу.

Популярність в бітбоксі здобувається в батлах, особливо якщо починаєш їздити по інших містах. Коли про тебе дізнається більше людей — це мотивує прокачувати свої скіли. В мене був період батлів. Катався по містах — і з нашими харківськими, і наодинці. 

В процесі розвитку знайомишся з різними людьми — як із глядачами, так і з організаторами. У діалозі з організаторами може народитися якийсь проєкт. У мене є колаби і це сприяє розвитку.

Проблема, яку відчув у процесі — невпевненість людей, з якими намагаєшся співпрацювати. Також у багатьох є неповне уявлення про те, що це взагалі таке. Я прагну донести більше інформації в позитивному ключі про те, що з цим можна робити і як цим користуватися.

Насправді бітбокс — досить своєрідна річ, комусь простіше зайнятися музикою в іншому вигляді. Особисто я бачу в бітбоксі перспективи для себе, тому продовжую, й це приносить мені плоди. 



Проблеми й досягнення культури

В цілому, ситуація з бітбоксом в Україні складна. Є багато нюансів, в основному, пов’язаних з нашим менталітетом. Багато хлопців кидають бітбокс або продовжують займатися цим особисто для себе, бо думають, що не зможуть цим заробити й не проб’ються високо.

Також через пандемію стало складніше організувати щось некомерційне. Добре те, що є справжні двигуни цієї культури, які не дають їй повністю зникнути.



Найяскравіші представники і локації

Представники— Олександр Шай, Олександр «Лілбіт». Локація — Харківський бітбокс-клуб.



Порада новачкам

Зрозуміти, навіщо ти це робиш. Далі — робота над собою заради цієї мети. Або роби для себе і воно дасть плоди зовні. Все залежить від того, наскільки ти цим гориш. Якщо це на рівні хобі — скоріше за все, далеко тебе не заведе. Щоб досягти успіху, потрібно працювати, брати участь у чемпіонатах і батлах, не соромитись писати організаторам, шукати контакти, вливатися в тусовку, спілкуватися з людьми.  



Original Dizzy 



Особистий шлях

Наразі моїм основним профілем є музика: бітмейкінг, діджеїнг і лайв-перформанси. Але перед цим була хореографія (досі представляю команду Soul Power), ще раніше захоплювався графіті, періодично в мені включається репер. 

В дуже ранньому віці мене привернув хіп-хоп: своєю різноманітністю, свободою креативу і глибокою філософією. З тих часів просто переставляю елементи місцями: якщо один годує, другий обов’язково розслабляє. Якщо завтра вирішу заробляти репом — навряд чи перестану писати музику або відмовлятися дати вихід в хорошому джемі.

За кумедним збігом обставин, я й починав пізнавати культуру відразу з усього. У Хмельницькому, в якому провів дитинство, в той час (кінець 90-х — початок 00-х) ти не вважався хіп-хоп хедом, якщо не володів хоча б базовими знаннями в основних елементах. 

Тому кожен на моєму районі, хто начепив широкі штани, просто зобов’язаний був вміти хоч якийсь футворк і фріз [урбан-стилі танцю — прим.], залишити тег, розбиратися в музиці, хоч іноді, але фрістайлити. 



Проблеми й досягнення культури

Основна проблема тоді — дуже мало інформації. Інтернет тільки-но з’являвся, й далеко не в кожному будинку. З спеціалізованих видань був тільки «ХЗМ». Музика теж добиралася до провінційних обласних центрів дуже маленькими обсягами… Та й старших, які викупали і могли поділитися [знаннями], можна було порахувати на пальцях. Ми рухалися навмання, немов сліпі кошенята. Це було непросто, але, напевно, від цього шукати свій стиль ставало тільки цікавіше.

Якщо говорити про те, що відбувається зараз, доречно розділити музичну складову на кілька частин. 

Бітмейкінг — в Україні величезна кількість вкрай талановитих бітмейкерів. Але в більшості з них тупо немає зв’язку з впізнаваними артистами. Простою мовою: якщо ти і зробив крутий инструментал, і навіть представив, хто на ньому зазвучить, достукатися до артиста для молодого музиканта може виявитися нереальним завданням.

Діджеїнг — тут окрема ситуація. У хіп-хоп культурі цю дисципліну можна умовно розділити на два напрямки: батл-діджеї і клубні діджеї. І ось тут і вимальовується нюанс. Батлові діджеї голосно заявляють, що нова школа — не тру, завдяки чому перетворюються в дуже маленьке, закрите ком’юніті скрейчерів-задротів. З іншого боку, клубні діджеї давно ігнорують класичні техніки у своїх шоукейсах. Рідко коли побачиш крутий перформанс з елементами біт-джаглінга або почуєш круту музичну пилу….

Лайв —в зв’язку з тим, що це і складно, і малозрозуміло обивателю, є справою жменьки ентузіастів. І так уже років десять. Є вузьке коло людей, які тягнуть свій хрест, але це, скоріше, шлях відлюдника. 

Відсутність варіанту показати свою майстерність на широку аудиторію підкошує багатьох на самому початку шляху. З іншого боку, ті, хто вибирають складний шлях, зазвичай, виробляють свій, унікальний стиль. У нас немає двох схожих діджеїв, лайв-бітмейкерів. Кожен несе щось своє. Такого в світі не залишилося майже ніде.



Найяскравіші представники і локації

Безумовним лідером серед діджеїв я б назвав Jeremy Star. Багатократний чемпіон України в своїй дисципліні, педагог, людина з досвідом в культурі завдовжки в життя, репрезентує Кам’янець-Подільський, але живе в Києві. 

До нього в компанію — DJ Andrew. Засновник DJ Academy, один з тих, хто дуже м’яко і вкрай стильно привносить старе в нове і навпаки. Його сет — це завжди яскравий вінегрет з музики всіх поколінь і технік від самого початку до тих, що вчора придумали. Киянин за походженням, якщо я нічого не плутаю. 

Трійку лідерів замикає DJ Shon. Засновник Kickit Records, цей чувак тебе винесе унікальним плейлистом, як ніхто. З 50 треків його сета ти раніше чув два — і то, якщо він тобі їх сам поставив. Живе в Стрию, прокачує Львів.

Хотілося б відзначити і кілька молодих хлопців: DJ Roman (пам’ять говорить, що він з Херсона, але вона іноді підводить) — надія світу «вертушизма». І «клубні» діджеї: одеситка Masha Romanenko і ​​киянин Monsto. Вони далеко пішли від класичного розуміння хіп-хоп діджеїнгу, але принесли в нього свіжий подих нової школи. 

Лайв-бітмейкерів зовсім небагато. Відзначити хотілося б Tesh Beats, Joint Jay і Діму Ширяєва — ці чуваки роблять дуже смачне бітло і реально красиво його грають. 

Виходить, локацій три: Київ, що не дивно для столиці. Львів, який несе дуже інтелігентний хіп-хоп. І зовсім трошки — Одеса. 



Порада новачкам

Порада та ж сама, як і в будь-якій іншій справі — поглинати максимум інформації і точити навик. 



Артем Назаренко 



Особистий шлях

Я почав займатися бітбоксом у 2009 році, бо тоді це було щось маловивчене і цікаве. 

Починав, коли навчався у третьому класі. Тоді мама віддала мене в музичну школу по класу бандури. А після я робив те, в що вірив: незалежно від того, чи вийде пояснити самому собі, навіщо це все, й чи є в цьому сенс. Коли ти робиш те, у що віриш, ти не так сприйнятливий до труднощів. Мотивація зробити щось унікальне і цікаве набагато сильніше.

В 2012-му я став першим чемпіоном України з бітбоксу, переміг у найбільших батлах Східної Європи в 2013-му, 2014-2020 роках. Також працював у клубній сфері Китаю.

Бітбокс був для мене лише однією зі сходинок творчого розвитку. Наразі пишу музику і знімаю музичні відео розважального жанру. Також стажуюся на роботу в [рекорд-лейбл Івана Дорна] «Мастерскую». Сподіваюсь, я їм підійду.



Проблеми й досягнення культури

Я прилетів в Україну не так давно й, грубо кажучи, почав будувати все з нуля. На жаль, за ті роки, що я був у Китаї, багато що змінилося. Та й сам я змінився. 

Київ — саме творче місто, в якому я був. Тут дуже багато космічних людей, які бачать світ в абсолютно інших фарбах, і це прекрасно. Тому в плані творчості дуже багато ідей, робота кипить.



Найяскравіші представники і локації

В Україні єдині чуваки, які роблять щось для розвитку бітбоксу — це ком’юніті Uabeatbox.



Порада новачкам

Порада універсальна до будь-якого напрямку і роботи: більше практики.



Олександр Глух



Особистий шлях

Я займаюся бітбоксом. Привертає трушність цього напрямку. Можна робити бітбокс завжди і всюди. Це подобається іншим і допомагає самовиражатися.

Починав ще коли мені було 17 — а це вже 13 років тому. Побачив у «Поліцейській академії» темного хлопця, який витягував звуки. Відразу подумав, що це монтаж. Але через деякий час побачив в ютубі перші відео повноцінного бітбоксу — і це дуже сподобалося. З того моменту бітбокс зі мною завжди.

Проблеми й досягнення культури

Сьогодні бітбокс в Україні є і багато хлопців показують хороший рівень. Так само є спільнота Uabeatbox, яка об’єднує бітбоксерів і проводить чемпіонати України. Наші чемпіони їздили на європейські чемпіонати. Вигравали багато турнірів на пострадянському просторі, про нас знають у всьому світі. 

З’являються новенькі хлопці, які готові черпати знання, і досвід. Це мотивує нас робити більше різних турнірів офлайн і онлайн, проводити майстер-класи і сходки, організовувати колаборації з іншими напрямками вуличних культур і хіп-хопу.

Завжди хочеться розвиватися. Втім, доводиться робити це повільними кроками, бо фінансування не вистачає, підтримки з боку інвесторів і держави немає.



Найяскравіші представники і локації

Льоша Че, Саша Сну, Kanyfo, Fenya, Nobody. Головна сцена — Uabeatbox.



Порада новачкам 

Практика і якомога більше практики, спілкування з однодумцями і бажання. Як і в будь-якій справі. Головне пам’ятати, що ми люди і можемо все.




Текст: Дмитро Кузубов