The Artistic Rats – нова українська музика, за якою варто слідкувати

Зазвичай ми не вішаємо на головну сторінку рубрику «Нове ім‘я», але цього разу видаємо своєрідний аванс.

Наш головред побачив в одному з музичних пабліків реліз гурту The Artistic Rats «Діти збирають деталі», трохи підзавалив (бо почув серед мільйона нових пісень а-ля «диви я можу у модний колхозний звук» щось оригінальне) і скинув в робочий чат. Ми послухали і вирішили, що про це повинні дізнатись і ви.

Тож познайомились із гуртом та попросили трохи розказати про себе.

Хто ви такі і звідки взялись?

Емманіул: Родом з Луганщини, але майже все життя прожив в Тернополі, скоро 25 рочків.

Олег: Сам з Тернополя, закінчив місцевий технічний ВНЗ, але жодної музичної освіти не маю. То ж доводилося вчитися на ходу.

Коли ви почали займатися музикою? Це ваш перший проєкт?

Емманіул: Почав писати музику приблизно в 17 років, до цього грав на гітарі в протестантській церкві (досі граю).

Якраз з 17 років почав грати в групі, яку зробили з друзями дитинства (інді панк, поп панк). Гурт називався Paper Planet. Був певний локальний успіх, двічі доходили до фіналу в Koza Music battle. Тоді познайомилися з Джозерсами, з якими дійшли до фіналу, але першість взяла Марина Круть.

Разом з Олегом – це наш перший проєкт, ми на початку поняття не мали що це буде. Він мав скіли по візуалу і монтажу, а я тільки вчився робити музло в FL Studio. На початку ми багато думали, шукали, тупили, розбирались в собі, так би мовити, це забрало немало часу, але завжди хотілось передавати цілісну концепцію і енергетику. Ми у цьому з Олегом схожі – любимо ритись у власних головах і нас дуже тішить думка про те шо ми, хлопаки з Тернополя, можемо зробити щось кайфове і не схоже на все шо люди слухають або дивляться тут і не тільки тут.

Олег: Ніколи не думав що буду займатись музикою. Так вийшло, що мене запросили в якості менеджера в Paper Planet, і ми почали шукати якісь виступи, записи.

Ідея створення цього дуету виникла спонтанно: ми допомагали нашому другові (що був солістом Paper Planet) з новим сольним проєктом. Емік записував та зводив матеріал, а я ходив на репетиції та допомагав з текстами та бек-вокалами. Якось все закрутилося, і я спробував себе в якості виконавця. Ось так 5 років ми вчилися, писали музику, репетирували по підвалах, показували це все друзям. І лише минулого року випустили перший трек.

Мені було особливо важко, бо ні вмінь до вокалу чи до читки у мене ніколи не було, а на додачу ще й заїкаюся з самого дитинства. Але завдяки впертості та допомозі багатьох близьких людей, мені вдалося спершу позбутися банальних комплексів, а згодом і навчитися щось робити на якомусь рівні. Але що тоді, що зараз – постійна праця над собою.

Що за назва гурту?

Емманіул: Назва з’явилась випадково, але дуже добре описує всю нашу двіжуху. Ти маєш уявляти ще одну карту Таро коли її чуєш (до речі, такої карти немає).

Олег: Мені сподобалася гра слів The Aristocrats – The Artistic Rats. Одразу виникли якісь асоціації з контрасту вилизаної естради та брудного андеграунду.

Скільки людей у вас в команді?

Олег: Нас двоє. Я та Емік. Я зазвичай займаюся ліричною складовою, шукаю теми та ідеї, придумую концепти. Емік пише музику та зводить треки. Зараз ми реформуємо наш колектив, і до нас приєднується ще двоє людей: бас-гітарист і ударник. Таким чином ми задамо новий вектор звуку, який можна буде почути на новому релізі.

У ваших треках чутно вплив гурту Глава 94, чи нам здалось?

Еммануіл: Про Главу взнали тільки 2 роки назад, на той момент в нас вже був матеріал українською, мабуть, Глава була найближчим прикладом подібного формату. Якщо чесно, я більше слухав їхні сольні проєкти (Паліндром, Гоня) які відкрив для себе водночас з Главою.

Але вони точно вплинули, в плані сміливості мутити двіжуху українською і не сцикувати бути собою.

Олег: У нас в принципі різні впливи в плані музла. Я вийшов з важкої гітарної музики – це і деткор, і блекуха, і різні металкорні/постхардкорні банди. Хіп-хоп та інді почав слухати вже набагато пізніше. Я зазвичай беру звідти дуже багато. Саме через це я почав вивчати екстремальні техніки вокалу, які час від часу звучать на треках.

Розкажіть про реліз «Діти збирають деталі»

Морально це дуже важка робота, яка нас завантажила в корінь. Ми це сприймаємо як реліз-реакція на події в країні. Живучи на заході країни, ми не зазнали окупацій, обстрілів та інших жахливих речей. Тому ми взяли емпатійний підхід, намагаючись висвітлити загальну емоцію людей.

Пісня «Збирають» повністю присвячена нашій подрузі Ані, яка змогла вибратися з Бучі неушкодженою. Саме її слова я адаптував у приспів. Тут не було мети зробити воєнний реліз чи якось випустити щось на противагу «байрактаровим» трекам. Це була внутрішня потреба щось сказати, і зробити це так, щоб це було вагомо. Не знаю, чи нам вдалося, але особисто мені стало значно легше на душі.

Чим займаєтесь зараз?

Олег: Зараз у нас знімання ще двох кліпів до альбому. Зніманням займаються наші друзі, що й робили кліп на трек «Діти». Це супер круті брати-ентузіасти, які завжди в роботі як на волонтерці, так і в творчості.
Також ми вже накидали кістяк нового релізу, і пробуємо потихеньку записуватись. Це буде більш гітарна музика, переважно англійською мовою.

Емік паралельно веде свій сольний проєкт eat_for_rats. Це суто інструментальне музло, всяка електроніка. Він списався з одним французьким музикою 19AKIRA, якому пише музику для різних артистів. Логіка така: Емікові біти пропонуються різним артистам з закордону, і вони можуть взяти собі цей інструментал за певну суму.

У нас виникла ідея зробити трохи більше, ніж просто випустити ЕР альбом. Останнім часом усі наші обкладинки до релізів малювалися вручну художниками, в тому й числі на цей альбом (обкладинку малювала Аня, про яку вже згадувалося раніше). Ми хочемо організувати аукціон, на якому продаватимемо ці картини. А зібрані кошти підуть на волонтерку. Зараз поки розбираємося на якій платформі це найкраще зробити. Аудиторія у нас невелика, але якісь кошти зможемо зібрати, і це вже щось.

Як ви себе індентифікуєте в сучасній українській сцені?

Еммануіл: Зараз народжується багато нових імен. Хтось хайпиться на темах мови і війни, хтось розповідає про те, що давно у грі. Але правда в тому, шо тут питання артиста і слухача, в українській сцені все тільки зароджується, немає жодного українського легендарного альбому, а навіть якщо він є, то слухачі про це не знають, нам не потрібен другий Скрябін чи український Кендрік Ламар, нам потрібні люди які зможуть знайти і занурити більшість слухачів у свою музику, щоб наші люди хоча би навчились перейматись.

Якщо говорити за нас, ми хочемо бути опорою для інших, хочемо писати хороші пісні і робити дикі альбоми, на які можна було б орієнтуватись і через 20 років, в плані ідейності і цілісності. Не люблю нам давати жанрові рамки, але ще більше не люблю коли артисти говорять що вони поза жанром і за жоден з них не викупають. А ми – точно панк.

Олег: Якоюсь мірою хочеться себе протиставляти естраді, яка повинна зникнути разом з усіма пережитками совка, але немає бажання присвячувати цьому свою музику. Це має статися природно, невимушено. Багато ідей, багато бажань в плані реалізації чи співпраці з іншими музиками. Наприклад, давно хотіли зробити щось спільне з Паліндромом. У мене є бажання виводити українську музику за межі наших кордонів, щоб наша незалежна сцена серйозно сприймалася у Європі чи США. І в нас є багато крутих артистів, які це вже впевнено та успішно роблять, а нам хочеться бути одними з них.

Так само щодня є нові артисти, які товчуть новомодні жанри з усіх боків, закидуючи простір одноманітністю. Не скажу що це погано, бо так чи інакше це веде до розвитку сцени.

Ми ще з першого дня вигадали назву для свого власного маленького жанру – реткор. А що це таке і як це розшифровувати – справа кожного. Хочете називати це інді/панк/постреп/неоколядки – хай буде.