Тарас Гаврик: «Я зрозумів, що мені 27, а я ще дуже мало зробив в музичному плані».

Львівський артист не тільки показав кліп з локальними зірками, але й розказав нам про роботу на телебаченні, паблік «Відверто», тру хіп-хопі і дружбу з пацанами з Андрутів. Але спочатку, звичайно, сам кліп «Львів. Я люблю ТБ». 

– В першу чергу, розкажи: що зараз з твоєю творчістю. Довгий час на слуху були тільки старі треки?

– Коли я почав працювати на телебаченні, то було для мене чимось нереальним. Колись я хіба міг тільки мріяти про те, що мене будуть показувати по ящику – а тут ефіри, і ще й скільки. 
А коли ще й підключилося радіо, то я почав все більше уваги приділяти якимось тонкощам ведення і музика, спочатку незамітно, а в скорому часі замітно, перейшла на другий план.
Та з часом розумієш, що в твоєму житті головне. І музика не дала про себе забути. Величезне дякую людям, які питали про нові треки. Їх було якраз стільки, щоб почати знову писати. 
Останнім і вирішальним поштовхом стала трагедія з Кузьмою: я зрозумів, що мені 27, а я ще дуже мало зробив в музичному плані. Тож недовго думаючи я викинув в інтернет трек з Положинським, що лежав в шухляді і не знати на що чекав. А після того почав роботу над альбомом..

– Зразу після паузи багато хайпу навкруги треку про Львів. Як ти думаєш, що може в цій пісні сподобатись людям не зі Львова… і взагалі через шо такий шум?

– Ну розпочнемо з шуму. Як на мене нам вдалася цікава ідея, щодо концепту відео – більш ніж півсотні відомих, активних, творчих та цікавих львів’ян читають та співають текст пісні про Львів, на фоні самого міста. Гарні локації, фото зі зйомок – от і інтерес.
Щодо цікавості поза межами Львова – то тут теж був ризик. 
Львів’яни та гості міста, що були присутні на міжнародному фестивалі «Флюгери Львова», досить тепло сприйняли#ЛьвівЯЛюблюТБ на його прем’єрному показі . Але, зважаючи на те, що багато було реакції на появу окремих персонажів у кліпі, а я усвідомлюю, що тих персонажів можуть не знати поза межами Західної України – то як будуть сприймати це відео десь у Києві чи в Харкові? 
Проте відгуки окремих редакторів київських телеканалів і окремих медійних персон не зі Львова дають надію на те, що кліп «Львів. Я Люблю ТБ» сприйматимуть добре, перш за все за щирість людей, що брали участь у його створенні і, маю надію, через те, що пісня видалась хітовою.

– Ти, пацани з Андрутів – у Львові у вас склалась якась своєрідна тусовка, яка продовжує існувати вже довгий час. Розкажи, як ви всі зійшлися, що вас тримає і чи є якісь спільні творчі плани?

– Будь-яка тусовка, яка побудована не на дружбі і взаємоповазі – приречена на крах. Я в це вірю і, гадаю, хлопці в це вірять теж. З Фраником і DJ Westa ми знайомі давно. Перейшли через «вогень» порожніх залів і через класні концерти також, тому й тримаємося купки аж до сьогоднішнього дня. А щодо знайомства – то з Пашою ми знайомі ще з колективів в «Центрі Творчості для дітей та юнацтва Галичини» (прикиньте) , а Макс Westa зійшов на нас з Містечка Сарни, що на Рівненщині.

До цього часу ми встигли зробити кавер на Братів Гадюкіних «Хлопці з Бандерштадту», а з DJ Westa ми постійно виступаємо разом на концертах. Він є невід’ємною складовою як і «реп-виступів», так і виступів «живим» складом.

– В якому творчому напрямку будеш рухатись: яка музика тобі цікава/що вже себе вичерпало для тебе? Поділись цілями, які ставиш. 

– Важко вгадати куди тебе занесе, коли в силу обставин, таких як робота на радіо, тобі доводиться слухати найрізноплановішу музику.
Мені не хочеться робити музику для вузького кола слухачів. А сенс? Щоб твоя музика вмерла разом з юнацьким максималізмом твоїх прихильників, до прикладу? 
Мені приємно коли мою пісню підспівує як і мій 3-річний племінник, так і продавщиця у магазині. Коли в інтернеті роздають респекти пацани, що слухають реп і той самий «реп», слухають люди, яким байдуже на стиль, аби пісня була хороша.
От «пісня», як цілісне поняття, мені і цікава. Разом над такими ПІСНЯМИ працюємо з Богданом Нестором (Virtuoso Records), з яким і засіли над альбомом.

Правда є ще й інша сторона творчості – #тарарея . От вона вузькоспрямована.
#тарарея – то те місце куди я викидаю весь бруд який є у мені і який в процесі набув ознак творчості. Якщо мене спитати, кому б я порадив послухати #тарарея, відповідь однозначна – НІКОМУ! Але якщо Ви вже таки залізли на цю територію – виніть себе, а не тих, хто то всьо продукує.

-Колись в дуже злому пабліку про український хіп-хоп «Відверто» був пост про тебе і те, що твоя творчість більше підходить для ведучих на весілля, аніж для репера. Яке взагалі в тебе розуміння тру/не тру і чиї треки з андеграундних реперів слухаєш в плейлісті?

– Ооо, то була гарна стаття і паблік загалом. Я добре тоді посміявся! Якоїсть такої критики в музиці бракує і в дорослих ЗМІ. 
Щодо тру/не тру – я колись теж так ділив хіп-хоп чи реп-виконавців. А зараз розумію, що той поділ стосувався, чи продовжує стосуватися, швидше успіху музичного матеріалу, аніж його стилістики. Якщо в тебе хороші, якісні і, не дай боже дорогі аранжування, то багато хто вже готовий плювати в твою сторону, а ті, хто плювати не взмозі – той пише злісні пости в мережі. 
Щодо «андерграундних» реперів, то боюсь образити когось таким поняттям. Мені з тусовки подобається творчість Asquette, Денні Дельта. Не хочу нікого ображати, але вони на мій погляд давно могли б досягнути іншого рівня успіху в музиці. Талановиті хлопці. Але, на жаль, нам бракує PR-голів у хіп-хопі. А то «тут» так виходить, що ти сам пісню пишеш, сам її маєш рецензувати, і тобі ж її і просувати. А не має так бути .
А ще нам бракує єдності, союзу якогось, прости Господи за слово. А не «сам за себе». Джунглі. ІМХО.

– І давай наостанок розкажи про створення кліпу, про історію написання треку і про те, чи можна чекати його довгу версію з львівськими реперами

– Ідея пісні «Львів. Я люблю ТБ» народилася два роки тому. Ми тоді з моїм другом Григорієм Шамборовським мали знімати відео для Кузьми, на вже відому пісню про Львів. Хоча наші зйомки так і не дочекалися другого знімального дня, але в голові вже було багато чого сказати про місто. Хотілося то зробити максимально небанальними словами. Сподіваюся, мені це вдалося зробити.
А от задумка кліпу прийшла до мене якось у Києві. Захотілося відзняти круте відео, яке б пропіарило насамперед Львів, а не тебе самого. Місто, воно ж, як церква – його створюють люди. Таких людей і запросили у відео. На жаль, всіх не вдалося залучити, але ті, що потрапили, гадаю, передали настрій, який я собі уявляв. Знімав кліп, до речі, дуже крутий художник і режисер Лесь Панчишин, за що йому честь і хвала! Самі зйомки тривали майже місяць і участь у них взяли понад 50 файних людей. Серед них, скажімо, Вова Зі Львова, який знімав свій кавалок самостійно в Лос-Анджелесі. Краси відео додали круті краєвиди зняті хлопцями з young@hungry production.
Щодо лонгміксу – то такого в планах не було. Я ж не тру – а пісню довшу ніж 3хв30сек на радіо не візьмуть (сміється).
Та й я маю віру в те, що потрібно писати нові пісні, а не зациклюватися на одних і тих самих. Пісня, як циганська дитина – ти її народив, а далі хай собі живе. До речі, серед циган – дуже багато успішних людей. Респект!

– Давай прощатись: твоє звернення до всіх, хто слухає український і не тільки хіп-хоп…

– Любіть музику, не бійтеся відступити крок вправо-вліво, не думайте про реакцію людей, коли творите. Менше злості, більше любові. 
Слухачу: любіть українське і вірте, що воно круте. Тоді виконавці натхненні Вашою вірою в них, і будуть робити круте і вічне.