Засновник Space Fingerboard: Я придумав назву, коли на тусовці діти кричали “Спайс” – мені почулося, що вони кричать “космос”

Слава Слеш – харківський діджей з багатою хіп-хоп біографією. Він відкатав величезний тур з Кто ТАМ?, працював концертним діджеєм у Міші Крупіна та відіграв на багатьох хіп-хоп вечірках.

З цього міг би вийти великий матеріал про гастролі, концерти та реп, але привід зустрітися сьогодні в нас інший. Окрім музики Слава захоплюється скейтбордингом та є засновником “Space Fingerboard” – одного з перших брендів з виробництва фінгербордів в Україні. 

Поки в світі обговорюють всратий Pop It, мені було цікаво поспілкуватися з людиною, яка тащиться по набагато цікавішій забавці для дрібної моторики. 

Слава, я знаю, що ти діджей і знаю, що ти скейтер. Який твій основний профіль?

Основна моя робота – робота музикантом, в різних колективах. Реп-гурти, просто концертні виступи в ролі діджея, або ж в ролі людини, яка саппортить цей концерт. Паралельно займаюся викладанням в школі діджеїв. Викладаю там хіп-хоп, скретч-діджеїнг і звичайний класичний діджеїнг – все це моя основна робота.

Якщо про захоплення – це баскетбол, скейтбординг, фінгербординг.

Так. А я прилетів з іншої планети, де тільки репчік та пиво, а із субкультур та спорту  – максимум “турнічки”.  Розкажи що таке фінгербордінг і чому він крутий. 

Фінгерборд – це зменшена копія скейтборду, в ньому опрацьовано всі від вигинів на самій дошці до гумок в підвісках і підшипників в колесах різної щільності, трюки ті ж в основному як і в скейтбордінгу – їх роблять двома пальцями.

Крутість напевно полягає в безпеці – на ньому тільки кисті можуть трохи втомлюватися після тривалих каток. Можна кататись в спеціальних фінгерпарках, на фігурах і трубах, тільки зменшених.

Як саме ти прийшов до цього?

Ще в школі зацікавився. Знайомому тато з-за кордону привіз фінгерборд, в Харкові він точно був першим. На ньому ще був малюнок моєї улюбленої дошки. Я зацікавився, бо це була і іграшка і, така, фетишна річ, яка просто у кожного може бути на столі і на ній можна відпрацьовувати скіли.

Далі перші дошки були всім доступні, але були дорогими і з пластику. Купити їх було важко, тому я захотів зробити свій перший фінгерборд сам. Гнув спочатку якісь лінійки, пластикові картки, але було все не те. Потім додумався, що можна все робити по борд-системі (як зі справжніми скейтами) і мені вдалося зробити свій перший фінгерборд. Вийшов він досить непоганим, я ще навчився красиво свердлити дірочки і ці фінгерборди навіть продавав.

Тобто це ще було на кшталт хобі – ти серйозно цим не займався?

Так, я все це рохи закинув, тому що з’явилася перша масштабна резидентська робота по музиці в Харкові, стали запрошувати в клуби з інших міст. Закинув і скейтбординг, тому що весь був у музиці. Потім мені захотілося покататися на скейті і я у скейтерів побачив вже фінгерборди дерев’яні. Ця індустрія зробила крок вперед – змінилися розміри, деталі стали більш схожими на справжні. Оригінальний, хороший фінгерборд тоді коштував близько 150-200 доларів.

Я зрозумів, що пацани за кордоном не стоять на місці – там вже з’явилися професійні магазини та фінгерпарки.

Тобто там це серйозний справжній спорт?

Це масштабна субкультура. Фокус в тому, що в собі вона може об’єднати і скейтерів і ролерів і BMX і самокати – всіх, хто хоче кататися, але не хоче розбити собі голову.

Тоді я подивився, як влаштована ця дошка, яка там форма, вирізав свій молд і почав робити свої фінгерборди більш професійно.

Як з’явилася назва?

Мені хотілося в назві орієнтуватися на молодь, щоб це було актуальним і таким, що запам’ятовується. На одному з концертів натовп кричав слово “space”. Пізніше виявилось, що це так мені почулося – насправді вони кричали “спайс”. А я просто запам’ятав “space” і думаю: “Блін, клас. Космос, простір”. Тим більше, що трюки робляться вище, ніж в стандартах. Все збільшено в розмірах, в висоті.

«Space fingerboard» – клас! 

Коли все це почало монетизуватись?

З кінця 2012 року пішли перші продажі. Перший магазин був в соцмережі «Вконтакте». Колись купив у мене дошку хлопець з Києва, Сергійі Якорь через пару днів він скидає мені фото дошки зі своїм малюнком, каже: «Дивись, що я зробив». 

Я спочатку не впізнав свою дошку, кажу: «Це ти так малюєш гарно?». Після цього ми зколабились і він став графічним дизайнером, малював на моїх дошках свої малюнки.

З першими своїми колекціями ми потрапили на світовий сайт fingerboarding.de. Це сайт, на якому постять світові новини з цієї тематики. Тоді ми дуже хайпанули, в момент з 2013 по 2015 рік я продав ну дуже багато дошок. В першу чергу, я дав можливість людям, які хочуть спробувати цю культуру, за доступні гроші її відчути.

Потім в мого музичного життя стався важливий момент – мене взяли працювати в групу Кто ТАМ? концертним діджеєм. На два фронти тоді вже працювати не виходило, довелося з головою зануритися в одну справу.

Ти доволі популярний концертний діджей?

Я гастролював з хлопцямиз Кто ТАМ?, після, мене запросили концертним діджеєм до Міші Крупіна, у нього працюю, ось, хлопці з rap.ua мене запрошують, я у них концертний діджей на вечірках, як хіп-хоп діджей теж граю доволі багато.

Але…

Але стався карантин – вечірок не було і мені стало нудно. Я вирішив погратися. Шукав свій фінгерборд, знайшовся він, той самий – ще з першого дропа. Подумав – а чому б не перезапуститися? Я ж уже людина з досвідом. Придумав нову форму, подивився сучасні – сьогодні використовують дошки ширше, плюс я ще пошаманив з колесами. 

Ми зробили більш зручну форму, більш просту для райдерів, щоб їм було легше трюки крутити. Тому що я не хочу, щоб люди морочилися. Хочу, щоб це було доступно і зрозуміло в робочих моментах. Щоб людина легко розуміла, як той чи інший трюк робиться і довго над ним не пітнів. Я вивів нову форму і ми перезапустити в середині вересня.

Трохи продали, з’явився партнер у Харкові, який продає наші дошки – магазин GRAFFIT shop, там можна без проблем купити нашу продукцію.

Але і на цьому ми не зупинилися. Я вирішив: “Пацани, згадайте про нас знову” і зібрав свою першу сходку. Вона була в скейт-барі на оперному театрі, називалася “Переодевалка”, ми там зробили захід, де всі приходять і катаються один проти одного, грають в гейм-скейт.

Дивлюся, всі пацани катаються класно, перспективні. У мене є старий друг, скейтер – Слава Чайка, якого знає вже безліч поколінь. Він займався тим, що будував скейт-парки, а зараз дуже серйозно працює з бетоном і будує різні конструкції. 

Директор “Переодевалки”, мій однодумець, якого ми називаємо Дядя Юра – разом з ними там, на місці, ми побудували перший в Україні бетонний фінгер-парк. Довго думали, як його назвати. Я, чесно кажучи, поважаючи працю Слави Чайки, хотів назвати “Парк Чайка”, але він категорично був проти цього всього. У підсумку я вирішив його назвати “Парк Слави”, оскільки ми удвох Слави, Дядя Юра, ну, він Юра, але людина зі славою.

Хотіли відкриття робити на 28 лютого, але не встиг висохнути матеріал, з якого він був зроблений і ми перенесли його на ще один тиждень. На контест прийшло 23 людини, ми зробили круті заїзди, багато хто був незадоволений суддівством, багато навпаки. Культуру піднімаємо щосили, всі чекають чогось нового.

Які плани на майбутнє? 

Надалі, нам Street Culture запропонували проводити контести по фінгербордингу, оскільки ми були амбасадорами всього цього. У підсумку ми домовилися про співпрацю, щоб в тандемі проводити змагання. Перше таке пройшло 15 травня, п’ять турів по вісім учасників, вісім фіналістів. Три людини були запрошені по wild -картках – це переможці наших попередніх контестів.

Які у вас першочергові цілі, це ж все рівно не дуже про гроші, а про культуру більше…

Хочеться, щоб діти більше займалися фінгербордингом. Це дуже корисно – моторика рук, м’язова пам’ять, реакція, мислення, уява. І це зайнятість, яка, я вважаю, приємна, бо вони захоплені всі.

Давай по-чесному скажемо, ми раніше в пісочниці гралися. А зараз це відійшло, вже 2021 рік. За кордоном це вже давно, райдери і по 35 років катаються, двіжуха йде. Це такий-же рух як і скейтбординг, тільки мобільний.

Інтерв’ю: Михайло Правильний