Santorin: «Дорогу здолає той, хто йде»

Нещодавно ми виклали в себе кліп «Маю крила» і реакція в коментарях мене дуже здивувала. Дуже багато поширень та компліментів, ніяких «шо це за лайно, послухайте краще мене…», лайки, репости – здалося, що українські реп-шанувальники всім табором медитували та стали добрими.

В чому тут справа? Мені здається в матеріалі – трек звучить і «працює», відеоряд не хапає зірок з неба, але підсилює аудіо і виглядає не соромно, – ось і всі секрети. Стало цікаво хто цей чувак і чого він такий свіжий. Ми поспілкувались, нижче кілька цитат, що допоможуть вам познайомитись із Сергієм (справжнє ім’я артиста).

Я з Фастова – це місто досі називають містом графіті та хіп-хопу. Займаюсь музикою ще з 2011 року – ще зі школи.Тоді багато було тус, вечірок, багато людей було в ком’юніті. На разі не кинув робити реп лише я. 

Я починав під нікнеймом «Яростный оттенок», це ж було за часів  «підземки», бумбеп звучання, барабани, хардкор – в такому настрої робив. Потім десь в 2019  я на пару років закинув музику – треба було заробляти (стандартна історія для реперів в Україні). Я відійшов від справ – працював баристою, їздив до Польщі на заробітки. Коли вирішив повернутись, бо не можу без того,старе звучання 14-15 років вже було не актуальне.

Мій новий нікнейм взято на честь вулкана (Санторін – вулкан в Егейськомі морі), бо моя творчість, як і сам імпульсивна. В мене в треці може бути вибух, а потім чіловий шматок. Мені це пасує.

Зараз репер може заробляти та бути популярним. Все залежить від продукту, який ти робиш. Якщо ти будеш робити нішеве музло, то ти будеш сидіти без грошей, але ти можеш робити музло з ідеєю, яке йде в ногу з часом. Написати складно кожен може, а написати просто про складне – не кожен.

Я перейшов на українську через війну. Після того, як російська федерація повномасштабно напала на нашу країну, я вже зрозумів, що ніколи не хочу писати ніякою російською мовою, ця мова буде для багатьох наших людей тригером. Мені навіть дуже соромно було, те що я всі ці роки не збагачував нашу українську культуру, ніяк не вплинув на розвиток хіп-хопу в Україні, писав на російській мові, бо так звик з 11 року і це було несвідомо.Ти, мабуть, пам’ятаєш, всі тоді намагалися робити російські треки. Можливо, бо книжки читав російською, я не знаю. Я з україномовної сім’ї, а у нас в місті загалом спілкуються суржиком.

Скофка – перший, хто мені респектнув. Мені його музика близька, бо вона щира – це відчувається. Знаю, що його порівнюють з російськими артистами, але я не згоден. Люди багато що пишуть. Мене також порівнюють багато з ким, і це мені не дуже подобається. Ті російські артисти теж не вигадали велосипед, де наприклад снер відтягнутий, це було ще до них придумано цей стиль. Вони просто популяризували це. Людям потрібно, коли бачать якусь музику, на якусь полку це покласти, щоб розуміти де це повинно знаходиться. Так це простіше.

Є в мене в тіктоці, трек, який ще не вийшов і мені масу коментарів прилетіло «тупо український Хаскі». Те що я ходжу лисий, це не означає, що я Хаскі.

Кліп «Маю крила» ми знімали у друга в гаражі. А другу частину де гра тіней – на квартирі.

Бюджет відео – нуль гривень (якби був бюджет – ми б взагалі ракету зробили). Знімала дружина – вона фото-художниця і повністю відповідає в нас за візуал – в неї круте бачення. 

Продакшн я роблю собі сам, і колись цей хіп-хоп почався з того, що в мене було тільки інтернет 3G телефонний, і я весь трафік скачував Fruity Loops, плагіни, звуки і все, бо більше трафіку не було. Відеоуроків також не було, і я почав сам розбиратись. 

Дорогу здолає той, хто йде. Це мій девіз по життю. У мене була маса дверей, які ніхто не відчинив та я не здався. Я тільки качаю свій скіл у музиці, не вигадую велосипед, проте стараюсь бути актуальним. Мене не лякають труднощі, я хочу займатися музикою і головне, розвивати культуру хіп-хопу в Україні. Я хочу, щоб з’явилось більше нових імен, крутіше людей за українців ніде людей нема. Так само і в музлі, ми можемо органічно змішувати фолк, електронну музику, добивать це все речитативом. А хто ще так може? Ніхто.

Пісні про війну потрібні так само, як і пісні не про війну. Перші – бо ніхто не має права 

про неї забувати ні через роки, ні через століття, бо це пекло на землі і те, що натворили орки – жах. Інші ж пісні теж потрібні, бо українська культура повинна розвиватися багатогранно. Я розумію, що якщо треки будуть тільки про війну, люди втомлюються від цього всього, але, знову ж таки, забувати не потрібно. 

Я зрозумів силу нашого народу 24 лютого – коли вся країна стала разом. Ще за пару днів стало ясно, що ми непереможні.