«Rap.ua — це білий реп», треш-історії про українське село та причини дісу Гоні на Фріла — це інтерв’ю з гуртом PVNCH

П’ять років тому, коли тріо PVNCH випустило дебютний альбом «Голодний», багато хто вангував йому світле майбутнє. Цей гурт існував десь на перетині олд- та тогочасного ньюскулу. Дозволяв собі більше експериментів, був незашореним та мав потенціал сподобатися багатьом категоріям слухачів.

Але щось пішло не так — і другого альбому довелось чекати цілу вічність по мірках сьогодішнього ринку. Що стало причиною — читайте в нашому інтерв’ю.

ЧОМУ З ГУРТУ ПІШОВ ОДИН З УЧАСНИКІВ

На новий альбом гурту довелось чекати п’ять років. Що трапилось за цей час?

Олександр: Чого тільки не траплялося! Почнемо з того, що нас було четверо. У такому складі почали писати альбом, але Madweed вирішив вертатись з Києва в Прилуки. У нас тоді студія була тут, все було круто. Він цього не відчував. В нас вже перший альбом відгримів, ми поїздили з концертами, була впізнаваність… Його від’їзд тормозить весь процес.

Ми почали працювати порціями: в’їбали треків п’ять, скинули, він поскидав свої варіанти куплетів. Так назбирали першу пачку пісень, поки він не сказав: “Пацани, буду писати сольний альбом, я созрєл”. Чесно кажучи, я ахуєл, але сказав: “Ок”. Він приїжджає в Київ, за три дні записує сольний альбом, забирає його і їде в назад в Прилуки. Ми сидимо і не розуміємо, шо робити.

Для гурту це була велика втрата?

О: Був шок, бо через це ми півтора року проїбали. Прийшлося починати заново переписувати треки без нього. Він дуже талановитий штріх, універсальний МС.

В нього є такий прикол: і умний і красивий, знаєш? Йому важко знайти нішу. Є такі чуваки, дуже талановиті, але потім губляться на загальному фоні.

Ви не боялись, що через цю паузу альбом вийде застарілим?

О: Думали про це. Але є така річ як класичний реп. Ми показали, що можемо і так, і так.


А який реп вам подобається?

Ю: Різний. Ми можемо слухати як олдскул, так і нові пісні.

О: Для мене головне — стиль. Є один трек, який я почув, потім почав рити, хто це такий — Serious Klein. Цей пацанюра дуже сподобався. Ну і останній альбом Yelawolf непогано залетів. Під осінь — те, що треба.

Сергій: З останнього, мабуть, альбом ScHoolboy Q. Не хітовий, але якщо чисто в плеєр — класно.





«УКРАЇНСЬКИЙ РЕП – ЦЕ РЕП УКРАЇНСЬКОЮ»


Пацани, що значить “білий реп”?

Ну що, це все, що в чорних, тільки ми білі.


… іще раз.

О: Ми прості як двері, в цьому весь прикол PVNCH. Все як воно є, Недашківський — це білий реп, rap.ua — це білий реп, бариги секондом — білий реп. Весь цей двіж ми обособили і назвали білий реп.

У чорних як: він сидить на районі, думає, що зараз йобне трек і стане зіркою. А білі їбашать на роботі до всирачки, вкладають бабки в свій реп, щоб хоч хтось його почув. Чорні заробляють репом, білі — заробляють на реп.

На альбомі йде мова про те, що сучасний американський мейнстрім вас вже не торкає, і ті цінності, які були важливими в ньому раніше, ви переносите на наші реалії.

О: Багато хто цього не доганяв, ти правий. Мені не подобається те, що реп перестав в собі щось нести. Всі знають цю формулу хіта: трек на дві з половиною хвилини, їбашу хук: “пизда, пизда, пизда”, перед цим вставляю, що в мене здоровий хуй, і виходить хіт. І головне, щоб біт був чоткий. Якщо ще на біту Metro Boomin, в тебе два мільйони прослуховувань на Soundcloud за день, тобі звонить Universal: “Чувак, там лежить 30 лямів, йди забирай”.

С: “Я їбу твою тьолку, в мене класна машина”, а по натурі він позавчора під одіялом дрочив. В кожному треку “гроші, гроші, гроші”, але коли їх робить тіп, в якого їх немає…

О: Є штріхи, які відповідають за базар. Я не дуже люблю Chief Keef, але він трушний на сто відсотків. Йобнутий і трушний. Царство небесне тим тіпам, що відійшли недавно — XXXTentacion і… Як його? Білобрисий. Lil Peep. Я не міг взагалі нічого з того винести. Екс намагався задвигати розумні теми, але ти пиздиш вагітну тьолку, а потім розповідаєш про внутрішні переживання… Не догоняю такого.

А які цінності важливі для вас?

О: Головне — не пиздіти. Це основа. Ну, от, ти розповідаєш, що дуже крутий, а вдруг с тебе спитають за це? Що ти відповіси? Мільйон таких випадків було. Всі ці тіпи — одноднєвки. За останні часи сильно на слуху залишилися тільки тіпи, які буди собою і віддавали респект старшим.

Ті самі ASAP Mob, чуваки завжди респектували старшакам. За це їх всі любили і вони вели себе правильно. Це був молодняк, який дає крутий посил і правильно все робить. А приходять піздаболи, начинають ригать хуйньой, посилають нахуй олдскул.

Я бачив це інтерв’ю Lil Pump і J.Cole. Ну Pump же виглядає дауном. Він не може нічого сказати. Позорище. Малолєтки дивляться на це все і стають такими самими довбойобами. Ти несеш відповідальність за тих людей, які тебе слухають! Якщо ти їм закладаєш дрочню, то вони дибілами і будуть.

В українському репі також багато пиздять?

О: Набагато менше. Просто, коли в нас кажеш, що в тебе багато грошей і шлюх — це настільки пальоний піздьож, що думаєш: тіп, ти дурак?




Цитата “Ми бісимо всіх реперків” — це про що?

Ю: Коли ми тільки починали, до нас доволі скептично ставилися. Казали, що дуже просто пишемо, що не сильно технічні.

С: Як випустили перший альбом: “О, та це ньюскульщики якісь”, як виходить другий — ми вже олдскул.

О: Пам’ятаю, як Гоня казав: “Я не розумію, за шо вас люблять люди”. Може, через те, що ми справжні. Які в житті, такі й на сцені.

Саш, ти мені одного разу сказав: “Український реп — це реп українською”.

О: Так і є.


Ви не вважаєте, що такою цитатаю сієте розбрат?

Ю: Якщо я поїду, наприклад, в Іспанію, почну там робити реп на українській, це буде іспанський реп? От я і вважаю, що український реп — це реп українською.


А якщо людина народилася і живе в Україні, але виховання, чи якісь інші аспекти підштовхують до того, що їй легше мислити та рефлексувати російською?

О: Нічого в цьому страшного та поганого немає, так буває, що людина з дитинства розмовляє в нас російською. Я думаю так: більшість тих пацанюр, які навалюють російською, підсвідомо чекають, що їх будуть слухати в Росії і позвуть з концертами. Може, вони так явно цього і не хочуть, але дивляться на той ринок. А я цього не жду, я навіть не хочу, щоб мене там слухали.

Так само і чуваки, які про це думають, як і ми, вони туди не дивляться навіть. А навіщо? Чого в поляків все добре? Бо вони слухають польський реп, а в Україні український – ні.


Що треба зробити, щоб український реп слухали маси?

О: Правильно його доносити, це перше. Друге: треба викорінити в людей і в самих реперів комплекс меншовартості. Відсилка на історію, це як було раніше: “Ти не можеш піднятися вище по чину, якщо ти з села і говориш українською мовою”. Маєш поїхати в місто і “начать говоріть по-русскі”, тоді ти щось зможеш. Цю херню треба просто висікти і люди почнуть розуміти: українське — це круто.

Український реп вже робить кроки в цьому напрямку, ні?

С: Alyona Alyona показала, що можна робити класний реп українською. Бо до того знали тільки Вову зі Львова і ВУЗВ. Зараз здвинулися тектонічні плити і все йде в правильному напрямку.


А як раніше існував український реп?

Ю: Закидаєш тречок у “контакт”, пишеш всім своїм корєшам, щоб репостнули, і чекаєш тисячу лайків. Ми так “Голодний” рекламували.

2019 рік — пора, коли всі масово підводять підсумки десятиріччя. Ви можете пригадати ще якісь важливі етапи формування нового українського репу?

Ю: Перший фестиваль “Промова” могла стати такою подією, але організація підпсувала загальне враження. Могло бути набагато крутіше. Там було, здається, вісім колективів, у кожного по 40-50 хвилин лайву, що забагато для двіжухи такого формату. Організаторам казали, що можна все зробити краще, але цього ніхто не слухав.

О: Організацією займалися люди, які в цьому не розбираються, і це проблема всього українського репу і всієї двіжухи. В них є ідея, але вони в душі не їбуть, як це зробити класно.

Бачив, що цього року фест не дуже вдався. Було чоловік 100…

Ю: Там було чоловік 50. Це дуже прикро, чувак. 100 — це якщо включно з артистами, які були в залі.

Сергій, ти в своєму куплеті одним рядком приклав одразу двох відомих українських артистів, Лоїка і Ярмака. Я так розумію, рядок про “жирного Емінема” і “владику малолєток” — це про них.

С: Ну ти ж поняв про що це. Смішно, коли це називають “битвою року”, а потім виходить такий кал. Мені здається, що від цього не виграв ніхто. І реп український також.

О: Ярмак і Лоїк западло зробили всім: по-перше, знищили собі кар’єри, а потім на пару років прикопали український реп, бо з ними його асоціювали. Ви два здорових тіпа, нашо вам це робити? Я казав, краще б вони вийшли і попиздились. Всім би це було цікавіше, а якщо б хтось схватив пізди, сказали б: “Ну він просто схватив пізди, а не вирубився на сцені”.




Скільки років ви знайомі?

Ю: Ще з дитсадка. Потім і до однієї школи ходили.

О: Я на рік старший. На те, щоб я почав робити музло, вплинуло три чувака: Децл, Вова зі Львова і Емінем. Пам’ятаю, як дивився по «М1» виступ Вови зі Львова на “Таврійських іграх” і думав: “Це саме ахуєнне, що може бути”. Тоді почав щось пописувати, і дійшов до того, що потрібно це записувати. Узнав, що Серьога робить музон. Це був десь клас сьомий.

Сергій, як ти до цього прийшов так рано?

С: Не знаю, тоді піратські “фрукти” ходили, вже було цікаво робити якесь музло. Не я один цим займався, просто сприймав це серйозніше за решту.


О: В них був на третьому поверсі клас. Я до нього прийшов, сказав: “Чуєш, ти не хочеш попробувати щось зробити мені?”. Він погодився, дав якийсь мінус. Я потім зрозумів, що це просто семпл якийсь зі стандартних. А що, в мене вибір є? Так воно і закрутилося.


ТРЕШ-ІСТОРІЇ ПРО ВАРВУ. В ЦЬОМУ БЛОЦІ – САМИЙ ЯД

Розкажіть кожен по історії, яка характеризує Варву?

О: Пасха. Святе свято, але на нього й несеться найбільший пиздець. Всі збираються йти святити. А святити — це ти тупо кладеш жесточайше горіляку до ночі, і потім валиш під церкву.

Наші знайомі тіпи зібралися в ліс, квасили там, поїхали продовжити в гендель, і ось як мені подальші події переказував однокласник: “Я приїхав додому помитися.

Вихожу з дому, вже починає темніти, стоїть мій сусід зі своєю дівчиною і собакою. Я йду випивший, і на мене починає ця собака гавкати. Я йому кажу: “Чуєш, скажи їй, щоб не гавкала”. Слово за слово, і я розумію що ми вже пиздимся. І не просто пиздимся, мене за ногу тягає його собака, а ще їбашить його тьолка і він сам. Тут ще вибігає його мати, батько і вони пиздують мене всі разом. Я якось вириваюсь, йду пішки, прихожу до генделя побитий, чуваки питають, де я був і що сталось.

Я розказую цю історію, вони визивають тіпа, який возить пластикові вікна, грузяться 15 чоловік в його бус. Приїжджаєм. Висаджуємся. Я захожу в двір і починаю кричати: “Ну шо, підараси, виходьте!”. Відкриваються двері, виходить цей тіп, мати його, баба зі сковорідкою, батя з топором і тьолка. І починається капітальний махач. Я дивлюся: баба пиздить сковородкою корєша прямо по обличчю. Батя бігає з топором, сама залізяка спала, він починає хуярити рукояткою мене. Хтось пиздить бабу, прибігає сусідка, починає кричати: “Правильно, вони алкоголіки, пацани!”. Така вакханалія. Пасха. 

Каже, вони випхали нас зі свого двору. Ми похапали куски їх забора, і давай кидати їм по вікнах. Народу собирається з усього кутка! Викликають міліцію, повз це місце проходять люди з корзинами, які йдуть святить паски, а тут несеться шо попало. Потім усіх загребли в мусарку, але відпустили, бо велике свято, але сказали повернутись на наступний день.

Ю: Ми колись робили тусовки. Робили все так: спирт і водичка. Платиш за вхід, а бухаєш безкоштовно. У Варві був мєстяк в підвалі, типу під баруху. В кожного були свої обов’язки. Я стояв на вході і бачу, шо мусора йдуть. Маячу Сашку, у нас був план дій на такий випадок. Пацики оперативно винесли все бухло через чорний вихід. Мєнти зайшли всередину і починають шмонать, але нічого не знайшли. Саньок вийшов з копами, шоб все порішать. З’їхали на те, шо в Сані днюха — і похуй, шо третя за літо! 

О: Чуваки прийшли так, наче наркопритон накривають — в броніку, з автоматами, в касках.

С: Є в нас район Зарічка.. 

Ю: О, ця історія може перекрити першу!

О: Наш коріш сидів у центрі з племінником. Приїхав його батя синій на веліку і почав його на людях чмирить. А в баті проблеми з алкоголем. каже: “Все. Тобі пізда”. Відвозить племінника, бере ще наших пацанів знайомих, приїжджає додому. Рішив його наказать. Заходять в хату, сидить батя в трусах на кухні. Тіп зайшов додому, а пацани за дверима стоять. Ну і коріш каже: “Слухай, ну шо ти робиш? Напився, то веди себе нормально на людях”. А той почав на дуру падать, типу “Такого не було! Шо ти мелеш?” Раптово батя підривається, біжить до кімнати, а в нього там біля ліжка чогось стоїть лопата, така шоб город копать. І він її бере, каже: “Ну шо, суки, вам пизда” — і кидає в пацанів лопату. Вона летить і встряє в двері. Пацани пересрали, почали тікати з хати…

Ю: А кент  кричить: ”А хулі ми тікаємо? Нас же п’ятеро!”

О: Вони біжать з хати, батя за ними. Його син хапає на вулиці стару клюшку хокейну. Бере її до рук, ховається за дверьми, і коли батя вибігає, зі всієї дурі б’є його нею по рукам. Сокира падає. Батя кричить: “Ти мені руки поламав!”, а пацани начинають зі всієї дурі його хуярить. Жорстко, носаками. 

Ю: Потім вони йому руки і ноги скрутили стяжками.

О: Син його кинув в кімнаті на диван і поїхав з тіпами гулять. Приходить о восьмій ранку, каже: “Подивився на нього, розплакався, витираю сльози. Беру півтори тисячі і везу батю в больницю капатись”. Коли покапався, батя стає як янгол, каже: “Нічого не помню”. Ось так і живуть.





Чим займається молодь? В них єдиний вихід — звалити?

Ю: Робота там є. Є найбільший в Україні агро-холдинг, люди з варвівського району приїжджають робити туди, а ось молоді нєхуй робити зовсім. Тільки бухать і тусуваться.

«Провінцію травить наркота». Наскільки це правда?

О: Якщо раніше просто бухали, то наркота — це тупо хедшот. Кожен другий на заводі — кодіруваний. Але коли завезли фен, люди через нього почали робити те, що жорстко навіть для Варви.

Ви через це пройшли?

О: Я ніколи не їбашив, був якось далекий від цього. Намагався людей відбалакувати, але, як правило, це мало нульовий ефект.

Ю: Поки людина сама до цього не дійде, нічого не буде. 

С: Коли ти хочеш заробляти, ти продаєш. Навіть, в нас у школі продавали. Дівчинка, 13 років, банчила старшим і своїм одноліткам. 

Ви самі пушили?

С: Було, але трошки.

О: Фєном не торгував ніколи.

Совість не їла?

Ю: В мене був один простий принцип: дітям — ні, і все хорошо. 

С: В основному приходили ті, хто цим би займався і без тебе. Головне нікого не садить. 






ВСІ ТРОЄ ЗАРАЗ ПРАЦЮЮТЬ БАРБЕРАМИ. ЯК ТАК СТАЛОСЬ?

Як в Київ перебрались?

Ю: Поступили, переїхали.

О: Я перший поступив. У КНУКІМ. Потом через рік поступили пацани. Я за рік підмутився зі студією — Мет Квота нас до себе забрав.

Вас вже знали, коли ви записувались у Варві?

О: В тусовці нас вже знали. Ми тоді випустили кліп “Салют”. Нам відреспектували “Ароматерапія” — це були такі стовпи жанру, Денні Дельта респектнув, за нас почали трохи говорити.

Ю: Тоді ще не було PVNCH. Трек, де нас сім чоловік — нам його знімав Оушн. Він разом із Мет Квотою був у гурті Фора. Оушн показав Мет Квоті, той сказав: “В мене є студія, я поки там не дуже займаюсь, в основному вона пустує. Робіть там своє, а коли хтось буде приходити, треба буде записувати”.

О: Тобто бабки він забирав собі, але нам дав абсолютний доступ за тієї умови, що ми повинні робити музло. Отже, Оушн і Мет Квота — то красавчіки, їм пожизнєнний респект.

Як називається ваша професія правильно — барбер чи перукар? Є різниця?

О: У нас більш вузька спеціальність. Ми стрижем чоловіків, а перукар — це такий майстер-універсал, який багато чого вміє, але все посередньо. В нас вужчий профіль, але ми робимо це добре. 



Як ти до цього прийшов?

О: Мені по приколу було стригти завжди. Одного разу ми висіли, і наш дружбан підсинів і попросив його підстригти. Я його під машинку задєлав і вистриг йому на затилку: “VRC”. Вийшло норм. Додвіжовуєм, він під утро йде додому, а потім дзвонить і каже: “Сашко, я зараз прийду. Підстрижи мене налисо, бо дід в хату не пускає, щоб я не позорив його”.

Мені завжди подобалося, як стрижуть чорні. В мене добре розвинена просторова уява, бо я навчався на художника. Знав, якщо почну стригти, то буду робить це охуєнно. Просто мені здавалось, шо це не круто — “парікмахєр”. Барберів ще тоді не було.

А потім з’явились барбершопи, і я подумав: “Мабуть, чуваки там валять! Треба в них навчитись». В мене тоді вибору великого не було, я трохи мутився в общазі — приторговував травою, поставив принтер і печатав копії за бабки.

Потім пішов на курси барберів,вивчився майже за місяць. А літом поїхав на чемпіонат України по фейдингу. Взяв  з собою кента, там його постриг, познайомився з тіпами з тої двіжухи і випадково виграв. Дуже здивувався, бо просто їхав дивитись, як чуваки фейдять. Виявилось, що в Києві цього ніхто не вмів робити.

Коли я став нормально працювать і з’явились бабки, я підтягнув пацанів з Варви. Цього двічі вигнали з учоби, цей доучувався, особливих бабок реп не приносить, і перспектив не було. І я кажу тіпам: “ Якщо в мене получилось, давайте і ви будете, я навчу”.

Ю: Каже: “Приходь дивитись, як я стрижу”. Я кажу: “Ок, прийду”

С: Ми тоді вже ходили до нього стригтись і знали приблизно, що це таке, та вже щось викупали.

Ю: Та нічого ми не викупали! Займаємося цим вже три роки.





Окрім вас є ще репери в барбер-двіжусі. Гоня (Глава 94), наприклад. Хтось ще?

О: Альтер Его. Чувак з Франківська, чи з Тернополя — не пам’ятаю.

А чому Гоня не затримався в Києві?

С: Щось не пішло в нього. Він зі Львова приїхав, клієнти в нього всі там. 

О: Ще він після Нового Року приїхав, двіжняк весь спав. Одне діло, коли ти з Варви приїжджаєш, а інше — коли з нагрітого місця.

Ю: До того ж він просто приїхав спробувати. Тим більше, що він не так стригти приїжджав, як в плані музики сюди.

О: Він трохи розчарувався і поїхав додому.

Зараз ви відкриваєте свій барбершоп. Через що доводиться проходити?

О: Чувак, я таааак зайобуюся! Навіть спати погано почав. Але, думаю, що все буде заєбісь.

Ви втрьох чи ще хтось?

О: Нас п’ятеро — і всі варвинчани. 

Для тебе важливо підтягувати людей з Варви?

О: Я взагалі люблю допомагати людям. Якщо вони з Варви, люблю допомагати ще більше. Якщо людина хоче щось робити, а їй потрібно трохи допомогти, я завжди за. Варвинчани трохи жорсткіші за інших, менш благополучні, але людяніші. Я в них більше впевнений. Мене це підкупляє. Мені просто хочеться щоб Варва стала більш благополучною. Я допоможу одному, він — іншому, і може так запуститься цепочка.




ДІС ГОНІ НА ФРІЛА – ЩО ЦЕ БУЛО?

Ви бачили діс Гоні на Фріла?

Ю: Ми його чули в зародиші. Хтось мав це зробити.

Для мене ситуація виглядає так: артист, який менш медійний, пригнув на артиста більш медійного.

О: Нє. Просто, хто шарить це з самого початку, розуміє. Манера поведінки Фріла, який відхрестився від українського репу, дає привід таке про нього казати.

А таке було?

О: Так і це стало не дуже прикольно. Він про себе каже, що, типу, тягне за весь український реп упряжку, але в  українському репі — “всі неблагодарні”. І всі на нього зхарилися за це. Мені так казали, я про це з ним не розмовляв.

Ю: Гоня — такий чувак, шо його хлібом не годуй, дай помочити приколи. Все, шо казав Гоня в двіжусі, — шо тут пиздіть, — так дохуя хто вважав. Він просто виказав думку багатьох.

А Фріл не допомагав? Медійною підтримкою, публікаціями на rap.ua, коли тут працював…

О: Допомагав! Молодець! І ставлення тоді до нього було добре. Але він вирішив, що він допомагає, а йому за це ніхто нічого не робить. А що потрібно було робити? А шо він очікував? Репери ж самі по собі не дуже вдячні чуваки. Фріл розчарувався в двіжусі, а двіжуха в ньому. Цепна реакція.

Вважаєш йому треба було відповідати?

О: А він не збирається?! Якшо чесно, в його випадку  слід відповісти. Якщо він вирішив грати в медійність, то це було б йому на руку — той самий хайп.

С: А так люди скажуть, що він обісрався.

О: Ні, не обісрався. Просто зараз прийме позицію, що він старший, успішніший і не бачить усю цю двіжуху.



Я бачу чимало спільного в тому, як ви говорите про українську провінцію, село, і те, як про це говорить Alyona Alyona. Як на вашу думку, є майбутнє в регіонів?

С: Це залежить від економіки. Всі з села тікають не тому що там погано, просто треба крутитись якось.

Ю: Перспектива завжди є. Є місцеві громади. Головне, щоб голова села був нормальною людиною, який знає, що треба робити.

О: Буде майбутнє тоді, коли прогресивна молодь, в якої щось вийшло, почне повертатися до рідного села і щось там робити. Треба бути патріотом свого місця.

Ю: Я років після 40 вернусь назад по-любому.

О: Я теж.


Що відчуваєте, коли повертаєтесь?

Ю: Кілька днів кайфуєш. Всіх знаєш, у будь-яке місце пішки йти 15 хвилин. Але коли починається рутина, бух цей, всі роз’їжджаються, розумієш, що нічого робити.

О: Основна проблема в тому, що нема, чим зяйнятись. Тому люди й спиваються. Ти працюєш на роботі, а після можеш тільки бухати. Не витрачаєш гроші на хавку — хавка в тебе завжди є. Краща ніж в Києві. За хату ти теж не платиш. Тратиш лише на бухло і бензин. Залишається бухати та нюхати фєн. В тебе нема вибору. Ще можна грати в “Доту”, або кидати, в кращому випадку, м’яч в кільце.



Ви випускаєте альбом. Чи є якийсь подальший план?

Ю: Ми не ждем від альбома вихлопу, як був у Alyona Alyona, але хочеться, щоб його почули. 

О: В нас нема цілі заробити на цьому альбому. Мета одна — залишити свій слід в цій штуці, яка зветься український реп. Ми ж через стільки пройшли, поки його робили. Після того, як пішов Ропан, в нас винесли студію. Ограбили. Ми тупо робили все з нуля. Сприйняли це філософськи — якісь треки навіть вийшли краще. Потім в мене виносять хату, виносять ноут, в якому всі матеріали, що ми напрацювали.

Ю: Потім я в лікарню потрапив на два місяці.

О: Пережили це. Потім Мет Квота каже: “Я переїжджаю в Штати і продаю студію». Не було можливості доробити альбом. Мет Квота наостанок мені сказав: «Я у вас вірю. Пообіцяйте, що ви все зробите”. Ми беремо цей альбом і починаємо шукати звукаря, нам присилали звідусіль варіанти — з України, Білорусі, Польщі — і все було дєрьмо. Знайшли лише одного чувачка, Тена, який нам зробив звучок. І ми за рік привели все до ума. Їздили до нього в Луцьк, зайобувались з мінусами. Тому якщо люди думають, що ці п’ять років ми ніхуя не робили, це не так.

Мої вихідні за п’ять років, коли не було репу, можна порахувати на пальцях. Так, може трохи застарілий альбом, але я так не вважаю. Він не старий, він просто універсальний. Ми показали там все. Ми репери. Ми робимо реп.

Кращий гурт в українському репі прямо зараз?

Ю: PVNCH!

О: (після паузи) А ти ще когось знаєш? (сміються)

Інтерв’ю: Андрій Недашківський