нестор — овердоз, Black Beats, суїцидальні думки, Черкаси. Читай велике інтерв‘ю з молодим артистом

Цього року українська хіп-хоп сцена б‘є рекорди. Ледь не щоденно в мережі з‘являються нові імена, а кількість релізів п’ятницями тішить своїм різномаїттям.

Одним з найпомітніших артистів цієї хвилі став нестор, підписант лейблу Black Beats, який нещодавно випустив ЕР «овердоз».

У великому інтерв’ю ми поспілкувалися про створення міні-альбому, суїцидальні думки, нещирість Кречета, відношення до колег та те, як Ліл Піп зіпсував життя 18-річному хлопцю.


— Ти складаєш враження освіченої та свідомої людини. Розкажи, чим ти наповнювався протягом свого становлення, що тебе формувало, яким було твоє оточення?

— Варто почати з того, що через півроку я отримую магістра з психології, може тому я здаюсь таким освіченим. Взагалі, я з дитинства дуже багато думав про все на світі, я дуже пеку за справедливість. Найбільше вплинуло виховання батьківське, вони вклали дуже багато любові в мене і найважливіше – потребу в свободі.

Я дуже вільнолюбний, як і вся моя сім’я. Ще повпливали негативні ситуації, з яких я виносив певний урок. Люди найбільше впливають на нас, кожна людина, навіть та, яку ти зустрів на вулиці випадково і поговорив 15 секунд про будь-що, вона вже вплинула на енергію твого життя, вже трохи здвинула твій шлях.

У треці «сни»  в тебе є згадка художника Пабло Пікассо. Ти цікавишся мистецтвом? В тебе є якась особлива любов до цього митця? Можливо є ще хтось з художників чия історія та творчість тебе надихає?

— Я цікавлюсь мистецтвом, але мені дуже мало чого подобається. Я дуже люблю Сальвадора Далі. Я б назвав Ніколу Теслу також митцем, трохи в іншій сфері та своєрідним. Мені імпонує життя цієї людини. Мистецтво дуже суб’єктивна штука сама по собі.

Я вважаю, що мистецтво може бути в будь-чому. Поняття мистецтва – це вираження певних думок, емоцій, це рефлексія на якусь тему. Ти можеш бути хірургом і при цьому для тебе це буде мистецтвом. Якщо ти любиш свою справу і якимось чином випускаєш свою енергію, це можна назвати мистецтвом.


Нестор – це твоє справжнє ім’я чи творчий псевдонім?

— Це більше, знаєш, це мій образ просто. Ну взагалі — так, це моє справжнє ім’я з дитинства і я дуже довго думав, під яким взагалі нікнеймом писати музло, перебирав різні приколи. Потім вирішив, що найідеальніший варіант буде моє власне ім’я. Тим паче, я – нестор, і це може виділятися серед інших.

Написання з маленької літери несе якийсь підтекст?

— Ну якраз, мабуть, написання з маленької літери і відзначає, що це нікнейм, тому що всі ми розуміємо, що в житті я можу бути не таким, як в медіапросторі та музиці. Тому якраз оця маленька літера відрізняє мене у творчості.

Звідки ти родом?

— Я народився у місті Черкаси, там і проживаю. Іноді приїжджаю до Львова або до Києва. Живу в Черкасах з дівчиною, там і пишу музику.

Місто якоюсь мірою формує тебе як артиста та музиканта. Що дало тобі воно, як сформувало характер та чи вплинуло місце, де ти виріс, на творчість?

— Звичайно, місто в першу чергу – це люди. Дуже багато людей і негативно і позитивно вплинули на мене, на настрій моєї творчості. Місто дуже спокійне, іноді занадто, іноді страшно від того, що там так спокійно, тому що ти не бачиш перспективи. —Звичайно, місто в першу чергу – це люди. Дуже багато людей і негативно і позитивно вплинули на мене, на настрій моєї творчості. Місто дуже спокійне, іноді занадто, іноді страшно від того, що там так спокійно, тому що ти не бачиш перспективи. 

Це було, коли я був у підлітковому віці… Я взагалі не розумів, що мені робити, куди мені рухатися, чим займатися, де займатися, тому що у місті мало чого є для розвитку творчості – нормальних студій, якогось ком’юніті. Вплинули найбільше в підлітковому віці моменти з людьми, з неприйняттям мене, як людини. Це і повпливало на творчість.

Що з хіп-хопом у Черкасах? Розкажи чи були/є зараз в місті якісь тусовки і взагалі чи можуть Черкаси найближчим часом здивувати та поставити себе на карту хіп-хопу України? 

— Я думаю, це можливо від мене, якщо я зроблю щось вагоміше, якісніше і сильніше ніж все, що робив до цього. А взагалі, я особисто з Черкас не знаю нікого близького до мене по музиці. Я знаю інших артистів, які роблять електронну музику без слів, або занадто олдскульний репчик 10-х років, який мало хто слухає, тому навіть не знаю. Від себе я б не хотів, щоб я саме був представником хіп-хопу в Україні від Черкас, я хотів би просто буди представником Черкас в якомусь плані.


Ти – артист лейблу Black Beats. Відомо, що раніше ти співпрацював з творчим об’єднанням СВІТАНОК. Розкажи, в чому різниця між цими двома організаціями?

— Різниця в підході до роботи і в офіціозі, тому що СВІТАНОК, в першу чергу, це просто мистецьке об’єднання. Майже всі люди, які там щось роблять, SMM-щики, або ті, хто ведуть акаунт, це все волонтери.

Black Beats, своєю чергою, це більше, як компанія, лейбл офіційний. В плані підходу все більш офіційно — промо, таргет і так далі. Світанок з цього робить хіба що напевне дистриб’юцію, ну і дає певні контакти, знайомства, особливо молодим артистам, які тільки починають і не знають взагалі нікого з комьюніті або хочуть навчитися зводити треки, писати біти. СВІТАНОК може в цьому допомогти, тому що там є багато людей з досвідом, які можуть просто безкоштовно прошарити в музиці. Допоможуть завести нові знайомства, покликати виступати, запросити тебе на фіт, на колабу, додати тобі певну частину своєї аудиторії.

Ти з хлопцями зі Світанку на зв’язку?

— Так, я навіть досі в мистецькому чаті Світанку, переписуємось, спілкуємось. Чуваки завжди раді мене бачити. Якщо ми десь будем виступати, то вони теж будуть раді мене бачити.

Під час нещодавнього подкасту для SICKRAP ти сказав, що на хіп-хоп івенті у Львові (DOORDOM Party) відчув конкуренцію та не хочеш відставати від інших. Загалом, здорова конкуренція завжди є запорукою прогресу. Як вважаєш, наскільки в українському репі можлива саме здорова конкуренція без бруду?

— Мені здається, на даний час важко сказати, тому що більшість представників нової школи ще не проявила себе з суперпозитивної або супернегативної сторони. Багато хто робить якісно і робить це давно, але мені здається, що попереду ще багато різних інфоприводів від деяких артистів. Саме це і може бути, знаєш, чорний піар.

Ми знаємо, що хтось користується схемою чорного піару, хтось іде зовсім іншою дорогою, тому все ще попереду.


Ти кажеш, що дуже багато часу витрачаєш на створення музики. Що саме займає в тебе найбільше? Який з аспектів створення для тебе є найприємнішим? 

— По-різному. Раніше я кожного дня сидів за музикою, писав біти і сам все зводив. Зараз я не проти постійно сидіти за компом, просто не вистачає часу. Я перестав писати біти так, як я робив це раніше, тому що мені їх надсилають дуже багато. Мені простіше вибрати з тисячі бітів, на які мені заходить залітати.

Але найприємніше для мене, напевно, це момент зведення, коли я записав щось, що мені по-справжньому подобається і сиджу граюся, звожу до певних деталей, ковиряюся максимально в тому, що там є, і намагаюсь якось розбавити щось. Зведення найбільш мені подобається, а на другому місці – запис. 

В які моменти найчастіше в тебе народжується ідея пісні? Ти сідаєш та починаєш вигадувати текст, бо потрібно, або він народжується в тебе спонтанно? 

— Іноді спонтанно, типу просто кидають біт, я вмикаю і мені відразу в голову лізе якийсь мотив з текстом. А взагалі, я раніше брав біт і часто, коли їхав в автобусі в навушниках, або коли йшов кудись ввечері пізно додому, писав текст. 

Мені такий підхід подобався, бо текст виходив набагато насиченішим і набагато якіснішим в якомусь плані. Зараз же я втратив трохи це і часто пишу експромтом, стаю біля майка, або переглядаю свої чернетки, або накидую фрістайлом щось. Можна взяти за приклад міні-альбом «овердоз» , там багато такого. 


Десь в тіктоці випадково натрапив на твій коментар стосовно творчості Кречета:

«Можливо у мене колись станеться перевикуп Кречета, але поки що для мене це звучить дуже натягнуто, ніби стильно, а ніби занадто нішово. Є відчуття, що це не щиро, наче «команда Кречета» намагались просто повторити певний звук, якісно? — так, цікаво? — не певен». 

Багато хто зі ЗМІ назвали реліз Кречета головним претендентом на звання «альбом року». Ти не погоджуєшся з цим? 

— Ні. Тупа суб’єктивщина, я так і написав у коментарях. Я знаю, що до моєї музики можна багато придертись, до того чи до того, але єдине, до чого не можна придертись – це до моменту щирості. Особисто мені Krechet здається нещирим в своїй творчості, наче він просто реально намагався повторити якийсь звук. Це все загалом звучить однаково для мене, монотонно. Не знаю, мені особисто не цікаво. Я намагався слухати альбом і мені не хотілося його слухати далі. Без ніякого негативу, чисто думка моя.

Я вважаю, що з тими можливостями, які має Krechet, він міг би набагато яскравіше і краще зробити. 


Взагалі ви ж з одного лейблу. У вас якось відбувається комунікація між артистами учасниками. Ви десь перетинаєтесь у житті, спілкуєтесь в чатах. Ви взагалі одне одного знаєте?

— З деякими так, але Krechet це ж Krechet. Він не публічна особа, він не показує своє обличчя. Навіть лейбл не знає, як він виглядає, і сильно з ним не конектує. З більшістю артистів спілкуюсь, зокрема з Tery, PYTHON, з blessbaby переписуємось.

Хто для тебе ТОП-3 серед українських реп-артистів? Вони в тебе взагалі існують?

— Я думаю, що Tery, він займає дуже непогану нішу жанру, мені здається він може бути дуже великим артистом і я не знаю кого можна порівняти з Tery в Україні. Якщо брати ньюскул, то я б виділив…навіть не знаю, бачиш, напевно, якщо я не можу зараз нікого згадати, то ніхто мене так не зачепив, крім Tery.


Відомо, що раніше ти займався танцями та моделінгом. Не думав повернутися до цього?



— До танців навряд чи, тому що я перестав цим займатися, коли з них випустився, а за рік до випуску я мав бажання піти, в мене були проблеми зі здоров’ям, як у більшості танцорів – це проблеми з ногами. Я подумував про те, щоб бути хореографом, швидко ця думка пішла від мене. 

Повертатися – наврядчи, мені це нецікаво зараз, а от до моделінгу хіба що як артист. Тобто коли артистів звуть якісь дизайнери пройтися в його одязі, якщо це крутий одяг і мою зовнішність можна назвати модельною, думаю, я не проти. 

Коротше чекаєш, коли бренд запропонує контракт?

— Я б хотів попасти на глянець кудись. Хочу, щоб це було стильно і в першу чергу, щоб було в моєму вайбі. 

Серед улюблених артистів ти називаєш Ліл Піпа. Які були твої емоції, коли ти дізнався про його смерть?


— Думаю, як і в тих людей, які були його шанувальниками і слухали його музику, бачили в його текстах себе. Я, коли він помер плакав, мені було тоді 18 років. Це, напевно, єдиний артист за все моє невелике життя, якого я слухав так, як нікого іншого. Смерть Честера з Linkin Park також. Зараз я б не назвав Lil Peep улюбленим артистом, це артист, який повпливав на мене та мою творчість.

З тих, що вплинули, також можу виділити Trippie Redd, A$AP Rocky і багато гуртів. Наприклад, Linkin Park. Я колись дуже багато слухав Меріліна Менсона, Foo Fighters, трохи Nirvana. Солянка з різних штук, тому не хочу обмежувати себе хіп-хопом і не зовсім сприймаю той факт, коли мене називають репером. Якщо я зараз роблю щось таке, то через місяць я можу робити щось інше.


Наркотики — зло?

— Наркотики зло, звичайно.

Судячи з текстів пісень, вони присутні у твоєму житті. Це вигадка, чи речі про які ти говориш у треках правда?

— Я скажу так — наркотики можуть бути присутні в моєму житті, але не присутні в моєму тілі.

Чи не кожен артист хоч раз отримував повідомлення «твоя музика мене врятувала». Ти отримував такі повідомлення? Чи в тебе є такий артист?

— Зі сторони того, чи є в мене такий артист, я б міг назвати Lil Peep, звичайно, але з якогось боку він зіпсував моє життя, тому що у віці 18-ти років я занадто романтизував це. Воно повпливало на мій характер і загострило депресивні стани, з якими я досі борюсь. 

З іншого боку, мені протягом всього мого невеликого творчого шляху люди писали величезні тексти про те, як моя музика їх рятувала від суїциду, як моя музика допомагає їм почуватись краще. Є дисонанс певний, адже музика негативна, сумна, але при цьому люди їх слухають і почуваються краще. Думаю, феномен в тому, що більшість людей почувають себе самотніми в своєму смутку. Коли вони слухають мою музику, вони відчувають, що їх хтось розуміє і їм стає легше.

В тебе є реліз «суїцидальні думки без назви». В тебе дійсно були думки про суїцид? Якщо так, то чому?

— Так, на диво в мене не було їх дуже багато. Цей альбом не поєднує всі мої страхи і всі мої негативні думки. Це був період коронавірусу і через те, що я багато не виходив з дому в мене, непевно, вперше в житті була думка про те, що мені легше покінчити із собою, ніж вдавати, що я живий. В такому базовому плані, типу я живий, заробляю гроші, ходжу в університет, на роботу, «Привіт, я Нестор». Мені було дуже страшно від цієї думки, бо ніколи за все життя в мене не було настільки щирої думки про ці всі штуки.


Розкажи про пісню «квіти». Вона сильно контрастує з іншими треками.Ти присвятив її своїй дівчині. Після прослуховування складається враження, що саме ця людина ментально врятувала тебе.

— В якомусь плані – можливо. Я думаю, краще сказати, що ця людина дуже розуміє мене. Ми багато в чому схожі і саме тому вона врятувала мене в якомусь плані. Ця пісня повністю присвячена їй, тому вона відрізняється від інших. Вона має більш любовний, позитивний вайб. 


Ти вважаєш себе митцем? Що для тебе значить це слово?

Митець це той, хто рефлексує, створює певні речі на основі своїх переживань, почуттів та емоцій. Напевно, можна назвати мене митцем. Для того, щоб стати повноцінним митцем мені треба померти напевно, якось так воно працює все.

Значна більшість твоїх пісень сольні — чому? Тобі важко знайти однодумців, з якими було б цікаво співпрацювати? За яким принципом взагалі ти вирішуєш колабитись, чи ні?

— Просто не всі готові занести мені 10 тисяч баксів, тому так мало фітів (сміється). Це трохи рандомна штука, колаби не робляться типу “Йоу привіт, я роблю музику, давай зроби зі мною колабу”. Мені часто пишуть: «Привіт, давай фіт», а я заходжу, не знаю, хто це, в нього ніде немає музики, і що мені відповідати? Нещодавно писав чувак: «Привіт, скільки коштує фіт?». Не зрозуміло хто це, закритий акаунт, 50 підписників. 

Колаби робляться на енергетичному поєднанні. З кимось є цей зв’язок, з кимось немає. Іноді я просто кидаю демку комусь, кого б хотів бачити, якщо вважаю, що ця людина може щось додати в цю роботу зі свого боку. І людина вже потім або залітає, або не залітає. Якщо вона повністю відчула схоже, що і я – вона залітає, якщо ні – нічого страшного, я сам щось запишу або просто не випущу це.

З ким тобі було найприємніше фітувати? У плані взаєморозуміння та вайбу під час створення треку.

— Є такий чувак, він з Австралії, його звати sammy sorrows, я з ним познайомився роки три тому. В мене з ним є три колаби: «Welcome to hell», «lyubov» і «кровоточина» з альбому «суїцидальні думки без назви». Він найбільше мені імпонує в плані музики, при тому, що ми все робимо дистанційно. Я йому просто кидав біт з демкою і попри те, що у нас день, а в них ніч, через години дві він кидав уже або текст, або готову демку. Це було легко, плавно і лаконічно. З ним найбільше мені імпонувало працювати. Я уявляю, як би ми могли з ним працювати, якби були в одній студії, це б взагалі було б дуже кльово.


З українських артистів з ким було найприємніше працювати?

— Напевно з Echteliebe. Наші колаби «форд скорпіо», «Солодкі іллюзії», «Залишу», на які я залетів. Трек «Залишу» висить в топі, його дуже любить сам Діма і мені він подобається. Тому з українських – Echteliebe, так.

Фіт твоєї мрії?

— Напевно це Frank Ocean.

Ти плануєш спробувати себе в інших жанрах? Чи поки ти сконцентрований на меланхолійному саунді?

— Єдине, що я можу сказати наразі, мені набрид хіп-хоп в тому розумінні і баченні, в якому він є зараз в Україні серед нової школи. Мені хочеться чогось більшого, щоб артисти нової школи експериментували, намішуючи в хіп-хоп інших жанрів, бо все звучить однаково. Я розумію, що мій альбом “овердоз” нішовий і базовий. І мені це взагалі не подобається. 

В планах зробити суміш панк-року з чимось електронним, коротше замутити щось, як в Linkin Park в Україні. До речі задумався, що було б круто, якби в Україні з’явився гурт, схожий на Quest Pistols в MTV-шному вайбі. 

В нас щось схоже намагався робити малорос Кіріл Блєдний, який зараз багато говорить зайвого. Він робив це російською, але хочеться такого крутого україномовного контенту. Сподіваюсь, з часом я це зроблю.


В тебе вийшло ЕР «овердоз». Які в тебе були очікування від його релізу? Чи виправдалися вони?

— Очікування в будь-якому випадку виправдались, бо коли підходила дата релізу, він мені став менше подобатися і я від нього нічого не очікував. Актив непоганий, багато людей мені написало, репостнуло… Підходив Sage, респектував, сказав що я його змотивував розвиватися саме в україномовному контенті… Але через факт, що мені не до кінця вкатує ця робота, коли мені пишуть приємні речі про «овердоз», я не можу нічого відповісти, бо самому не вкатує і не зручно, коли люди хвалять цей альбом.

По суті «овердоз» – це мініальбом одного настрою і моменту, певний сплеск емоцій.


Ти його довго писав?

— Місяці два, десь так.

Ти один з небагатьох артистів, хто після початку війни в цілому не змінив тему своїх пісень. Була пісня «блек девіл», чи є в тебе ще що сказати стосовно цих страшних подій в наступних релізах? 

— Знаєш, я ніколи не топив за якусь тему чи ідею. Я завжди висловлював свої думки та емоції. Після 24 лютого в мене вийшов «блек девіл», напевно він може розкрити моє відношення стосовно цієї ситуації, я досі так само вважаю і думаю. Я щиро ненавиджу країну, яка знаходиться поруч з нами, ненавиджу людей, які там є, ненавиджу все, що з ними пов’язано. Я не можу і не хочу споживати контент, який там є. 

В плані тематики, якщо мене понесе знову і я заглиблюсь моментом в цю тему думками, то я можу видати ще щось. Мені здається, що в медіапросторі занадто багато цього. Кожен  артист, який себе не поважає та бажає хайпанути або заробити на цьому, зробив трек про байрактар і джавелін. Мені не хочеться випускати щось, через що мене прирівняють до тих чуваків, які сто тисяч разів повторили слово байрактар і ЗСУ. Якщо емоційно щось буде, то я звичайно запишу це і зроблю більш метафорично. Я завжди пишу про те, що в мене в голові. Як ми знаємо наша психіка егоїстична. Так, іде війна, але наша психіка настільки егоїстична, що в першу чергу для неї стоять якісь особисті проблеми. З цим нічого не зробиш і я з цим чесний.


На що чекати від тебе найближчим часом? Дебютній платівці цього року бути чи ні?

— Якщо я переїду до Києва, то все, більше не буде існувати артистів крім мене і Tery (сміється). Будуть сольні релізи і, можливо, вони будуть зовсім в іншому вайбі і стилі, будуть відрізнятися від “овердозу” і всього, що було. В мене дофіга демок, схожих на «овердоз», але нема бажання їх випускати, це не цікаво. В деяких треках я одне і те саме розжовую. 

Я планую десь зимою-весною випустити великий студійний альбом. Деякі роботи, що з’являться на цьому альбомі, записані ще два роки тому, вони чекали свого часу. Сподіваюсь, що я зроблю дійсно гідну насамперед для себе роботу, з якою буду щасливий виступати.


Інтерв’ю: Ілля Коваленко



banner2