«Музика любить мене, а я її»

Молодий хлопець зі своїми кєнтами читає реп у тролейбусі, викладає це у Тік-Ток, а наступнного ранку прокидається відомим. Це історія про Іллю Парфенюка – автора одного з головних хітів цього року – «Провела екскурсію». 

Мені було цікаво як миттєва популярність вплине на артиста, чи залишиться він тим самим «хлопцем з народу» та хто він взагалі такий (інформації в мережі про нього не дуже). Чи вийшло в мене знайти відповіді на ці питання? Я не впевнений, але розмова вийшла цікава. 

@parfeniuk_music #Ukraine#Київ#репост ♬ оригинальный звук – parfeniuk_13

«Звідки ти і як прийшов до репу?»

— Давай з самого початку. Хто ти такий?

Дивись, я значить звичайний хлопець, з маленького міста Канева, Черкаської області. Це там, де похований Тарас Шевченко. Займаюсь музикою з дитинства – з чотирьох років я познайомився з музичним інструментом, який привіз мені дядько, це гармошка була. Я спробував грати на ній, до цього мені розказувала моя мама, що коли мені був один рік і вона мене колисала –  я сам собі наспівував щось. Потім я пішов на баян в першому класі, мене це сильно зацікавило після гармошки. Я не довчився два роки, бо не знав нот. Я просив вчительку зіграти мені, а я грав і на слух повторяв те, що вона робила. От така історія. Пізніше я навчився грати на всіх музичних інструментах майже, освоїв всі, не знаючи нот.

— Ти не хотів вчитися, щоб знати ноти?

Ну я хотів вчитися, але мені було не цікаво, якось все на слух –  так як підказувала мені моя душенька. Мені хотілось це робити як я хочу, а не так, як казали. 

— Коли почався реп?

Це більше не реп, знаєш, я більше… ну… це скоріше хіп-хоп. Може роки 3-4 назад я почав цікавитись цим і пробувать щось писати.

— Як саме ти прийшов до цієї музики?

Ну я і раніше вірші писав, потім почав все це класти на музику і от що вийшло.

—Слухай, я чув як ти читаєш прям реп-реп канонічний, ще давно.

Ну да, з цього все почалось, щось пробував.

— Я тебе бачив на багатьох андер-двіжухах, івентах різних київських. Ти читав тоді ортодоксальний реп. Тусувався з андер-реперами. Потім, наскільки я розумію, ти пішов в більш мелодичну сторону…

Всі хто залишились там, хто не захотів йти зі мною, вони залишились там, а в мене трішечки змінилось все – в кращу сторону.

— Ти був в тусовці якійсь раніше?

Я сильно не тусовщик, так скажу, я не люблю бути в тусовках. Були друзі, які спонукали до цього. Все це було від душі, треба було з чогось починати…

— А була ця історія: «Ось ми реп-ком’юніті, давайте робити щось разом»?

Так, так, реп, Троєщина, всі діла. 

— Ти акцентуєш увагу на тому, що хтось залишився, хтось ні. Це викликає враження того, що ти сам вирішив піти кудись далі, вірно?

Тому що там немає росту, все стоїть на місці, а я не люблю стояти на місці.

— Мені АрХангел Микита казав, що ти добра, позитивна людина, але видно, що ти більше одинак. І по життю і в творчості.

Я не люблю багато друзів, знаєш, багато було ситуацій різних, де я вирішив що краще мені все ж таки знайти свій шлях.

«Провела екскурсію»

— Коли ти написав трек “Провела екскурсію”? Чи це був парт спочатку?

Це було 4-5 місяців тому. Написав хвилин за 10-15 буквально, це було швидко. І вже потім втілював в реальність. Я швидко пишу пісні.

— Той відос… Звідки саме ти їхав?

Я був на концерті свого знайомого – Яші НКНКТ. Він мене з хлопцями запросив  до себе на концерт. І ми в принципі вийшли після концерту, там трохи попили коньячку і викликали таксі додому – не змогли його визвати, бо щось нас водій не хотів везти. 

Повз проїжджав дев’ятий тролейбус, ми туди пригнули, разом зі мною вся двіжуха, з якою я тусувався. Ну і почали там, включили колоночку, читали репчік. Я вже написав цей трек, і там буквально за одну зупиночку я кажу: “Давайте вам папка покаже, що він написав”. Як раз тоді був знятий цей легендарний відос, який залетів на майже 7 лямів у Тік-Тоці.  Далі ми приїжджаємо додому до мого знайомого і я виставляю це в Тік-Ток. 

Спочатку він виставив – 30 тисяч відос набрав у нього, а потім я вже виставив. Просинаюсь зранку від того, що в мене телефон розривається зсередини. Я відкриваю телефон, там більше ляма переглядів, оновлення, по 10-20 тисяч щосекунди капає. І якраз всі пабліки підхопили, всі блогери, хто міг усе це розфорсили. Усе це народ зробив.

— Як ти думаєш чому так сталось? Багато відосів є де читають реп на вулиці.

Це все було щиро і від душі. Я чесно така добра душа, яка пише від душі, яка робить все це від душі. Я в першу чергу роблю музику, щоб вона подобалась мені, я вважаю, якщо вона мені сподобалась (в мене відносно непоганий смак), то вона сподобається всім іншим. Експериментую…

— Розкажи про свого друга, який стояв поруч, тому що я думаю, що без нього відос би не залетів так як залетів. Він прям підсилив його тим, що просто стояв поруч.

Ось я як раз в нього був на ночовці. Це Алмазік – ну що про нього розповідати? Так сильно про нього нічого не розповім. Хороший друг.

— Емоції, які ти пережив коли залетів в Тік-Ток?

Я нічо не поняв. Несеться і несеться. Після того, як відос залетів, буквально на другий чи третій день я чекав на таксі і зі мною почали фоткатись люди. Я думаю: “шо за прікол тіпа?”.

— В якому стані ви були коли знімали відео? 

Братан, всі казали за мої очі, що я не моргаю типу і всі інші здогадки.

— В тебе очі там були ніби ти на марафоні п’ятий день. Ну серйозно.

Ні ні, я до цієї штуки відношусь максимально негативно, бо я не сприймаю це. Ми з хлопцями випили пляшку коньяку на п’ятьох і пішли на концерт. Чому я не моргав і чому в мене такі очі, я пояснюю: я обирав між тим чи моргати мені чи дихати, коли я співаю. Я чесно тобі кажу, якщо б ти спробував, багато в коментарях можеш знайти запитань про дихалку, це дійсно не кожен зможе.

— Я щось чув про це, так, розумію…

«Лейбли, пропозиції, команда»

— Хто перший з музичних гравців подзвонив тобі і запропонував співпрацю/контракт/допомогу?

Перший це був Калуш.

— Вангував, що вони дзвонили тобі точно.

Він набрав прям в телезі/ Чотири рази він мені дзвонив, пропонував підписати, кожен раз підіймав процент контракту, але я відмовився, бо я проти продюсування, я за те, щоб просувати щось нове в цій культурі, що можна робити без продюсерів на наш час.

— Чи пропонував тоді співпрацю хтось ще?

Та багато хто писали, багато ноунеймів писало, ті хто хотіли заробить просто грошей. Багато хто писав і пропонував, але я притримуюсь трішки іншої позиції.

— Якої?

Те що в нашому 21-му столітті вже можна все робити без продюсування. Ось я хочу познайомить тебе зі своїм партнером. Це Саня, з яким ми хочемо перевернути цю індустрію з ніг на голову. Чесно тобі кажу. Без ніяких продюсерів, які нав’язують оце все своє, просто зав’язати з цим і зробити щось нове.

— Якщо ми згадуємо Сашу, то треба розказати хто це такий і який в нього функціонал.

Саша: Привіт, взагалі я не з музичної сфери, в мене абсолютно інші напрямки – будівельний бізнес вже 10 років. Є інші напрямки в IT. Ось так, просто познайомились і зійшлись у поглядах. Ми не розуміємо чому продюсер забирає такий високий відсоток в артиста, просто ми цього не розуміємо.

— Я можу пояснити, це зрозуміло всім, хто працює в музичній сфері.

Приходить артист з голодними очима, хоче працювати, йому навалюють – ми це пройшли. Ми просто посиділи по зустрічах заради інтересу. Бачились суто заради цікавості. Вони намагаються нав’язати, купити – “ми тобі зробимо це, наймемо тих”. 

— Парфенюк: По суті ніхто нічого не робить, те що обіцяє.

Саша: Я кажу, дивіться, у грошах потреби немає, ми збираємо свою команду і робимо те ж саме. Це буде наше, нащо нам віддавати щось вам. По факту, дистрибуція – це бізнес. Навіщо нам віддавати комусь долю, якщо в нас є можливість це зробити самим. Що роблять продюсери і продюсерські центри: вони розуміють, що приходять молоді, котрі стрільнули, я їх теж розумію, немає просто вибору. Або 10%, або 15%, ну максимум 20%, як кому пощастить.

Ми ні до кого не нав’язуємось і чітко даємо зрозуміти, щоб не нав’язувались до нас. Ілля займається чисто музикою і творчістю, я туди взагалі не лізу, можу порадити, поспілкуватись. Я займаюся основною організацією процесів, все що потрібно для подальшого розвитку.

— Скільки сьогодні у вас в команді людей крім вас двох?

— Саша: Ще три людини. Це директор, це менеджер, третє – це лейбл, з яким ми співпрацюємо, вони просто дали свою команду, молодий хлопець, який підійшов нам за поглядами, ми згодні з ним працювати, ділитись чимось. Там їх навіть трішки більше, будемо ще брати свого PR-щика.

— З лейблом ви працюєте по дистрибуції?

Так, дистрибуція, піар. 

— Через кого ви випускаєтесь?

Саша: ShowTimeMusic. Новенький теж хлопець.

— А через кого релізитесь? Який дистриб’ютор?

Перший трек – це Believe. Другий – зараз ще вирішуємо.

 


«Виступи, концерти, перехід на українську»

— Скільки в тебе було виступів з того часу, як стрільнуло відео?

Більше 10 точно. Були благодійні здебільшого концерти.

— Ти виступаєш з однією піснею?


 

Я вже виступав з піснею, та що буде релізитись третього числа. Третього числа реліз нового треку.

— Я чув дві пісні, ось ця що вийшла і “екскурсію”. В тебе ще щось є в репертуарі? Ти виконуєш дві їх на концерті?

Це ж не сольний концерт, там артисти виконують по два-три треки, або я вриваюсь до діджеїв як вишенька на торті. Зараз я готую сольну програму, зараз дуже багато пишеться пісень, навіть зараз я на студії в Одесі і працюю над тим, щоб це була не лише парочка треків.

— Я чув твої пісні, де ти читав російською. Коли ти перестрибнув на українську?

Це був 2020 рік плюс-мінус, коли я написав свій перший трек українською –  “Як не крути”, його можна почути на Ютубі, він підтягнувся після “Екскурсії”, там було щось 20 тисяч переглядів, зараз 168 тисяч. 

Я повністю відмовився від російської мови, бо розумів що так далі не може бути. Всі ми хотіли бути круті, косили під когось, потім я поняв що все це повна хуйня. Ще що краще, що я зазвучав українською краще.

— Незважаючи на те, що ти кажеш, я чув твої парти російською після 20-го року точно. На сайферах на якихось, на відосах.

Ну да, пацани читали типу російською і я блять російською. Я не знаю якого хуя мене туди потягнуло, але мені наче було простіше писати і все таке інше.

— Я не бачу в цьому нічого поганого. Я почав писати і розмовляти українською в 2022 за зрозумілих причин.

Тому що я блять терпіти не можу руських нахуй, підорасів цих.

— Скажи будь ласка, в побуті ти як спілкуєшся зараз?

Суржиком. 

— Це після вже вторгнення, так?

Та ні, я суржиком і спілкувався. Ну на суржику просто якось писати пісні –  то таке.

— Трек “Провела екскурсію” ти пішов записувати на студію вже після Тік-Току. 

Мені пацани з Level Sound, де ти писався розповідали, що ти на студію прийшов і з тобой прийшли ще багато людей. Хто це був?

Знайомі мої.

— А мені так подавали, що це ніби люди, з якими ти співпрацював на той момент.

Ну тіпа міні-команда, яка формувалась спочатку, але зараз цих людей зі мною немає. Пробні моменти такі були.

—Чому трек «Провела екскурсію» зник зі стрімінгів?

Тому що мені багато хто писав, що я артист одного треку, я чисто принципово вирішив прибрати його. Я в топ-чартах висів, в мене 13 мільйонів прослуховувань, ми його знесли нафіг і запустили по новій, я просто покажу зараз, що все це не так, як вони кажуть. Виходить новий реліз плюс ми зняли кліп на «Екскурсію» буквально нещодавно… 

Ця буде пушка залітать зараз знов. Я всім розкажу і доведу, хоча я не люблю нікому нічого доводити, що все це не так, як вони думають. Я все життя живу з цим і знаю, що музика любить мене, а я її. От я більше себе ніде не бачу, чесно тобі кажу. Я помру на сцені, завжди друзям кажу, що класно було б померти на сцені – задля історії.

— Тобто трек «Провела екскурсію» ти зніс зі стрімінгів сам?

Так.

— А нащо тоді ти його повернув потім?

Для того, щоб вони побачили, що це не випадковість.

— Що не випадковість?

Що він злетів. Зараз ми його знов повернемо на перше місце. Після того, як був галас, що я артист одного треку. Це такий чисто принципіальний момент. Мені нічого не вартувало це зробити.

— Вибач що я з недовірою ставлюсь до цього, але: коли в мене залітає трек, мене зайобують люди і я вирішую знести його, тоді я виходжу в свої соціальні мережі і кажу, що: «Ви заїбали, я зношу цей трек і ви побачите як я потім поверну його в чарти». Це мені зрозуміло. А коли трек видаляється мовчки, а потім артист каже таке – виникають питання.

— Саша: Я відповім. Поки що коротко, пізніше буде більш детальна і цікавіша ситуація. Тоді питання це були більше розмови в компанії внутрішній, десь за столом одне, друге, третє. Це немає значення насправді. Це не з інтернету взялось…

— Парфенюк: В інтернеті теж розганяли. Це не має значення, це не з інтернету розганялось: «Ти з одного треку, ти з одного треку». Ти б зробив так, коли в тебе несеться, взяти нахуй все знести?

— Ні, думку я розумію, я не розумію ентертейменту. Це були якісь внутрішні або зовнішні штуки. Це рішення було твоє?

Так.

«Особисте»

— Скажи будь ласка, ким ти працював до всього цього?

Офіціантом. От якраз до того, як трек стрельнув я працював офіціантом. Ще до цього я працював дитячим аніматором. Спайдермен там, всі діла.

— В момент, коли ти їхав в тролейбусі, ти робив фіциком?

Ні, тоді вже я не працював, вже звільнився, просто було впадлу виходить на роботу, начальниця там мене дуже жорстко пресувала. Хоча я був найкращим офіціантом, в якого був чай за зміну 5000 гривень, коли у всіх було 800. 

— Де це було?

В Боярці. Я там жив, потім перебрався до Києва.

— Багато хто з музичних діячів, прочитавши це скаже що ти «Молодий-зелений». Коли ти кажеш, що хочеш перевернути все, хочеш працювати сам, що ти маєш на увазі? 

Я хочу перевернути тим, що я зроблю музику, відкрию нове дихання, зараз дуже розвивається українська індустрія, я чесно скажу – не слухаю нікого, бо мені мало хто подобається. Я більше по класиці – люблю джаз, блюз, таке більше. 

Я музикант, я туди пірнаю з головою – в музику. Я користуюся своїм голосом, як інструментом, я можу включити будь-яку музику, якщо я влітаю на ту музику зі своїми вокальними даними, я розкриваю музику більше. Просто от тим, що я роблю, тим що я можу, я хочу це змінити.

— Твій другий сингл теж про відносини. Що ми відповімо людям, які кажуть: «Ось блять буде зараз писати тільки про любов?»

А що? Про любов всі завжди хочуть чути, бо це невід’ємна частина нашого життя. Ми всі любимо, любили, або будемо любити. Про війну зараз багато хто пише, я туди не лізу, багато зараз артистів, які цим займаються. Люди хочуть відволіктись від цього і хочуть почути щось щире, душевне. Всі вже втомились. От я цим і займаюсь.

— Ти кажеш, що мало кого слухаєш з української музики, а якщо слухаєш то кого?

Я не знаю, я не слухаю, чесно тобі кажу. Я можу показатись високомірним, слухаю більше західне, щось таке стареньке, люди раніше робили справжнє музло.

— Що змінилось на твою думку? Чого музика раніше була краща? 

На музиці хочуть заробити, в першу чергу, а я в першу чергу не хотів. 

— Скільки треків ти взагалі записав за своє життя? 

Демок багато, я не порахую.




— Це за чотири роки, які ти цим займаєшся?




Я не люблю писати демки, я люблю приходити і видавати матеріал.

Інтерв’ю: Міша Правильний