Музичні дезертири

Війна йде вже довго (так-так, війни йшли роками, сотнями років, але для тих, хто залишився в Україні, кожна хвилина зараз — це дуже довго), а нових пісень (я зараз не про реп, а загалом) майже не вийшло. Раніше мені здавалось, що під час глобальних катаклізмів завжди з’являються нові культурні герої, а старі стають голосом суспільства. Поки що цього немає. 

Я спілкувався з багатьма музикантами та отримав деякі відповіді, які мене, як слухача, не влаштували. Нижче наведу найпопулярніші відповіді та поясню чому вони для мене звучать дивно і прирівнюються до дезертирства.


«Немає часу на творчість»

Ти до війни називав себе творцем. Це від слова «творити», «творчість», «творення».  Для справжнього творця творити – це як дихати. 

Волонтериш? На фронті? Красава. Як щодо пісень? Немає часу? То може ти не творець? Дихати ж час є…


«Я перфекціоніст»

Немає під рукою студії та п’ятьох звукорежисерів? Бідний, розумію тебе. Уяви, що ти зламав ногу, а поруч є лікар, який не надає тобі першу медичну допомогу. Бо в нього немає білого халату, обладнання, бинтів та ліків.



«Мене звинуватять у кон’юнктурі»

Ти не маєш виправдовуватися за творчість. Якщо ти талановитий – воно буде вириватися із тебе як голодний пес. Хай експерти потім розкажуть, що ти танцюєш на кістках. Війна. Експерти не потрібні, потрібна музика.



«Не хочу писати про журбу. Скільки можна?»

Їбаністику про «годі журби» вигадали ті, хто не вміє в лірику (бо це треба щось відчувати, а не виїжджати на всім зрозумілих гармоніях). Не хочеш журбу – напиши бойовик. Не хочеш писати про злість – розвесели нас. Ти артист – дай ту емоцію, яка в середині тебе. Якщо в середині нічого – може час змінити професію? 



«Я співав російською, треба перейти на рідну мову»

Є що сказати російською – кажи! Адекватні люди тебе не звинуватять. Ми українці – ми вільні. Навіть, коли це стосується мови ворога. Принципово не хочеш? Напиши кострубато на солов’їній. Та і взагалі, почуй себе зі сторони: мова робить тебе німим – це парадокс.



«Як закінчиться – я висловлюсь»

Я в Харкові бачив як комунальники робили, коли в центр прилітали ракети. Не чув від них «полагодимо, коли скінчиться».



«Немає натхнення»

Натхнення для справжнього творця – доволі сумнівна подруга. Та якщо ти персона настільки тонкої організації – які тобі ще потрібні емоційні обставини??? У тебе в країні війна! 



«В мене вже є трек про війну»

Найгірше, що я бачив – це коли артист цитує сам себе і пише щось типу «Мої рядки, написані до війни тепер стали актуальними». Рома Майк, ти серйозно? Може про це повинні писати твої слухачі і цитувати самого себе – це якось не по-творчому. Я це хотів тобі написати особисто, але ти все рівно особисті повідомлення викладаєш в сторіс, як було у випадку з Псюком. 

Рома не єдиний. Є мінімум п‘ять артистів, які бігають по всіх соцмережах та ниють «Дивіться, дивіться! Це я давно написав! Послухайте хоч зараз!». Не робіть з себе пророків – ви не пророки, інакше ваші пісні всі б почули і без ваших нагадувань.



«Я не зможу зараз нормально випустити трек»

І не треба! Не потрібен прес-реліз. Не потрібні таргет та SMM. Це по-перше зараз не працює, по-друге – гроші замість промо мають іти волонтерам чи армії. Повір, ті, кому твоя пісня потрібна, почують. Вона до них дійде. Сама. Ми і так останні пару років загралися в ці «правила просування музики» і перетворили мінімум п‘ять потужних артистів на всратих блогерів та тіктокерів. Може досить і час подумати про саму пісню?



Я пишу це не як головний редактор музичного медіа, а як простий слухач, який боїться, якому погано, якому може допомогти НОВА крута музика. 

Просто зараз десь під землею сидить мати з дитиною і в неї закінчується внутрішній ресурс. Їй важко триматися. Їй може допомогти пісня. Твоя пісня. 

Я не ідіот і розумію, що артистам зараз є чим зайнятися, але прошу – не забувайте про своє головне покликання, або, коли ми переможемо, не називайте більше музику справою свого життя. 

Цей текст, звісно, стосується не всіх. Я знаю багатьох справжніх артистів, які ще обов’язково скажуть своє слово. Тримайтесь, рідні — скоро переможемо.

Слава Україні!



Текст: Михайло Правильний



banner2