Місто 44: «Ми братська двіжуха»

Ми не повіримо, що на просторах нету існує толкове інтерв’ю з бандою Місто 44. А до авторів одного з найкрутіших альбомів в історії українського репу (ми говорим про «Метри Дрота», якщо що) – питань назбиралось досить. Тому перед вами в’ю, яке самі артисти перетворили на одну цікаву історію.

Замість прологу

Отримали повідомлення. Флеш. Інтерв’ю на rap.ua. О! Зашибісь! Про новий реліз і про все попутно… Закинули питання на PSP, спустились в двір. Сідаємо за столик, ручка, папір (як в старі добрі). Відповідаємо.

Про новий реліз і процес запису

На нашу думку, варто слухати і приймати матеріал тоді, коли його подали. Всьому свій час. Перший реліз побачив світ саме в той момент, коли він був потрібен і зробив свою справу. А зараз «Нізвідки В Нікуди» і в ньому, насамперед, впертість.

Все почалось з телефонного дзвінка. І що нам ще робити як не реп? Пишемо альбом? Нє, пишемо пару треків і викладемо в групу, типу сюрприз – таам же запустимо інфу, що треба біти.

Перебрали варіанти (небагато варіантів) і за символічну плату нарішали два інструментали. Де писатись? Їдемо до Ніксона в Київ. Там, тепер вже наш спільний дружбан, Тарактікус рішає нам безкоштовно на ніч студію. Разом з Візумікс записались треки «Конект» і «Втрачений Час».

Далі в запасі є ще дещо але вирішуємо, що їздити в столицю не так вже й дешево. Тому саме собою спадає на думку – студія «Восток». Там же, в Черкасах, пересікаємося з рібятами, що входять до об’єднання Центра (крутий у пациків реп). Відразу знайшли спільну мову і замутили з ними «Кроки До Мети». Ще записали “44 ч.2” з ДЕЗом. Ну от, затвердились для початку, видихнули. В процесі вищеописаних подій, ми все-таки вирішили зробити реліз: щоб якось логічно завершити цей етап.

«Нізвідки В Нікуди» повністю характеризує свою назву. В ньому присутні як витримані часом роботи, так і свіжі, спеціально підготовлені, для того щоб вихлиснути цей пробіл в творчості, і продовжити рухатись зі свіжими думками.

Біти: давай як спочатку – самі (наче ж виходило раніше). І знову студія Восток: 6 треків – 5 годин, зводить Трейн. Роз’їхались по різним містам. Зідзвонювались, слухали, дозвели. Заливаємо!

Чіпсет про сольний альбом

Сольного навіть в планах немає ще, чи поки що… Звик працювати в команді, так почав, і так дасть Бог закінчу. Хором веселіше. Це знаєте, така братська двіжуха –
підтягуємо один одного у всьому і тут замішаний не тільки реп. М44 – сім’я. З усіма витікаючими наслідками.

Чіпсет про Аромотерапію

Я називаю це – творча несумісність. З часом зрозумів, сказав хлопцям: «Нуууу, і якось так..». Все інше то наше особисте. Ні на кого не тримаю зла, все ж це досвід: чомусь навчився, щось прояснив для себе. Всі ми люди зі своїми тарганами, і я не виняток.

Чіпсет про альбом з Ю.

Спершу: Ю. – талантіще з великої літери! Я такий задоволений, що ми додумались писати разом цей реліз. От зараз наберу до неї, і ми вже самі анонсуємо, що до чого… Ну значить так: ніяких часових меж ми не ставимо, тому точної дати сказати поки що не можемо. Знаємо лише одне, всі наші ідеї будуть втілюватись на Union Rec.(Івано-Франківськ), за допомогою Макса Мато.

Про біти

Цей творчий процес потребує постійних дискусій, і не хочеться образити людину, сказавши їй, що біт не підходить, і т. д. і т. п., а між нами цей процес закінчується безболісно. Як писали: шукали композиції, різали семпли. Фруті Лупс: біт, бас – узгоджено. Кожен з нас приклав до цього руку у тій чи іншій мірі.

Змішувати з бітами інших бітмейкерів? Ми і так це робили, і зараз готові. Якщо у когось вистачить нервів співпрацювати з нами…

Чіпсет про свою систему образів в куплетах

Як і звідки? Одному Богу відомо! Дивлячись зі сторони, наскільки це можливо, думаю що емоції поєднані з оточенням чи оточуючими, плюс вміння римувати, плюс музичний супровід, що підбирався і народжує так званий характерний стиль….от……ее..ммм… ну і досить.

Про меланхолію

Меланхолія – це наш, приблизно, однаковий душевний стан, тому і мутимо так разом. Це наш стиль і ми на цьому знаємось (здебільшого життя не таке й радісне).

Але ті, хто знають нас особисто, думаю не скажуть, що ми такі нудні, чи монотонні, чи сумні. Але поки живі – ми непереможні!

«Мріємо про сцени, стадіони/Бухаєм в дворику…»

…про стадіони. Свідомо розуміємо, що музика яку ми створюємо може і популярна у вузьких колах, але не на стільки щоб! Мріяли, мабуть, як і всі, бо тільки починали і як свого часу сказав Ноель Галлахер з Oasis: «Коли починаючи, ти не хочеш бути крутішими за The Beatles, то не варто починати взагалі!». Але ні в якому разі не зневірились. Поки нам цікаво, ми будемо суєтити, і робити це наскільки буде вдаватись, по-своєму.

Про улюблене з дев’яностих

Не будемо лінувати згадати поіменно, поїхали: Onyx, Wu, Mobb Deep, Snoop, Dre, Warren G, Cypress, House of Pain, The Fugees, Ice T, Naughty By Nature, 2 Pac, той же Nas. Biggie, Bus-o-Bus, Das FX, Redman, DMX, A Tribe Called Quest. Jay-Z, Coolio. Плюс ще всякі попсові типу: Nana, Down Law, R N G, Luniz. Хронологія потрапляння в наші мажики чи плеєри даних виконавців чи груп – сплутана.

Американський реп зараз

Зараз: Скоріше ні, ніж так. Більш цікаві: хтось вітчизняні чи СНДшні. Про тих хто за океаном чутно, але лиш про тих хто на слуху і когось виділити… Навіть не знаємо.

Цитата на всі часи

One Love… Одна любов.