скало «палай/гори»
Похмурий реперезент про життєвий шлях, спогади та особисте перезавантаження.
На початку нового року Вінсу Картеру, легендарному баскетболісту і восьмиразовому учаснику Матчу всіх зірок, вдалося унікальне: у 42 роки він став першим гравцем в історії НБА, який виходив на майданчик у матчах чотирьох різних десятиліть, адже починав у складі Торонто Репторс ще у 1998-му. За багату кар’єру він отримав прізвисько “Half-Man, Half-Amazing”, а його технічні навички стали об’єктом не однієї нарізки хайлайтів.
З Дуейном Картером, також відомим як Lil Wayne, його поєднує не тільки прізвище: останній також починав свій шлях до визнання у 90-х, неодноразово посилався на власне надлюдське походження та запам’ятається як один із найвидатніших майстрів своєї справи. Та поки Вінс проводить останній сезон у професійній кар’єрі, у Ліл Уейна тільки стартує її новий етап.
Реліз альбому «Tha Carter V» у вересні 2018 року означав закінчення однієї з найгучніших саг минулого десятиліття, яка вартувала Уейну чотирьох років його кар’єри. Ізольований та позбавлений можливості випускати оригінальний матеріал, артист застряг у розбірках з ще донедавна рідним лейблом «Cash Money» та його засновником, якого вважав за батька. Назва альбому фігурувала та була центром кожної новини про новий виток конфлікту, все більше накладаючи тінь на сам проект і його майбутню спадщину — наче мова йшла про одну з незавершених київських новобудов, на яку люди серйозно вже й не сподіваються.
З новим альбомом «Funeral» вийшло навпаки: дату виходу анонсованого ще три роки тому альбому оголосили всього за тиждень — здається, в якості незалежного артиста з таким гірким досвідом Уейн не бажає повертатися до масштабних промо-кампаній. Наразі його хвилюють дві речі: музика та можливість повністю реалізовувати себе на записах, якої його позбавляли протягом років. Власне, «Funeral» — свято Weezy, перша можливість випустити повноцінну колекцію нових пісень без шаленої відповідальності та старих треків, які тяглися за альбомом з незапам’ятних часів.
Репер намагається залишити минуле позаду вже з першого треку, драматичного однойменного інтро без жодного приспіву. «Welcome to the funeral, closed casket as usual» («Ласкаво просимо на похорон, труна звично закрита»), — красномовне прощання з важкою історією, яка справді понівечила ім’я автора. Ще більше рефлексії чекає на пісні «Stop Playin With Me», де Уейн читає «Часи змінилися, але не думаю, що змінився я». Автор справді прийшов до тями в іншу еру, в якій його ж послідовники, здається, не залишили жодного місця самому Дуейну.
За його адаптацією буде дуже цікаво спостерігати. Один із піонерів мелодичного репу, він шаленів на записах ще до того, як від звичного шаблону почали відхилятися один молодий фрешмен за іншим, але зараз має призвичаїтися до нових умов. Та й сам цього не приховує. «Іноді в студії їм доводиться зупиняти мене: «Досить з репом, нам потрібен приспів». Це нова річ, якої мене навчили — ти маєш писати «хуки». Тому що коли ми були у складі гурту Hot Boys, цим займалися Mannie Fresh і Juvenile. У студії я видавав по 12-16 рядків, це була моя робота, а вони визначали «хук» з того, що я сказав. Так писалися деякі з моїх найбільших пісень», — розповідає Уейн в одному з рідкісних нових інтерв’ю.
Як на самопроголошеного новачка у цій справі, Уейн вже доволі непогано порається: пісня «Wild Dogs» прилипає до слухача саме завдяки майстерному «хуку», оригінальному та прекрасно корелюючому з рештою треку, а «Ball Hard» для хітового ефекту вистачає помірно монотонного переліку зіркових імен. Нарешті, трек «Dreams» пропонує мелодичний та кінематографічний приспів, один із найпам’ятніших моментів усього релізу.
У 37 років він залишається одним з яскравіших МС сучасності: один красномовний рядок за іншим, неймовірні порівняння та енергія, якої не очікуєш від людини з майже 25-річним професійним стажем в індустрії. Уейну важко уявити себе без репу, і це нагадує про намір легенди закінчити кар’єру після виходу «Tha Carter V» у 2014 році. Weezy не думав, що буде активним репером з майже півторагодинним альбомом на початку нового десятиліття, але тільки зараз починає знову віднаходити себе в улюбленій справі.
Бажання Уейна — людини, яка довела й отримала все, про що можна було мріяти — навчатися та трансформуватися вражає. «Можливо, наступний альбом назву «Born Again», не знаю», — каже він у тому ж інтерв’ю, через півтора роки після релізу «С5». У трагічній історії останнього було мало позитиву, але саме вона подарувала Уейну мотивацію працювати далі, а слухачам — легенду у вражаючій формі. Якого втілення вона набуватиме далі, наразі сказати важко, але це точно буде шоу, яке не варто пропускати.
Текст: Сергій Олексюк