Козачок: «Багато людей не можуть дозволити собі іронію»

Козачок один з найпродуктивніших реперів цьогоріч, але такий статус взагалі не мечиться з тим, що просто зараз він захищає нашу державу на фронті.

Кожна тема його треків — особиста, емоційна, іронічна і часто неочікувана.

Як йому це вдається?

Ігорю вітаю! Як в тебе зараз справи?

Привіт! Справи чудово, зараз продовжую виконувати бойові задачі, а потім ми поїдемо у відпустку.

Демобілізація і її важливість

Тут демобілізація Шредінгера, бо звільнити багато фахівців не можна, бо тоді фронт посиплеться, нових людей теж немає, немає кому замінити. Якби люди мобілізувалися і до цього проходили навчання в рекрутингових центрах, ходили на цивільні школи дронів, до того як їх мобілізують накопичували знання та навички то, можливо, з часом це дасть якийсь шанс, тому що демобілізують людей, які пішли на фронт в першу половину, потім їх буде ким замінити.

Коли ти вступив до лав Збройних Сил?

Вступив на початку 2023 року, але я мав ще йти в 2014, коли все це почалось. Записали мене в команду, я сидів чекав, але так мене і не викликали, тобто це пройшло повз мене. Але багато моїх знайомих, які були на строковій службі в той час уже їбашились там в Донецькій і Луганській області, але мене це оминуло.

Коли ти почав служити в тебе була впевненість що зможеш надалі писати музику, чи ти вважав що творчість варто поставити на паузу?

Так, впевненість була. Я розумів що навіть якщо я буду тут, то я або заберу мікрофон, звукову карту та ноут і буду тут щось писати, або просто буду шукати спосіб, щоб десь записати поруч в ближніх містах. Але я знав що все буде чотко.

В яких умовах зазвичай ти пишеш нові пісні і як відбувається цей процес, маю на увазі де береш техніку для запису та хто допомагає із цим і так далі?

Техніка для запису в мене вдома, як люблять казати «Я маю студію», просто мікрофон, звукова карта і навушнички. Коли я приїжджаю до дому я це роблю у вільний час. Це відбувається в умовах, коли на мене щось впливає, ти пишеш замітки в телефоні, як зазвичай це буває, а потім збираєш до одного великого пазла і вдома записуєш. З цим всім мені допомагає мій друг Артем Биков, передаю йому привіт, він робить мені всю музику, 99% всіх бітів зробив мені він, вдячний що натрапив на нього. Також він зводить, і якби не було цієї людини, то навряд чи ми б почули багато треків, які вийшли за час моєї служби.

Коли я готувався до інтерв’ю я, як завжди, прогортав твій каталог у Spotify до самого початку. У 9 з 10 випадків в інших реперів я бачу треки російською, записані до початку повномасштабного вторгнення, але в тебе їх не було. Як сталося, що ти свідомо топив за реп українською, коли в той час знайти велику аудиторію було майже неможливо?

Не знаю, я з самого початку записував на суржику як то кажуть. Постійно так робив, мені не хотілось писати щось на російській в ті часи, як і багато людей я слухав російський реп, але писати на російській мені ніколи не хотілось, а хотів робити це по своєму як я бачу. На жаль чи на щастя іншим ви не знайдете моїх треків російською.

Наша редакція пам’ятає тебе як крінжовенького напів батл-репера, розкажи про цей свій період.

Ваша редакція мене пам’ятає, як крінжовенького напів Батл репер, бо це думка навіяна Мішею Правильним, йому привіт. Але я так не вважаю, що це був кріндж, я робив те що мені хотілось, і якщо я бачив російськомовні батли, ті самі Hip-Hop ru, на які мене звали, або не звали, то я туди все одно здавав треки на суржику або на українській. Продовжував це робити, хоча знав що не пройду, там в регламенті було правило не здавати треки українською, бо вони цю мову не розуміють і це логічно. Тому я вривався і на командні і на сольні батли, просто, тому що це мені було по кайфу.

Мені здається, що більшість своїх треків ти записуєш фрістайлом ледь не з першого тейку. Чи це так?

Багато треків записано фрістайлом, але всі що виходили останнім часом я писав, це не фрістайл, а пережиток життя. Все воно пишеться, складається і виходить пісня. Але, якщо ви вважаєте, що це фрістайл – хай так буде.

Багато твоїх треків звучать досить абстрактно, або навіть абсурдно. Чому ти вибрав саме такий напрям, де потік думок, ситуацій і образів звучить так, що складно зрозуміти правда це чи художня вигадка?

Я вважаю, що вони не такі абстрактні і не такі абсурдні, як ви можете думати, але якщо для багатьох людей це так, то хай так і буде. Якщо ми говоримо про треки з альбому «Дорослий чоловік», по типу «DoubleTrans», то зрозуміло, що це вигадка. Я не переживав всі ці емоції, які я переживаю тут на війні. Ніяких трансів я не зустрічав. Ну, крім одного трансу в Будапешті, але сам факт, що багато таких приколів зроблено просто, бо прикольно і все. Типу є якісь прикольні біти і я бачу саме так, що тут саме ця тема. Умовно, так і виходить. Але якщо отримується задоволення, то чому б не продовжити.

Ти один з тих, хто найкраще працює із кумедною іронією серед українських реперів. Те, що вона стала жорсткішою з початком повномасштабного вторгнення було невідворотно?

Те що вона стала жорсткішою це невідворотно, але мені здається це через те, що багато людей не може дозволити собі іронію, бо зараз навряд чи репер буде читати «я стріляю, я на районі, ми в гетто, з пацанами мутим двіж», бо всі знають, що ті хто зараз стріляють – зараз служать в ЗСУ.

Коли я слухаю твої треки мені здається, що багато звичних для цивільних речей перестали мати для тебе будь-яке значення, як, наприклад, свята по типу Великодня. Твоя система цінностей змінилась раз і назавжди?

Система цінностей зламалась, як наша хата в селі, бо так і є. Все це змінилось нахуй і дивно, якби це не змінилось, бо всі хто тут – це всіх змінить. З приводу того ж самого Великодня, я пам’ятаю, що ми були на бойовому виїзді, зранку пацани передали передачку, Толя привіз, спасибі йому. Привіз пасочку, я як раз прокинувся і тут пасочка в бліндажі. Хіба ж це не чудо? Настрій покращується і сльози виступають.

Я це запитав через те, що до початку повномасштабного вторгнення твої тексти були наповнені звичними і навіть по хорошому інфантильними речами, як референси до відеоігор, цілий мініальбом про реслінг, любов до пива і жартівливі пісні про зірку Василя і Віктора Павліка. Як гадаєш, чи зможеш повернутися до таких приземлених, кумедних і всім зрозумілих тем після завершення війни?

Це логічно, тоді я жив інакше життя, тому це писалось саме так, зараз я живу це життя і тому саме такі треки. Чи зможу повернутись до старого? Не знаю, може так, а може й ні. Колись в інтерв’ю журналу ПОТОП я сказав, що коли я перестану угорать, я напевно закінчу це робити. Тепер все змінилось і я не знаю як почати угорать заново, бо все що пишеться – тільки серйозно, інакше воно просто не створюється. Але якщо воно все закінчиться, може і вернеться все на своє місце. Важко про це говорити зараз.

Слухачам, очевидно, може здатися, що ти висміюєш цивільних у своїх текстах. Що ти можеш відповісти з цього приводу?

Мені здається це тільки для ухилянтів, як то кажуть, але тут питання в тому, що багато цивільних людей допомагають армії, роблять збори, щось привозять і покращують наше життя хоч на крапельку. Напевно це питання до тих, хто взагалі ніхуя не робить, «я їбав воювати за депутатів», «хай інші воюють», «я для війни не народжений». Дуже багато цивільних людей роблять навіть більше, чим військові, бо теж можна зашаритись в тилах і ніхуя не робить і чекати поки все закінчиться. Воно ж так не буде.

Твій останній трек «Життя продовжується», мабуть, єдиний, який справив на мене настільки сильне враження цьогоріч. Він присвячений твоїм загиблим побратимам. Якщо можеш, згадай свій стан під час написання.

Стан дуже хуйовий, максимально, бо важко щось писати коли таке стається, бо це рідні люди, які не повернуться. В мене у 2022 році собака помер, я пам’ятаю писав трек і зміг тільки з разу двадцятого, а тут взагалі це було дуже важко, бо не можеш ні слова сказати. Вічна шана пацанам. Ви повинні пам’ятати їх ім’я: Роман Доменко, Сергій Кібальник, Дмитро Бурмістров.

Чи будуєш ти творчі плани на майбутнє або продовжуватимеш записувати треки під впливом емоцій, які пережив у певний момент?

Було б круто організувати концерт, але всі люди які це слухають зараз служать і важко це, напевне, буде зробити. Буду продовжувати щось робити і писати, бо стояти на місці не можна. Рух – це розвиток.

В тебе виходять колаби з неочікуваними гостями (Міша, Джозерс), як ти відбираєш людей на фіти і з ким будуть наступні?

Якщо беремо фіти, то це буде дуже просто. Для треку Дякую я написав куплет і думаю кого б я тут бачив. Я побачив Мішу, йому скинув парт і все зробили круто. З Джозерс було інакше: Сергій зробив приспів, скинув мені, я дописав свій парт і все. Якщо беремо трек із thekomakoma, ми зробили трек з Джон Діром «Великдень», але чогось не вистачало і покликав Кому на приспів. Тому всі фіти дуже спонтанно з’являються. Буває ти вже готове щось зробиш і не вистачає чогось. Думаєш цей чувак дуже класно залетить і це буде влучно. Якщо далі будуть неочікувані фіти, то не дивуйтесь.