FACES: «lesfleures — Талант». Інтерв’ю про новий альбом

Аудиторія часто впізнає lesfleures через неабияку медійність: вірусні ТікТоки, реклама McDonald’s та участь у багатьох YouTube-шоу. Але він один з тих, хто стабільно працює з великою формою, обираючи замість постійного релізу синглів концептуальні хіп-хоп альбоми та вже понад сім років стабільно дропає міцний треп.

У першому інтерв’ю в рамках проєкту «FACES» ми поспілкувались з Владом про його новий альбом «Талант.» ідізнались, чому він концентрується саме на повноформатних релізах у часи короткого контенту. Також запитали про майбутні плани, стан української реп сцени, чи вважає він себе кращим за інших реперів і яке зі своїх численний амплуа він ставить в пріоритет.

— Як пройшла презентація альбому і як тобі фідбек від аудиторії за перші дні з моменту релізу? 

— Презентація пройшла шикарно, круто, класно. Вона організовувалась якось в останню мить насправді, бо багато задач. Але OTEL’ пішов на зустріч, дякую майданчику. Звукачі, світловики, всі на плюс вайбі і ми зробили класну презентацію. 

Запрошені друзі були задоволені, всі навайбувались. 

Я впевнений, що сама наявність передпрослуховування створила особистий зв’язок слухача з цим релізом і люди краще відчули вайб, зрозуміли про що цей альбом, бо я робив відступи ліричні, розповідав про кожен трек. 

Багато фідбеку позитивного, я прокинувся на наступний день після презентації, послухав альбом, і мені самому дуже подобається. Коли воно виходить фінально і ти бачиш те, що уявляв. Все на своїх місця, я задоволений, всі мені про це сказали.



— Це вже другий альбом у твоїй карʼєрі. У часи, коли в індустрії, а тим більше у хіп-хопі, перевага надається регулярному дропу синглів, ти обираєш більш обʼємний формат. Чому так?



Чесно, мені це ближче. Коли я пишу трек, буває, що він відрізняється від всього і мені хочеться зробити його синглом, бо він нікуди не підходить. Але загалом я одразу думаю релізами, пишу трек і думаю з чим його можна комбінувати, згадую інші треки які підходять, і відразу формується реліз.

Я думаю EP та альбомами наперед, і чесно впадлу щось вигадувати для синглів. Піаркомпанії серйозні, за*оби заради однієї пісні — хз. Пісню мені не цікаво просувати, просто знімати тіктоки під неї.

Альбом — це вже велика робота, можна зробити аценти на різних піснях, це для мене більш незрозуміле і тому більш цікаве. Я одразу думаю підбірками, а не синглами. Мені просто так більше подобається. Плюс, враховуючи, що не всі люди дійсно сприймають мене як артиста і музиканта, великі релізи цікавіше робити для них, хочеться щось комусь довести. Так більше драйву, а сингли… тільки танці для тіктоку вигадувати.

— На цьому релізі ми можемо знову почути парт від astlvsta і це вже ваша третя спільна робота. Можливо нам варто очікувати на спільний ЕР чи альбом? Чи думали про це?



Він легенда, люблю його. Він мій друг, класний саундпродюсер, за останній час дуже сильно прогресує в написанні музики, тому наші роботи спільні це чудова традиція, яка не буде припинятись. Але робити щось велике спільне… я б не хотів щоб музика була для мене в за*об, зоною конфліктів чи непорозумінь. З astlvsta, так чи інакше, наші бачення, як двох сильних візіонерів зіштовхуються, і ми можемо не те що посваритися, але доносити своє бачення один одному. Мені вистачає комунікації коли це один трек на альбомі. Це ж мій альбом і я можу просувати свою думку більше, а коли це буде спільна робота на сім пісень, і ми над кожним треком будем переживати, думаю, це буде такий “вимолєний” реліз і я би не хотів робити.

Глобально я відкритий до цього, якщо воно назбирається, але поки що мені вистачає того, що ми й так регулярно робимо спільні композиції та експериментуємо. Не хочу щоб це переростало в суперечки, а з ним в нас таке буває.

— Назва твого альбому — «Талант.». Судячи з неї та з деяких рядків у треках ти вочевидь вважаєш себе кращим за багатьох представників української хіп-хоп сцени. Є ті, кому ти можеш відверто респектнути? Якщо так, то хто це?

— Я б не сказава, що назва «Талант.» була вибрана, щоб показати, що я в чомусь кращий. Я думаю концепція була в тому, щоб показати свою різносторонність і закріпити у людей в головах словосполучення Лефльор — талант, і трошки розширити межі сприйняття мене і більше нав’язати людям, що я творча особистість, яка просто робить те що хоче і любить, і у неї це добре виходить, бо вона просто талановита сама по собі.

Тут не те що «я талант — ти ні», «ти репер довбо*об»… Не те що я вважаю себе кращим, але я вважаю себе кращим для себе і я бачу свій прогрес, мені цього достатньо. Я слухаю свої пісні і так як я про своє життя ніхто не може сказати. Тому мої пісні мені просто попадають в душу і я думаю: «Ну як так можна трушно валити?». Наче цей чел я і він про мене читає, і це дійсно я. Тому мені мій реп самий кращий і я вважаю себе найкращим. Але це не через негатив і якусь зневагу до інших, скоріше про прийняття себе, не боязнь це показувати і називати себе як я хочу називати.

Концепція непогано спрацювала, і cловосполучення «Лефльор — талант» стало формою вираження респекту, люди пишуть це в коментарях, друзі кажуть особисто. Воно спрацювало як мало спрацювати. Але чи я вважаю себе кращим? Ну да, вважаю, для мене мій реп найкрутіший.

Я респектую всім, хто щось робить, якось проявляеться, звісно це круто. На це треба або багато рішучості, або просто багато поху*зму і нерозуміння, що ти ї*лан. Але так, щоб я когось сильно слухав і прям надихався українським чуваками, на жаль чи на щастя, можу так сказати тільки про Нюру badactress. Вона для мене вау, слухаю її музон, воно мене пробирає, він дуже працюючий музикально, і дуже відверто щирий особистий, і сторітелінг прекрасний, панчі, мелодії. Все класно, я її слухаю і плачу інколи. Нюрі можу страшно респектнути. Ще можу Бодю astlvsta послухати, але це більше те, що він мені скидає.

Навіть, якщо у когось є прикольний тречок, він все одно глобально не метчиться з образом або просто сприймається як те, що чувак просто вміє читати реп, але ти дивишся на візуал, або просто на нього, і воно тебе не торкає і не змушує наспівувати рядки. Пару треків Clonnex можу підрубити старих, G Grizzie класно виглядає, воно метчиться, в нього татухи на обличчі, це круто.

— По деяких рядках можна зрозуміти, що ти родом з Криму. Як давно ти в Києві?

— Так, я народився в Криму, але в 2 роки батьки переїхали в Київ, мене з собою взяли слава богу. Але я кожен рік їздив на півліта туди до бабусі, зараз в мене там дідусь, дача. Це спільна рана, я думаю з дуже багатьма українцями з окупованих територій, величезна частина життя, спогадів, дитинства. Серце залишилось там і як би ти багато чи мало часу там не проводив, чим старше я становлюся, тим більше думок про Крим.

Раніше я не думав що це буде настільки важлива тема для мене і я буду постійно про це пригадувати. Дуже болить, я відчуваю, що я не один в цій ємоції ії треба підіймати, навіть в трепі. 

За Севастополем я сумую. Не можу побачити дідуся, бабуся померла в тому році, сумно. Там навіть не те що побачитись, важко дописатись, дізнатись як справи. Це сильна емоція, яку мені, сподіваюсь, вдастся краще розкривати, бо зараз це просто згадки про Севастополь, відсилки. Люди пишуть, що раді слухати треки, в яких лунають рядки про українські міста, рідні краї. Ти слухаєш не ї*учий російський реп про Саратов, а про нашу землю, і те що українці можуть асоціювати її з собою.

Київ вплинув на мою творчість набагато більше, тому що я зростав тут, але багато емоцій і ця відкрита рано щодо Криму є, і я точно намагатимусь туди пірнати, щоб щось цікаве звідти діставати.



— У дискографії вже два повноцінних альбоми та з десяток синглів, доволі гарні показники на стрімінгах та, звісно, неабияка медійність. Чи є в планах зробити перший сольник в Києві?



Так, в Origin Stage 19 червня відбудеться мій сольний концерт. Я всіх дуже буду радий бачити. Ці два місяці я буду готуватись, щоб показати рівень. Для мене це вершина на яку я не підіймався. Коли мені щось цікаво я цьому віддаюся максимально. Я впевнений буде круто, приходьте, всі наші, буде класно. Можливо стрибну в натовп і ви помацаєте мена за п’яту.

— Широким масам ти спочатку став відомим завдяки відосам у тіктоці, а вже потім аудиторія відкрила тебе, як репера, хоча, наскільки мені відомо, репом ти займаєшся набагато довше. Якщо б була можливість обирати, чи хотів би ти, щоб така відомість прийшла виключно завдяки музиці?

— Репом я займаюсь дуже давно. Перший мій трек вийшов в 2019 році. Сім років я вже читаю реп… Да мені всього 14, як я можу сім років читати реп? Це було до того як я почав знімати ТікТоки. Звісно гумор і медійна складова дали мені величезний буст, все що я маю в грошовому плані. Це просто частина мене, мені це легко дається і це просто я. Втекти від цього я все одно не зміг, і це проявлялось в якихось комедійних штуках, в репі. Я дуже вдячний собі і ТікТоку, за те що «лок-інився» і знімав відоси. Це все побудова культури і на моїх відосах виросли якісь підлітки, так само як я виріс на чиїхось чужих приколах. Це вплинуло на їх становлення як людини, я в шоці від цього. 

Реп це те, що не менше в мені живе, і це те, чим я хотів займатись. Я не можу від цього втекти, що б я не робив, все одно я читаю реп і погано почуваю себе без мікрофона і я хочу будувати цю нішу. Я бачу себе крутим репером, який збирає стадіони, а не стендап коміком, який збирає стадіони.

Я б хотів за рахунок музики набрати таку медійність, але в тому, що я набрав медійність не через музику, а зайшов збоку, в цьому дуже багато плюсів і я б нічого вже не міняв, якщо б міг. 

Головна ціль це набрати таку медійність в музиці, це те до чого я йду. Розділення проєктів, така активність на lesfleures, великі релізи, це все частина плану для зміни парадигми сприйняття мене слухачем. Я думаю що я зможу і все буде чотко і там і там. Ми зможем стадіончик зібрати і на музиці, і на гуморі. Напевне це цікавіший приклад шляху, не просто пісня завірусилась, а тобі не впадлу зробити і те, і те. Коли музика вийде на той рівень, який я хочу фінансово і по впізнаваності, приколи відійдуть на третій план, і моя задача дійти до точки, з якої я зможу відмовитись від приколів. Тому, на жаль, цінуйте поки вони є. Мені не впадлу їх робити, я не багато часу на них витрачаю. 

Моя мрія зняти фільм, зробити мультик. Щось об’ємніше ніж прикол на хвилину про колишніх. На одному репі я не зупинюсь, мені цікаво все, і я не можу займатися одним дуже довго. Музика дає можливість займатися одночасно і рекламною сферою, і фотографією, і візуальним і аудіо мистецтвом. Рано чи пізно я буду знімати і зніматись у фільмах, а не робити приколи.

— Який трек з альбому тобі подобається найбільше? А який найменше?

Мені подобається реліз тим, що кожен знайде в ньому щось своє під різний настрій. Мені подобається, коли трек від треку відрізняється, я цього прагну. Мабуть, це не найкраща стратегія просування, бо ти не асоціюєшся з конкретним звуком, але я роблю так.

«Так личить мені дуже подобається, весняний, вайбовий, веселий. «Бейбі лишайся на ніч, я буду тебе чупапі-муняні» — це можна в золоті коридори української реп-сцени додавати. Трек «Кілометри» для мене дуже особливий, я плакав поки писав, в мене йшли мурашки, сподіваюсь це відчутно. Щось нове відкривав в собі коли його писав. Важливий трек, інколи вмикаю його і накатують почуття.

«Скажи як твої справи» – хороший трек, не можу, коли його чую не задуматись. Так щоб найменше подобався… напевне концептуально «Талант», бо в нього я вклав тіки бажання написати трек, який буде легко підспівувати, і мені було цікаво з цієї точки зору дослідити аудиторію, як це працює. Я хотів, щоб в альбомі був однойменний трек, в якому меседж «Лефльор — талант» засвоюється. Але людям він сподобався, його легко підспівувати, на передпрослуховуванні я в цьому запевнився. Прикольно, що я написав пісню, в якій мені роблять компліменти. Якщо вибирати, всі треки десятки, а «Талант» 9,8.

— Які західні репери для тебе є прикладом, чи можеш назвати кількох артистів які прямо зараз фаворити в твоєму плейлисті?

Я не думаю, що тут я буду унікальним мужичком, думаю і так видно на кого я озираюсь. Дуже люблю Lil Tecca, в нього альбом може звучати як один суцільний трек, подобається. Playboi Carti, Kendrick Lamar, дуже люблю Amine, його творчість змінюється від релізу до релізу. Каньє Веста можу послухати, якісь дискачі типу Daft Punk.

Дуже люблю Clipse, Pharrell Williams, Feng, Don Toliver, Travis Scott, ну крінж, базова фігня. Не сильно слухаю андер, типу EsDeeKid. Мені подобається нішове звучання, але я не хочу бути таким тіпом. Я хочу, щоб мій реп могли сприйняти і зрозуміти, такий реп я і слухаю. badactress і так жосткий андерграунд.



— Для дебютного альбому ти обрав доволі яскраві візуальні образи, але тепер ти вирішив працювати з мінімалізмом. Що вплинуло на це рішення?

Чесно я роблю все по відчуттях. У першому альбомі «Полюбляю квіти» я хотів лати і щоб квіти з мене росли. Коли я зібрав трекліст воно якось з’явилось в моїй голові і дякую всім за допомогу реалізувати цю ідею. У цей раз я зібрав треки, які готові, і зрозумів що хочеться вишуканості, стриманості, і щоб через 10 років я подивився на обкладинку і подумав «fresh as a first day». Не хотілось сильно експериментувати, хотів стильне і витримане, щоб воно класно старіло. Плюс треки різні, і вибрати щось показове експериментальне не вийшло б.

Була інша обкладинка, її можна знайти і побачити мій хід думок, але в якийсь момент я подумав що це взагалі не то. Вже відправили усюди і вирішив поміняти. Я керуюсь своїми почуттями і деколи сам не знаю що я роблю. Хотів щось стримане і вічне. У будь якому разі вічним реліз роблять пісні, тому з будь-якою обкладинкою альбом може стати культовим і значущим для індустрії. Коли обрав назву не хотів, щоб воно сприймалось дуже показушно, я не знав як обіграти, щоб сприймалось стримано і елегантно. Просто написати слово «Талант» це шикарне рішення, і меседж засвоївся добре.

— У альбомі ти багато кажеш про постійну зайнятість. Ти більше витрачаєш часу на створення нових треків чи на створення нових відео?



Я витрачаю найбільше часу на куріння і куріння, на треп-лайф, як справжній репак. Насправді вдячний собі, що зміг правильно організувати свій час і на приколи витрачаю небагато часу. У мене є помічниця, Аня привіт, я тебе дуже ціную, ти величезна молодець. Багато задач і по музиці, і по приколам, з точки зору організації я делегував на неї. І зараз дійсно багато часу приділяю музиці, прокидаюсь, кручу косяки, їду на студію, роблю реп, паралельно роздаю задачі помічниці. Приїжджаю, зідзвонююсь зі звукачами Dime і Максом Ільченко, і зводжу трек. Більшу частину дня витрачаю на музику, займаюсь на фортепіано, пишу біти, вчусь, проходжу курси.

Приколи даютсья легко, я маю досвід і розумію як це працює, мені легко воно дається. Обираю чотири ідеї, плануєм зйомку на якийсь день, за чотири години до обіду ми все відзняли, далі Аня монтує, викладає, як ми визначили в плані до цього. Я займаюсь музикою, ходжу в зал, придумую піар ходи, як мені зробити щось цікаве зі своєю творчістю.

— І наостанок. Оціни стан українського хіп-хопу від 0 до 10?

Чесно, я не самий обізнаний експерт в цьому питанні. Якщо трек не прийшов до мене сам, то я не вважаю, що я маю його слухати. Я не буду шукати кого б мені послухати з українського репу і що я не можу без цього жити. Я послухаю західний реп, який сам до мене прийшов. Наші артисти недостатньо показують свої пісні, щоб воно до мене попало. Я за більшість виконавців взагалі не знаю, і це показово теж. Редактор rap.ua напевне краще розуміє за українську реп сцену, ніж я, хоча може і ні, враховуючи що я теж щось роблю і є частиною сцени.

Враховуючи те, що я не знаю більшість виконавців, напевне стан українського хіп-хопу ху*овий, не дуже класний. Плюс ті кого я знаю, без засудження, тіпи виїжджають, з*обуються і займаються музикою опосередковано. Навіть якщо в тіпа було щось прикольне в дискографії, він з*обується, починає думати про пособія, про документи і таку х*йню. Без засудження, але це теж впливає на стан хіп-хопу українського.

У цей же час інколи мені попадається щось нове, і я теж бачу що є ті, хто не сидять на місці, і це жосткий плюс. Але глобально ми в повній «ass», тіпів, які рухаються, можна перерахувати на пальцях, тим паче якщо це хіп-хоп, це типу я і ще пару людей. У людей бувають прикольні пісні, але щоб я бачив що у них є смак, бачення, просто «swag» і внутрішня така тєма, я навіть не знаю. У G Grizzie трушно виходить, Clonnex є собою, але я вже не знаю хто більше є шоумен, я чи Clonnex. У мене проєкт lesfleures це виключно про те, ким я хочу бути, які пісні я хочу робити, але точно не про хайп, а про реалізацію ідей. Не про те, що я випускаю альбом про ТЦК, аби воно набрало резонанс. Для цього в мене є Влад Гривня, там де я набираю свій резонанс і заробляю гроші. Я дуже щасливий, що це можна не поєднувати. Наприклад Clonnex став відомий через музику, і тепер щоб залишатись на плаву, каже якісь речі, зливає свою порнуху.

Якщо так, то краще вже знімати приколи і заробляти на цьому, жити таке життя. Це набагато приємніше ніж зливати порнуху, напевне йому це резонує. У такий час ми живемо, що треба зливати порнуху, писати альбоми про ТЦК — це повна х*йня.

Я би оцінив стан репу на 2-3 з 10, але це точно початок, не кінцева точка нашого хіп-хопу. Треба розуміти що ми будуємо. І те, що наш стан в такій «ass» це нормально, є об’єктивні причини, які часто нам не дають розслабитись і робити реп, як в Нью-Йорку, кляті чорні вільні люди, яким тільки аби почитати реп, а нам треба і за те, і за те подумати.

У тіпів немає грошей, немає свегу, тіпи ліниві. Є пару чуваків прикольних, але навіть те що прикольно, все одно або роблять який звучок, теж респект, роблять для себе буквально, звучок який важко сприйняти, це проблема, навіть якщо стараються, роблять дох*я, вони роблять нішеву х*йню. Вона навіть в Британії нішева, чого це у нас має бути репом, на який є попит. На жаль, це не так. Ті хто роблять прикольно, це часто дуже нішево, ті які вміють писати пісні і так, щоб це могло бути сприйнятим, вони без грошей, ліниві без свегу. Я не кажу про пацанський, військовий реп — це окрема штука. У них свої ідеали, цінності. Я про свеговий реп, який я слухаю. З цим, як мені здається, повна п*зда. Можливо я помиляюсь, але зараз я не знаю кого мені послухати.

Ті кого я знаю, це тіпи на броуке без свегу. Навіть якщо трек прикольний, відчувається що тіп пиздить, це просто не те. Самому сумно це все казати… Мужики розлабтесь, я все зроблю, побудуємо індустрію.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів

Інтерв’ю: Ілля Коваленко