Андрути (Франик і DJ Westa): «Український хіп-хоп починає ціленаправлений шлях до піку своєї популярності». Частина 2

На початку тижня ми опублікували першу частину нашої розмови з найголовнішими Андрутами країни Фраником та DJ Westa. Нижче – продовження.

– А хто буде рецензувати Ваш матеріал в «Андрутах»?

Dj Westa: Скоріше всього, що це буде… Ніхто! Ну бо сам розумієш. Уяви собі, як якийсь «пєвєц» веде, наприклад, найпростіше, хіт-парад, де ротується і його пісня. І на якому б щаблі він не був: на низькому чи, ще гірше – на найвищому, коли він себе представляє, то це виглядає або убого, або кончено. Ну, а ми ж не кончені (сміється).

Франик: Так, ми колись з Максом обговорювали це питання і просто не придумали, що має спонукнути нас до того. Хіба би в Макса був день народження, і я просто йому поставлю якийсь свій трек (смієтся).

Dj Westa: Думаю прийде час, і про наші проекти буде кому розповісти. От може сам Влад Фісун нас колись до себе запросить, доростемо, дай Бог.

– Що в минулому році не піднялася рука витерти з плеєра з нашого хіп-хопу?

Dj Westa: Все, що потрапляє в мій рандомний плейлист – залишається там навіки. Може пафосно скажу, але ті треки, які у мене в плейлистах, реально круті, і які одного дня стануть класикою українського репу. Цікаво в років 70 буде подивитися, наскільки я був правий.

Франик: Ну, мушу віднестися до твого питання метафорично, бо маю таке трохи «телефонне прокляття» і в мене з самими плеєрами і телефонами, та й взагалі з якимись ґаджетами, завжди щось стається. Я якусь значну частину свого життя збирав всю музику, що мене цікавить, в одну велику базу, на окремий двохтерабайтний хард, де тримав всі важливі мені архіви. І важливим для мене був розділ укр. хопу. Навіть по роках частину покласифікував. Але в один прекрасний день то все, як то кажуть, «вийшло з хати і не повернулося», до речі разом з багатьма моїми робочими, і найгірше, що незакінченими проектами, які я вже відновлювати не буду, хоча за багатьма щиро шкодую.

Купив диск в Sirius MC – хороший диск. В мене навіть хтось його… Я навіть комусь його подарував. Дуже потішили пацани з Півночі, ті що PVNCH. Так якось дуже стрімко, потужним напором влили свіжого соку в то наше всьо. Їхній «Голодний» заслужено є альбомом року. До речі, теж маю їхнього диска. То й вже не подарую, бо то мені подарований. Взагалі, хоч я адекватна людина і, в основному, слухаю, як і всі, мп3, але диски – це завжди круто і тру! І дуже б хотілося, аби сьогоднішній слухач, та і слухач наступних поколінь розумів, що потрібно купувати диски хіп-хоп артистів, і найкраще це робити на його концертах та виступах. А якщо нема дисків – то шукати в цифрових продажах. Бо саме в ту секунду, коли людина віддає скажімо 20 грн. за авторську самопальну болванку (а це зараз тупо пачка «Марльборо») або гривню, чи півтори за скачаний трек (а це від сили три ковтка пива) – вона вже відразу стає співучасником творчості цього артиста, а усвідомлення цього, як мінімум окриляє.

Dj Westa: А дещо не те, щоб не викидається, а відразу попадає в слуховище, виконавці про яких ми розповідаємо – це все легенди. Як вже визнані, так і майбутні. Як світового хіп-хопу, так і нашого. Тому ми і без зайвої скромності говоримо в ефірі, що у нас легендарне шоу, бо ми крутимо легенди.

– На «Аристократах» доволі серйозний музичний діапазон. Ви самі, окрім репу, яку ще музику слухаєте?

Dj Westa: Я щось останнім часом окрім хопу полюбив джазуху, особливо фюжн-джаз і електроніку (electronica, future trap). Ну, по виконавцях, які впирають останній час, то Snarky Pappy, STWO, Flume, Fwdslxsh, Ta-Ku, Basenji, IAMNOBODI, Branchez.

Франик: То можна безкінечно рахувати, але маю не безкінечну пам’ять всьо пам’ятати. І кожен день з’являється стільки нового. А як уявити, скільки ще того всього пропускаєш. І тут приходить істина. Ми навіть тою істиною поділимося з Тобою і з читачами. Бо то таке, крутіше за всесвітню змову, «масонське ложе» і «чорних властелинів». Готовий? Насправді, на цій планеті музика як поняття придумане та існує, а головне щосекунди поповнюється, лише для того, аби репери, бітмейкери та продюсери мали з чого вибирати семпли в хіп-хоп.

Dj Westa: Так, то такий навіть комплекс істин. Друга істина, яку вже теж мусимо розповісти – не менш одіозна: всі треки, з яких вдало зрізали семпли – автоматично зараховуються до хіп-хопу. І можуть бути навіть таким собі цілим розділом цього стилю. І бачиш, якщо це взяти все докупи і усвідомити, то не важко буде зробити висновок, що хіп-хоп, то таки надмузика!

Франик: Завіса!
(тут можна написати, що ми дико ржемо, бо ми дико ржемо, коли то формулюємо – прим. Франика і DJ Westa)

– Гуд. Але якщо все ж вернутися від надмузики до просто музики, українська музика – яка потрапляє у ваші плейлисти?

Dj Westa: Тут теж діапазон немаленький. Дуже тішить така тенденція, що з кожним роком все частіше слухаєш якийсь продукт, а вже пізніше довідуєшся, що це зроблено в Україні. Також є ціла купа музикантів, з котрими товаришуємо. В нас тільки дехто попадає в рубрику «Не репом єдиним». Тож завдяки їм відкриваю багато нового для себе, і як слухач, і як музикант. Інколи то буває така музика, що раніше я б навіть не вмикав її, бо відразу знав, що то не моє. Але послухавши, або побачивши, як то грають, на чому – починаєш розуміти, наприклад, специфіку звуку чи звукодобуття.

А ще сам граю в кількох кавер-колективах, то один з них називається «Wszystko». Він в нас такий концептуальний, і ми граємо виключно твори українських композиторів, але частіше в своєму, авторському аранджі. То теж, підбираючи матеріал, на дуже цікаві речі натрапляємо. Декотрі от Франик підказує.

Франик: Так, я вже казав, в мене колись було дуже багато музики. (Часто слухаю таку музику, що далеко не всім може подобатися. Не раз, бувало, колєги, сідаючи зі мною в авто, дивувалися моєму вибору «дорожньої» пісні. Але слухаю радше через цікавість, аніж через те, що подобається. Це – знання. Історія. Інфа. Дещо скидаю в папочку «порізати». Остання підбірка, що в мене довго грала на повторі – «Колекція кращих українських пісень 50-70-х рр.». Я ще по сьогодні там знаходжу якогось цікавого персонажа і шукаю його диско/трекографію, викачую і знайомлюсь.

– Що з американського репу для вас класичне і які релізи будете слухати завжди?

Франик: Ну, я не зарікаюся. Але з пам’яті не стерти Dr. Dre «2001». Коли десь попадається трек звідтам – зазвичай не переключаю, бо там всьо хіти. Ще з класики звичайно Шакур, найбільше чомусь пам’ятається «Until the End of Time», хоча мої улюблені треки знаходяться на першому «All Eyez on Me». Afroman «Because I Got High», ну там ще в нього є й інші альбоми. При тому, що в своїй більшості його музло не насичене нічим, окрім басу, гітари і примітивного драма, але воно так чьотко заповнене його голосом і тим всім вище переліченим, що все решта буде зайвим. Я вже не говорю про його тексти. Ще в мене є крутий мікстей Funkmaster Flex «60 Minutes Of Funk. Vol.4». Мені його подарував колись однокласник на день народження. На диску. З наклейками тими всіма, що треба. Я ще потім рік чи півтора не мав на чому його слухати. Я його звик так весь і слухати, всі треки підряд, з тими всіма вигуками Flexa, про те, що то «FunkMastaFlexMazaFaka». То там зібрані такі всі культові імена, як Busta Rhymes, Notourious B.I.G., його тьолочка, а також Джарули, Лудакріси і Емінемки. До речі, я, правда, вже років 5 не переслуховував, але знаю, що ще не раз буду слухати «Marshall Mathers LP».

Dj Westa: Ой хз… Стільки крутих альбомів, шо не влізе… Мабуть найважливіші для мене (адже музика то суб`єктивне явище): Onyx «Shut`em Down», Notorius B.I.G «Ready To Die», Wu-Tang Clan «Wu-Tang Forever», Method Man «Tical 2000: Judgement Day» ( дуже колись любив Метод Мена), The Roots «Things Fall Apart» (та й інші альбоми теж). То така класика яка завжди для мене актуальна. Ну є ще куча релізів і синглів які мене пруть, про все не розкажеш. Слухайте у «Андрутах»…

– Ви пацани з досвідом, тому нам цікава ваша думка: чого не вистачає українському репу для серйозного ривку вперед?

Dj Westa: Бракує єднання. Того всім бракує, і в українському репі, то дуже проявляється. Я вже одного разу розповідав в нашому ефірі, що попадаючи на туси, часто граю українські треки, і до мене підходять емсі, і не які-небудь, а досить поважані чуваки і говорять типу: «о, круть, що за трек, хто читає?» Я дивуюся: як? Чувак, вже років три пише, видає своє музло, цьому альбому вже рік, а Ти його досі не чув? Чому Ти не цікавишся? Ви ж одну справу робите? Ти розумієш, що вона спільна?
Або якщо навіть і почув, і почув, що добре зроблено. І сподобалося навіть – чому не репостнув? Всі в конкуренцію якусь бавляться, закрившись кожен в якомусь своєму осередку, групками. Хоча добре, що хоч групками, але і між тими групками практично ніяких контактів не відбувається. Вони навіть туси можуть організовувати в одному місті, в один день, настільки вони між собою не спілкуються. А навіть, якщо і в різні дні їхні туси – вони елементарно стрімаються ходити один до одного на них. Що, реально навіть не цікаво? Така конкуренція ніяк не може бути рушійною силою всього руху. А рух повинен рухатися у всіх напрямках. Тоді буде серйозне поле реалізації, інформаційне поле. Для цього треба об’єднуватися.

Франик: А мені здається, треба лише миру. І все. Все решта і те, про що Макс говорив, і якісь дрібніші вади, мені здається, вже вичерпують себе. Почалося якесь очищення. В покоління цих людей, і напевно наступне, може десь навіть просто на підсвідомості, але вже закладене розуміння – як важливо підтримувати своє, цікавитися ним. Я не можу стверджувати, що це так стопудово, але я так думаю і дуже на то надіюся. А якісний продукт вже є, і дуже різноплановий, і він вже не просто просочується крізь тонни тої «кавабангщини». Треба ще трохи почекати. Звісно не склавши руки.

– Ну і наостанок… Що це таке ті ваші «Андрути»?

Франик: Навіть не знаю, з чого було б варто почати, бо є прямо таки кілька трактувань, кожне з яких виступає скоріше частковою причиною, а не конкретним визначенням – «Чому так?!». Напевно, почну з довгої історії про те, як в мене та в купи моїх друзів настав період життя, коли всі почали заїжджати один до одного на чай. І якось по дефолту (Франик має на увазі аналог англійського слово «default» – позамовчуванню – прим. редакції) бралися вафельки «Артек», ну а на Галичині, до того як прийшло слово «вафлі», зазвичай користувалися словом «андрути». Так і пішло: «Беремо андрути і йдемо на чай». Потім вафлі приїлися, в буквальному значені, діапазон солодощів розширявся, а «Артек» купували все рідше, а в якийсь період і зовсім перестали. І так андрутами почали називати взагалі всі «ніштякі». Це знаєш, теж так по-галицькому: кличемо одне одного «на каву», а замовляємо по пиву, можна ще й пообідати, але ж ще з самого початку каву ніхто і не збирався пити.

Ще саме слово «андрути» дуже співзвучне, я б сказав майже однокореневе, зі словом «андерграунд», а так як ми граємо дуже багато андера, то…

А ще нам просто дуже хотілося, аби наше галицьке маловідоме слово стало трохи більш розповсюдженим по цілій країні. Я ж тепер знаю, що таке парєбрік, наприклад.

Dj Westa: І хочеться аби воно увійшло у вжиток багатьох людей, і бажано, аби зазвичай вони асоціювали його з хіп-хоп слуховищем. Доречі виходить воно на aristocrats.fm щосуботи о 16:00, з повтором щочетверга о 18:00, а також можна слухати в подкасті на MixCloud Радіо Аристократи ( інформація пЕсалась на правах рИклами).

Валерія Чачибая (продюсер шоу «Андрути», співзасновник Радіо Аристократи):

«Хіп-хоп є символом правди і безкомпромісності думок. Хіп-хоп читають сміливі і, часом, розумні люди. А аудиторія Радіо Аристократии – це саме розумні, сміливі і активні люди. Тому ми вважаємо цілком природнім появу в нашому ефірі Хіп-хоп Слуховища. З іншого боку, ми шалено шануємо право кожної творчої одиниці на свободу висловлення, тому авторам своїх шоу ми даємо повний карт-бланш, аби побачити, що в таких умовах вільної творчості може народитися. Андрути захопили загальну увагу буквально за одну передачу. Тепер щосуботи о 16:00 (із повтором у четвер о 18:00) хлопців слухає кілька десятків тисяч людей. І це найкраща аудиторія, до того ж, не лише з України. Ми віримо, що український хіп-хоп пульсуватиме і вражатиме силою слова і качатиме бітом мільйони людей. А одного дня хіп-хоп батли транслюватимуться на Першому Національному. Інакше, за що ми стояли на Майдані?!)».

Фото – Володимир Білоус