«Я пройшов дуже довгий шлях, і відчуваю, що саме зараз у мене все вийде, час настав»: інтерв’ю Фріла для bit.ua

Вчора Freel випустив кліп на пісню «Intro», яка відкриватиме його альбом «Спалах». Сьогодні на сайті bit.ua з’явилося велике інтерв’ю найобговорюванішого артиста в українському репі на сьогоднішній день.

Альбом «Спалах» вийде 19-го листопада. Його вже зараз можна передзамовити на iTunes та Google Play

Про те, як почав займатися музикою:

Першим поштовхом до репу був гурт «Вхід у змінному взутті». Я дивився «Територію А», там постійно рекламували альбом «Планове засідання» — я дуже хотів купити собі цю касету і збирав на неї півроку. Я з бідної сім’ї — в 90-ті ми жили на ті гроші, які заробляв мій дід — він під будинком продавав цигарки поштучно, картоплю та гарбузи, вирощені в селі. Бабуся платила мені зарплатню: 1–2 копійки в день за те, що допомагав діду носити столик і цигарки. Так поступово я збирав на «Планове засідання».

Щодня після школи заходив у магазин, мене там вже знали, питав, чи не привезли альбом. А потім заходжу одного разу — і відразу бачу цю касету. Тоді усі касети коштували по 1,50, а «Планове засідання» було аж 2 гривні. Я так злякався, що у мене в скарбничці не назбирається двох гривень! Але грошей вистачило, я приніс цілу купу монеток, а потім відразу побіг додому записувати тексти — мені подарували на день народження блокнот, і я його спеціально відклав, щоб записувати туди тексти «ВУЗВ». 

Я був першим, хто прийшов у широких штанях в школу. Розборки були щодня. Життя в Черкасах у ті часи — це кожного дня пояснювати, чому в мене накладні кишені на штанах. Виходиш на вулицю, а тобі: «Стаять! Шо такоє? Ти шо, нєфор?» Зараз це смішно згадувати, а коли тебе оточують п’ятеро гопніків, не дуже весело. Бійки були лиш пару разів. Один раз нас «вимкнули» дуже швидко, ми йшли вночі з другом, бачимо — попереду біля бару величезний натовп. Потім мені розповідали, що нас по черзі бив якийсь чемпіон чи то країни, чи то області з кікбоксингу. У мене струс мозку, другу взагалі в м’ясо кастетом розбили обличчя.

Про створення «На Відміну Від»:

«На Відміну Від» має точну дату створення — 12 лютого 2005-го. В той день в Черкасах проходив поетичний фестиваль. Тоді я планував, що література буде справою мого життя, а реп так, сайд-проектом. На цьому фестивалі треба було виходити на сцену і, перш ніж читати вірші, розповісти, хто ти такий. Бєляєв прийшов мене підтримати. Я запропонував йому: давай я скажу, що у нас є гурт? А він мені: «Давай, заявимо про себе!» (Сміється.) І ми прямо перед моїм виходом на сцену вибрали з купи варіантів саме «На Відміну Від».

У Бєляєва був комп’ютер, і він намагався писати музику. Hip-Hop Ejay ми не експлуатували, бо в нас були старші друзі з Черкас, які за допомогою звичайних, паперових листів переписувались із Владі з «Касти» і він їм написав, що працювати треба лише у Fruity Loops. 

Тоді якраз починав з’являтись інтернет. У моєї тодішньої дівчини інтернет був, і я думаю, що ми зустрічались не в останню чергу саме з цієї причини. Я у неї качав марш «Прощание славянки» — хотів засемплувати вступ. Тиждень качав цей грьобаний марш, позичив у людей в університеті дискети, розбив його на 3 архіви і на трьох дискетах приніс до Бєляєва, щоб він міг його порізати. 

Про першу популярність гурту:

Взимку 2007-го, за день до Нового року, ми зібрали пісні, які нам подобались, в архів, зробили з новорічної листівки обкладинку, назвали все це альбомом і виклали в інтернет. Це історія на кшталт «прокинулись відомими» — пісні з альбому ставали вірусними, архів качали з торентів і файлообмінників, а невдовзі з’явився ВКонтакте, в якому у нас була дуже велика аудиторія. Був період, коли в нас була найбільша група у ВК, присвячена музиці, у нас було перше місце за кількістю учасників, а у Kiss FM друге. 

У 2009 році ми закріпили успіх мікстейпом «Врубайся» — там теж було довольні багато вірусних треків. Головні — «Я аренбі» та «Вгашений». Ми самі надрукували 500 дисків, думали, що більше не продамо. Продали за один вечір після концерту в Черкасах — торгували на центральній площі прямо з багажника авто. 

Про трек «2012»:

У 2012 році багато хто чекав у тому чи іншому вигляді кінця світу. Ми простібалися і написали один з найвідоміших наших треків «2012» — про те, що помруть всі, навіть євреї та японці. Через місяць ми списалися з Льохою Дурнєвим. Діалог був приблизно таким: — Чувак, ми твої фанати!— Та це, блін, я ваш фанат! Хочете написати саундтрек до нашої передачі? Звісно, ми хотіли. 

Про продюсерські контракти:

Нам часто пропонували різні контракти, але ми відмовлялися. У 2012-му нас знайшов продюсер репера Серьоги та Б’янки. Він розумів наш гумор, нашу музику, і взагалі він кльовий мужик — але в першу чергу він хотів просувати нас в Росії і казав, що скоро ми будемо сидіти у Пугачової на «Голубому вогнику». Пропрацювали ми десь з рік — хоча контракт був на 7 років. 

Вважаю нашою найбільшою помилкою, що ми почали читати російською — слухачі нас тоді ледве не повбивали. Зате ми відповіли треком «Продались москалям», який швидко став хітом. 

Пару років тому мені писав «деенерівець», який не зрозумів сарказму цієї пісні — мовляв, пацани, класний реп, покажу нашим, давайте, ми всі разом за Росію! Сподіваюся, показав. 

Про написання пісень для інших артистів:

Заробляли ми на цьому реально непогано, писали багато кому — від Сєдокової до Ёлки. Думаю, був час, коли ми були одними з топових сонграйтерів на пострадянському просторі — за пісню ми отримували по кілька тисяч доларів.

У Бєляєва виходило писати на продаж краще, ніж у мене, — він викладався повністю, на всі 100, у мене ж, якщо чесно, лишалося відчуття огиди, коли я комусь писав. Пам’ятаю, одного разу ми продали цілий альбом якійсь співачці, мені привезли величезний конверт, забитий доларами, і я подумав — все, я більше не писатиму на продаж. В принципі, так і вийшло — потім я ще кілька разів писав, але це швидше була допомога друзям, ніж бізнес. 

Про Революцію Гідності:

Євромайдан — переломний період у моєму житті, він дав мені відповіді на всі мої питання. Ми сиділи у Ділі і писали музику. Бачимо у Фейсбуці — на Майдані щось починається. Я кажу: треба їхати, як це — революція — і без нас? Ми викликаємо таксі, слідкуємо за стрімами. Там Мустафа каже — мовляв, не їдьте сьогодні, давайте зберемося на вихідних, треба 20 000 людей. Ми відмінили таксі — але наступного ранку я вже був на Майдані і дивився, як під дрібним дощем з пікапа виступає сумна вчителька української мови, яку оточують чуваки в шоломах.

В ніч з 10 на 11 грудня 2013-го я пізно прийшов додому, вмикаю стрім — а там Майдан в оточенні. Я подзвонив друзям — і от ми вже на машині мчимо туди. Приїздимо — там наші знайомі зосереджено примотують до рук дрова скотчем. Зустріли Ділю — і тоді я пообіцяв собі, що, якщо з нами нічого не станеться, ми напишемо пісню про ту ніч. Написали — вона називається «Скоро відкриється метро» і закриває мій альбом «Спалах». Присвячена Ірі Цілик, дружині мого ліпшого друга Артема Чеха. Ми відстояли ніч на тоді ще імпровізованому блокпості, дочекалися ранку, побачили, що людей достатньо, і з відчуттям виконаного обов’язку поїхали додому. 

Я пам’ятаю, що в ту ніч я зрозумів своє головне завдання в житті — працювати на розвиток української, україномовної культури. Помаранчева будівельна каска з тієї ночі лежить у мене вдома. На всяк випадок. 

Повернення в музику:

У 2014-му мені здавалося, що моє життя лежить у руїнах. Гурт, справа всього мого життя, розпався, я розійшовся з дівчиною після тривалих стосунків, той самий конверт з доларами спорожнів, в країні починалася війна. Я розумів, що маю щось зробити. Спершу я, як, думаю, і багато хто тоді, хотів піти добровольцем на фронт. Спиняв зір — моє ліве око бачить 2 відсотки зі 100, праве — 4. До того ж я усвідомлював, що просто хочу померти, і щоб не дарма. 

Відкинувши ідею про фронт, я на повному серйозі хотів летіти в Африку розвозити воду в тих регіонах, де її нема. А потім сказав собі: досить, врешті, брехати собі. Кожен має робити те, що в нього виходить найкраще, так що давай!

Про альбом «Спалах»:

Я дуже давно працюю в медіа, і, напевно, мене можна назвати затребуваним працівником. Були періоди, коли в мене реально було 5 робіт, — і, чувак, маю сказати тобі, що це смерть. Я заробляв багато, але розумів, що ці гроші не приносять мені ніякого задоволення. Це просто папірці, які я або відношу в банк, або вкладаю вдома в книжки. Будь ласка, не треба мене грабувати — я місяць тому перед весільною подорожжю відніс все в банк! 

Минулого року я вирішив йти з робіт і займатись альбомом. Я розумію, що можу взяти одну роботу, іншу, отримувати ще більше грошей, але що далі?

Більшість пісень на альбомі про революцію і війну. Є стьобні пісні в дусі «На Відміну Від», але про війну. На альбомі 14 треків, 2 з них скіти. Один від Толіка ТТ для давніх фанатів гурту, а інший від Сергія Жадана. Єдиний фіт на альбомі — пісня з Ділею, про яку я вже розповів. Альбом — такий собі Рубікон. Я зараз щодня займаюсь своєю творчістю, ніби сам до себе на роботу влаштувався.

Останні півроку я не пишу — займаюсь менеджментом, зв’язками, зйомками, купою інших справ. Сьогодні, наприклад, одразу після інтерв’ю я їду на зустріч із режисером, будемо обговорювати кліп. Увечері зустрічаюсь із піарниками, будемо говорити про концепцію, і так постійно. Мені це подобається — правда, хотілося б, щоб хтось інший цим займався, а я просто писав реп і їздив на концерти.

«Спалах» — це альбом про кохання і про війну. Перед випуском альбому я даю його слухати різним людям — переважно музичним журналістам, іншим музикантам. Вже кілька людей сказали, що трек «Спалах» — одна з головних україномовних пісень за останні роки.

Про український реп:

Реп зараз — найпопулярніша музика, але водночас і музика, яку найпростіше робити: скачав мінус з інтернету, записався на телефон, на нього ж зняв кліп — і завтра ти зірка. 

Після випуску альбому я хочу на пару днів злітати у Вільнюс, випити там пива, погуляти по Старому місту, повернутися додому і сісти за новий реліз. Чесно кажучи, я зараз налаштований на інше музло — зараз в планах робити агресивний реп з сучасним звучанням. 

А «Спалах», думаю, може стати фундаментальним альбомом для україномовного репу — чимось на зразок «Громче воды, выше травы» «Касти». 

Я пройшов дуже довгий шлях, і відчуваю, що саме зараз у мене все вийде, час настав: «клянусь половиною зуба, що я відбив мікрофоном в 2005-му».