Візуальний світ Tyler, The Creator: від «Bastard» до «Don’t Tap the Glass»

Tyler, The Creator один з тих реперів, який вибудовував концептуальний візуальний світ навколо кожного свого альбому. Від обкладинок і кліпів до одягу та альтер его, кожен реліз отримував власних персонажів й естетику.

Від чорно-білого «Goblin» і рожевого Chur Bum до IGOR, мандрівника Sir Baudelaire та замаскованого St. Chroma, разом із музикою змінювався і сам Тайлер. Простежуємо, як за 16 років він створив окремий всесвіт для кожного свого альбому.

«Bastard» (2009)

Ще з дебютного альбому Тайлер сам формував візуальну складову своєї музики. Естетика «Bastard» виросла з фотографій Odd Future, грубої графіки та малобюджетних кліпів, які він знімав як Wolf Haley. Уже тоді Тайлер заклав свій принцип: не просто випускати альбоми, а створювати для кожного власний концептуальний світ.

«Goblin» (2011)

На «Goblin» Тайлер довів похмуру естетику до крайнощів. Обкладинку він зробив зі старого портрета Баффало Білла, а символом ери став чорно-білий «Yonkers»: із чорними очима він з’їдає таргана, його нудить, а наприкінці він вішається.

«Wolf» (2013)

Чорно-білий морок змінився яскравими кольорами та вигаданим Camp Flog Gnaw із персонажами Wolf, Sam і Salem. Для альбому Тайлер представив три різні обкладинки, одну з яких намалював Марк Райден, а в «IFHY» перетворив себе на пластикову ляльку всередині величезного лялькового будинку.

«Cherry Bomb» (2015)

Тайлер сам намалював головний образ цієї ери — рожевого Chur Bum із червоними очима та деформованою головою. Персонаж з’явився на обкладинках і одязі Golf Wang, а його обличчя він перетворив на маску для кліпу «Fucking Young / Deathcamp».

«Flower Boy» (2017)

Гротеск «Cherry Bomb» змінили соняшники, бджоли та теплі літні кольори. Тайлер приніс художнику Еріку Вайту власні ескізи й разом із ним створив сюрреалістичну обкладинку, де стоїть посеред квіткового поля на тлі помаранчевого неба. Ці кольори він переніс і в кліпи.

«IGOR» (2019)

Для одного з найвизначніших альбомів своєї кар’єри Тайлер створив повноцінне альтер его Igor, образ якого придумав ще за кілька років до релізу. Коротка білява перука, темні прямокутні окуляри, золоті зуби та яскраві однотонні костюми зробили культовими як альбом, так і персонажа.

«Call Me If You Get Lost» (2021)

Наступним альтер его став мандрівник Sir Baudelaire. Хутряна шапка, лофери, валізи та вінтажні Rolls-Royce сформували образ заможного мандрівника, а кліпи перенесли його до європейських пейзажів, заміських доріг і дорогих маєтків. Навіть обкладинку альбому оформлено як міжнародне посвідчення туриста.

«Chromakopia» (2024)

Для найбільш особистого на той момент альбому Тайлер буквально надягнув маску самого себе. Так з’явився St. Chroma — у військовій формі та з характерною зачіскою. Він хотів, щоб зелений був усюди, а кліпи виглядали дивно й тривожно.

«Don’t Tap the Glass» (2025)

Тайлер зобразив себе з непропорційно великими руками й ротом, у масивному золотому ланцюзі, окулярах Cazal і кепці «Glass». Великі руки нагадують Ludacris із кліпу «Get Back», а загальний образ — LL Cool J 1980-х. У кліпах він залишив мінімум декорацій, зробивши рух і танець головною частиною візуалу.

__________________

Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.