Афиша

Присоединяйcя к нам

Новости
6 января 2017, 16:47

Експеримент rap.ua: автори кращих україномовних альбомів року пишуть рецензії один на одного

Кінець року на носі – ми вже на повну підбиваємо підсумки. Про улюблені треки редакції ми вже написали, купа голосувань чекають на вас у нашому пабліку в ВК, а ми поки випробовуємо нові для нас формати статей.

Певно, два найпомітніших україномовних альбоми за 2016-й рік – це «При5» Денні Дельти та «Точка неповернення» Ціни Ритму (звісно, було ще дуже цікаві роботи, про них теж не забудемо). Рік добігає кінця, а ми ще й досі не написали рецензій на ці альбоми! Інтерв'ю взяли і у Дельти, і у Ціни Ритму, і у ГАББЛу – а рецензій на склад rap.ua чомусь не завезли. Тому ми вирішили провести експеримент і запропонували Дельті написати рецензію на альбом Ціни Ритму, а Довгому Псу з Ціни Ритму – висловитись щодо альбому «При5». Нам здається, що експеримент вийшов вдалим. 

Денні Дельта про альбом Ціни Ритму «Точка неповернення».  

Диявол ховається в деталях. Диявол не з полотна Боттічеллі, а в образі Аля Пачіно, стильного, безкомпромісного, вольового. Саме за круті дрібниці я завжди готовий продати свою душу. От і альбом – це не лише треки, а ті, в свою чергу, – не лише тексти і музика. Якісний дизайн обкладинки, грамотно оформлені mp3-файли, цікавий анонс і підводка до релізу демонструє повагу до слухача, мало не трепетне ставлення до свого матеріалу, просто любов до справи. От чим в першу чергу підкупає Ціна Ритму. Якщо в Україні і повинно процвітати хабарництво – то тільки таке. 

Логічний ряд «інженер-фізик, автослюсар, радіомеханік, сталевар...» легко можна продовжити «MC з Ціни Ритму». Це і далі буде перелік технічних професій. Апекс, Дивний Джонні і Довгий Пес – довбані Посейдони, так вправно і легко вони володіють флоу. Трахають кожен біт Анджело «PIMP» Портера в сильну долю, слабку і поміж хетів. Як один з тих пердунів, що почав вивчати англійську мову не з першого класу, та й навіть не другого, і слухав обірванців зі Стейт Айленду, тільки мріючи зрозуміти той брінгзепейн, від такого теперішнього україномовного репу я кайфую в квадраті. В кожному, котрий є в куплеті. Але не обійдеться і без шматка PVRVNXID в альбомі «При5». Як вам такий аналог ложки дьогтю в бочці меду, яка вже так приїлася? 

Реп – це, в першу чергу, текст. І за це своє переконання я готовий простояти під самою сценою весь великий сольний концерт Денді Зари. Разом із розігрівом від всіх львівських пародистів Кашляючого Еда. В цьому аспекті «Точка Неповернення» викликає певний дисонанс. Поряд з фантастичним в обох значеннях партом Апекса на «Горизонті Подій», тут можна почути «Тетріс мені перемогу напророчив, а касетний плеєр відкривав нам очі». Місцями зміст грубо, недбало втиснутий у форму, ніби перед мікрофоном не майстер слова, а працівник «Нової Пошти». Не відчувається прискіпливого підходу до написання кожного рядка, до підбору влучного слова. Епоха рим, доповнених мало не довільним набором необхідної кількості рядків у такті, закінчилася, та хлопці ще до кінця не перелаштувалися, хоч портрети KRS-One'а вже познімали зі стін. От і не вистачає того морозу по шкірі під куплетів, незважаючи на те, що у «Любив» йдеться про «MortalKombat». «Sub-Ziro wins»:)

Окрему увагу хочеться приділити хукам. Помітив, що наші MC дуже часто нехтують приспівами, мабуть, вважаючи їх складовою виключно проклятої, блядської поп-культури. Але чому б не запозичити найдієвіші тактичні ходи запеклого ворога? :) Ціна Ритму на альбомі проводить майстер-клас потрапляння у голову без лоботомії. Знайомі кілька разів ловили мене на бубонінні під ніс «Хмар» і «Воссап». Вмикаю щось з «Точки Неповернення» кожен божий день, і коли небо жорстке, як наждак, і коли посмішка дарує світло. Це велика перемога маленького україномовного репу.

Довгий Пес (Ціна Ритму) про альбом Денні Дельти «При5». 

Я хотів би отримати цей реліз на диску, і перше, що я би зробив – оцінив «коврик». Почнемо з назви та оформлення… «При5», мертве місто, відоме на весь світ. Гадаю, Денис хоче всім показати, в якому стані знаходиться тут все, що оточує, зокрема – україномовний реп. Мертвий пес тут як образ артиста, чи ситуації в цілому? Лишимо цей вибір слухачу. Також лишимо обговорення ситуації в цих кордонах спеціалізованим брехунам, а я спробую адекватно розібрати букви під музику. Подивитись, чи вірно слухач розуміє посил, адресований йому. 
Перший трек, котрий носить назву релізу, відображає бачення Дельтою хіп-хоп сцени. Потрібно кричати, щоб на тебе звернули увагу. Просити, щоб на твою вечірку прийшли люди. Так сталось, що в нас не шукають самородків у такому жанрі, як реп. Жалітись можна довго, але ситуація незмінна. Альбом пронизаний тонкими метафорами, тому слідкуйте за кожним словом! Тут може бути завуалізований посил для твого адекватнішого розуміння ситуації, зі сторони реаліста. Відмічу звернення до міст. Це хороший хід, адже людям приємно чути своє серед всього вищеперечисленого.

Я сам сидів і чекав: «коли ж цей гад скаже щось про Рівне?». Хороший початок альбому. Він передав душу автора, приготувавши слухача до трека «Тіло». На мій погляд – найкращий трек на релізі. У всіх настає той момент, коли рутина кислинкою віддає, перебиваючи всі інші смаки. Тут маємо потік щирості, який зачіпає твої власні переживання, порівняння, емоції. На такий трек хотілось би побачити кліп. 

Наступний трек вже несе в собі нотки величності. Вони заберуть все, що хочуть… Але коли прийдуть. Тематика навколофутбольна, з влучними метафорами. Дельта та Asquette це зробили дуже добре. Відбір на фіт здійснювався за смаками колег по цеху, зокрема любов’ю до «круглого». Знаєте, хлопці, я теж недалеко втік, тому розумію про що ви там :) Хочу відмітити подачу куплета Дяді Вови, його флоу, та з футболом справився трішки гірше колег. 

«Групі» зовсім розбиває мінорну нотку, задану початком і кидає нас до звичайних людських бажань «молодих та не жонатих». Цікаве поєднання начитаного чортяки з підлим дамським покидьком. Тільки Дельта міг так написати, погодьтесь. У разі різкої популярності цього альбому не один збоченець зможе «перезарядити» на цей трек, адже зі слів візуальна картина малюється дуже легко.

Як і у житті, після бурної ночі ми повертаємось до денних проблем, справ і клопотань. «В’язень Кімнат» тому свідок, ще й знаходиться в такій порядковості на релізі. Хоча, сказати прямо, я не зміг уловити статус в’язня в куплетах, адже в них ніби вирує життя. Хіба що життя все це заточене в чотири стіни. Тоді це пряме відношення до антивавілонної політики, в якій я Дельту ще не вбачав. Тому цей трек лишається для майбутніх досліджень. Пшшш.

Свіжість на мене подула запахом кодеїну. Я розвалився у кріслі, закинув голову і спробував відчути музику сповна. Знайшов тут для себе щось дійсно свіже, яке потребує наступного етапу в кухонних справах. Звучить цікаво, але не «вилизано». Знову сідаю в крісло прямо, вмикається наступний трек…

Знову переконуюсь, що в нас з'являється свій Алое Блек. Тільки що Рома… Тільки що Майк… Я не знаю, чи можна назвати цю композицію «лав сторі», але дуже на те схоже. Знову «пишномовний чортяка а.к.а. дамський покидьок» в ділі. Трек протилежний до «Групі». Містить в собі любов, а не лише похоть. Вмикаю ще раз! У-у!

Закінчуємо реліз не на «сопіньках», а з піднятим настроєм треком «В Живих Найках». Веселий стьоб зі всім відомого треку заставляє посміхатись і хитати головою. Про любов Дениса до кросів люди знають з його Інстаграму, але хто не вкурсі – ловіть! «Нехай мене запам’ятають таким!» – говорить альбом нам під кінець, залишаючи посмішки. 

Мій вердикт – це «Голі емоції на тарілці!». 

Опубликовано 6 января, 16:47